Справа № 755/12631/15-ц
"06" квітня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарями Оверчук Т.І.,Томіленко В.В., Бурячек О.В.
за участі
позивача ОСОБА_1
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо" за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 пред'явила до суду позов до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо" за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що 17 березня 2015 року отримала попередження про звільнення у зв"язку зі зміною структури та штатного розпису КП "Плесо" відповідно до наказу від 10 березня 2015 року № 20 "Про затвердження змін до організації структури" та наказу № 13 березня 2015 року № 25 " Про затвердження змін до штатного розписку". Після попередження про скорочення працівників відповідачем з травня 2014 року по березень 2015 року були прийняті на роботу нові працівники. 12 травня 2015 року профспілковим комітетом не надано згоду на звільнення позивача, визначаючи за нею переважне право на залишення на роботі. Відповідачем не запропоновано позивачу іншу роботу і посаду за відповідною інженерно-технічною спеціальністю. 29 травня 2015 року наказом № 97-к/тр позивач звільнена із займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП Украіїни у зв»язку із скороченням штату працівників. Просила про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Під час розгляду справи позивачем неодноразово уточнено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, остаточно просила про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у сумі 57 407,52 грн. (а.с. 118, том 2).
05 серпня 2015 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішення по цивільній справі № 756/5494/15-ц за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо", третя особа: ОСОБА_4 про визнання неправомірними та скасування наказів, що розглядається Оболонським районним судом м. Києва.
09 грудня 2015 року відновлено провадження по справі у зв»язку з набранням чинності 04 листопада 2015 року рішення по цивільній справі № 756/5494/15-ц за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо", третя особа: ОСОБА_4 про визнання неправомірними та скасування наказів.
Позивач підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснила, що вважає звільнення незаконним, оскільки не врахували тривалість безперервного стажу роботи на даному підприємстві, не запропонували посади провідного інженера лісового господарства служби утримання водних об»єктів, провідного інженера садово-паркового господарства мобільної бригади(спеціалізована), інженера по зв»язкам з громадськістю, заступника начальника з організації безпеки, які введені з 01 червня 2015 року. Не враховано також відмова профспілкового комітету щодо надання згоди на звільнення. Більш того, після її звільнення прийняті на роботу нові робітники. Запропонована посада робітника з благоустрою мобільної бригади служби утримання водних об»єктів є нижчою за кваліфікацією.
Представник відповідача ОСОБА_2 не визнав позовні вимоги. Пояснив, що матеріалами справи підтверджується скороченість штату на підприємстві. Зазначені позивачем особи також звільнилися з підприємства. Після звільнення позивача нових робітників не приймали. Ненадання згоди профспілковим комітетом щодо звільнення позивача є необґрунтованим. Позивач відмовилася від переведення на іншу посаду.
Представник відповідача ОСОБА_7 підтримав пояснення представника відповідача ОСОБА_8 Додатково пояснив, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які працювали разом з позивачем у службі утримання лінійних гідротехнічних споруд прийняті на роботу згідно штатного розпису, введеного з 01 червня 2015 року, у службу утримання водних об»єктів. Ці посади на день попередження про звільнення та на день звільнення позивача не були вакантними.
Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_7
Представник третьої особи ОСОБА_7 не визнав позовні вимоги. Пояснив, що вимоги трудового законодавства при звільненні позивача дотримано.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
З 01 вересня 2001 року позивач працювала на різних посадах на підприємстві відповідача, з 01 квітня 2004 року переведена на посаду провідного інженера садово-паркового господарства служби утримання лінійних гідротехнічних споруд (а.с.11, том 1).
29 травня 2015 року наказом № 97-к/тр позивач звільнена у зв»язку із скороченням штату працівників - п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 39, том 1).
Згідно довідки середньоденна робітна плата складає у сумі 193,45 грн. (а.с. 155, том 2).
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно із частинами першою та третьою статті 492 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 492 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 492 КЗпП України не є обов'язком роботодавця.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.
При цьому, Пленум Верховного Суду України в п. 19 своєї постанови від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами) роз'яснив судам, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
10 березня 2015 року наказом № 20 затверджено зміни до організаційної структури, виведено із структури підприємства, зокрема, службу утримання лінійних гідротехнічних споруд та інші служби та введена служба утримання водних об»єктів, мобільну бригаду служби утримання водних об»єктів та інші (а.с.95,96, том 1).
13 березня 2015 року наказом № 25 було виведено із штатного розпису ряд служб, у тому числі службу утримання лінійних гідротехнічних споруд: начальник служби, заступник начальника служби, провідний інженер садово-паркового господарства, провідний інженер лісового господарства та введено до штатного розпису,зокрема, службу утримання водних об»єктів: начальник служби, заступник служби, провідний інженер, провідний інженер лісового господарства, провідний фахівець; мобільну бригаду служби УВО: провідний інженер садового-паркового господарства, робітник з благоустрою (а.с.98 - 106, том 1).
Згідно рішення Оболонського районного суду м.Києві від 15 жовтня 2015 року по справі № 2-756/ 3494/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_11 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо" , третя особа Генеральний директор Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо" про визнання неправомірним наказів від 10 березня 2015 року № 20 «Про затвердження змін до організаційної структури» та від 13 березня 2015 року № 25 «Про затвердження змін до штатного розпису» про наступне вивільнення працівників, яке ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 24 листопада 2015 року (а.с. 145-148, 149-153 том 1).
Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
17 березня 2015 року позивач попереджена про звільнення у зв»язку із зміною структури та штатного розпису, запропоновано переведення на посаду робітника з благоустрою мобільної бригади служби утримання водних об»єктів (а.с. 199, том 1).
Згідно акту від 17 березня 2015 року позивач відмовилася ставити підпис та дату ознайомлення з попередженням (а.с.200, том 1).
Посилання позивача на те, що не було враховано переважного права на залишення на роботі та не було запропоновано відповідачем посаду провідного інженера садово-паркового господарства мобільної бригади або посаду провідного інженера лісового господарства служби утримання водних об»єктів є безпідставним, виходячи з такого.
Згідно довідок виробничий підрозділ «Служба утримання лінійних гідротехнічних споруд», в якому у штаті числились начальник служби ОСОБА_12, заступник начальника служби ОСОБА_13, провідні інженери садово-паркового господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_9, провідний інженер лісового господарства ОСОБА_10, був виведений зі штатного розпису підприємства (а.с.198, 205,том 1).
Служба утримання лінійних гідротехнічних споруд скорочена, що підтверджується шатними розписами та попередженнями про звільнення інших робітників цієї служби.
Так, згідно штатного розпису, введеного 01 січня 2015 року у службі утримання лінійних гідротехнічних споруд числилися: начальник службі - 1 одиниця, заступник начальника служби - 1 одиниця, провідні інженери садово-паркового господарства - 2 одиниці, провідний інженер лісового господарства - 1 одиниця (а.с.29-36, том 2).
Згідно штатного розписку, введеного 01 червня 2015 року у службі утримання водних об»єктів числилися: начальник служби - 1 одиниця, заступник начальника служби - 1 одиниця , провідний інженер - 1 одиниця, провідний інженер лісового господарства - 1, провідний фахівець - 1; мобільна бригада(спеціалізована): провідний інженер садово-паркового господарства - 1, робітник з благоустрою - 1 (а.с.37-42, том 2).
17 березня 2015 року провідний інженер садово-паркового господарства служби утримання лінійних гідротехнічних споруд ОСОБА_9 попереджений про звільнення у зв»язку із зміною структури та штатного розпису, запропоновано переведення на посаду провідного інженера садово-паркового господарства мобільної бригади служби утримання водних об»єктів (а.с.92, том 2).
02 квітня 2015 року провідний інженер лісового господарства служби утримання лінійних гідротехнічних споруд ОСОБА_10 попереджений про звільнення у зв»язку із зміною структури та штатного розпису, запропоновано переведення на посаду провідного інженера лісового господарства служби утримання водних об»єктів (а.с. 90, том 2).
Згідно інформації про вакантні посади станом на 17 березня 2015 року було 6 вакантних посад, станом на 29 травня 2015 року - 9 вакантних посад, серед яких на момент повідомлення позивача про звільнення та на момент звільнення не було вакантних посад провідного інженера садово-паркового господарства мобільної бригади служби утримання водних об»єктів та провідного інженера лісового господарства служби утримання водних об»єктів (а.с. 126-127, том 1а.с. 130, том 2).
Судом встановлено, що наказом № 98-к/тр від 02 червня 2015 року переведено провідного інженера садово-паркового господарства служби утримання лінійних гідротехнічних споруд ОСОБА_9 з 02 червня 2015 року на посаду посад провідного інженера садово-паркового господарства мобільної бригади служби утримання водних об»єктів, провідного інженера лісового господарства служби утримання лінійних гідротехнічних споруд ОСОБА_10 на посаду провідного інженера лісового господарства служби утримання водних об»єктів (а.с. 156, том 2) на підставі заяви від 02 квітня 2015 року провідного інженер лісового господарства служби утримання лінійних гідротехнічних споруд ОСОБА_10 (а.с.90 зв., том 2), та заяви від 02 квітня 2015 року провідного інженери садово-паркового господарства служба утримання лінійних гідротехнічних споруд ОСОБА_9 (а.с.92 зв., том 2) про переведення на ці посади.
Ці обставини свідчать, що у службі утримання лінійних гідротехнічних споруд числилися 2 одиниці провідних інженерів садово-паркового господарства, які були скорочені, тому будь-яка перевага в цьому випадку не могла бути реалізована.
Питання щодо законності наказу № 98-к/тр від 02 червня 2015 року про переведення зазначених осіб з 02 червня 2015 року не було предметом спору. В судовому засіданні позивач також пояснила, що із заявами про прийняття на роботу на посади, які введені з 01 червня 2015 року не зверталася.
Позивач також звертала увагу суду на посаду інженера по зв»язкам з громадськістю, заступника начальника з організації безпеки, які введені з 01 червня 2015 року, надав на огляд суду посвідчення, які на її думку надавали можливість працювати також на цих посадах.
Судом встановлено, що ці посади не були вакантними на день попередження про наступне звільнення та на день звільнення позивача. Тому позивач могла реалізувати своє право на працю, звернувшись із відповідною заявою до відповідача.
Виходячи з наведеного, судом також не встановлено іншу вакантну роботу, яка б існувала на цьому підприємстві на день попередження про звільнення чи на день звільнення позивача, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду.
Та обставина, що відповідачем прийнято на роботу на посади,введені з 01 червня 2015 року не є підставою для визнання звільнення позивача незаконним, оскільки ці посади не були вакантними на день звільнення (а.с.42-43, 168,169, 182-184,185-188,190, том 1; а.с.44-45, 108-109,том 2).
Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу(профспілкового представника),первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.
Висновок про правильне застосування зазначених норм матеріального права викладено, зокрема у постановах Верховного Суду України від 24 вересня та від 22 жовтня 2014 року.
Відповідно до цього висновку за змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.
Разом з тим, оскільки у зазначеному висновку не досліджувалося питання значення терміну "обґрунтованості" або "необґрунтованості" рішення профспілкового комітету, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає за необхідне зазначити наступне.
В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та з урахуванням вище зазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов'язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.
Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами".
Отже рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.
З огляду на те, що висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей, то посилання на відсутність у суду повноважень здійснювати перевірку та давати юридичну оцінку рішенню профспілкового комітету (яке відповідно до вимог статей 57, 212 ЦПК є одним із доказів у справі і не має для суду наперед встановленого значення), не можна визнати правильним.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 01 липня 2015 року № 6-703 цс 15.
Пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" містить роз»яснення про розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1.
Згідно п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року " Про практику розгляду судами трудових спорів " у випадках, коли крім дотримання загальних вимог у відношенні порядку звільнення з ініціативи чи власника уповноваженого їм органа відповідно до чинного законодавства на звільнення визначених категорій працівників (наприклад, працівників, обраних до складу профспілкового комітету) необхідно також згода відповідного органа, згода необхідна й у тому випадку, коли відповідно до вимог ст.43-1 КЗпП України допускається звільнення без згоди профспілкового комітету підприємства, організації, установи(крім ліквідації), якщо по положеннях діючого законодавства в цих випадках згода відповідного органа повинне бути попереднім, приймається судом в увагу лише така згода, оскільки іншого законодавством не передбачено.
Згідно протоколу № 52 від 12 травня 2015 року розширеного засідання профспілкового комітету не надано згоди на розірвання трудового договору з позивачем, яка має безперервний стаж роботі на підприємстві з 2001 року та високий рівень кваліфікації(закінчила сільськогосподарську академію за спеціальністю інженер лісового господарства, стаж роботи за спеціальністю - 33 роки) (а.с. 128-130, том 1).
Суд не погоджується з посиланням позивача на ненадання профспілковою організацією згоди на її звільнення, оскільки переважне право на залишення на роботі має визначатись у випадку скорочення чисельності штату працівників, які займають одинакові посади.
При розгляді справи встановлено, що у службі утримання лінійних гідротехнічних споруд числилися 2 одиниці провідних інженерів садово-паркового господарства, які були скорочені, тому будь-яка перевага в цьому випадку не могла бути реалізована.
Та обставина, що відповідачем були переведені провідний інженер лісового господарства служби утримання лінійних гідротехнічних споруд ОСОБА_10 на посаду провідного інженера лісового господарства служби утримання водних об»єктів та провідний інженер садово-паркового господарства служба утримання лінійних гідротехнічних споруд ОСОБА_9 на посаду провідного інженера садово-паркового господарства мобільної бригади служби утримання водних об»єктів з 02 червня 2015 року не є підставою для визнання звільнення позивача незаконним через наявність відмови профспілкової організації на звільнення позивача, оскільки ці посади не були вакантними.
Встановлені обставини свідчать про звільнення позивача з дотриманням вимог діючого трудового законодавства, у тому числі положень статті 492 КЗпП України, а тому для задоволення позовних вимог про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди підстави відсутні.
Згідно п.п.1 п.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від оплати судового збору у зв'язку з пред'явленням вимог, що випливають із трудових правовідносин.
Керуючись ст.5-1, п.1 ст. 40, ст.ст.42, 43, 43-1,49-2, 233, 235 КЗпП України, п.п.15,18, 19 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст.ст.3,10, 15,60,79,197,209,210,212,214,215,223 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради(Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду в м. Києві "Плесо" за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання наказу про звільнення незаконним та скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити.
Повний текст рішення виготовлений 11 квітня 2016 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.Є. Арапіна