05 квітня 2016 року м. Київ К/800/69/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014
та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014
у справі № 820/14834/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОКРОВСЬКЕ БОРОШНО»
до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОКРОВСЬКЕ БОРОШНО» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.07.2014 № 00001582211 та № 00001592211.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав протиправності їх прийняття.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити в силі оскаржувані судові рішення, як законні та обґрунтовані.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «ПОКРОВСЬКЕ БОРОШНО» з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 18.06.2012 по 31.12.2013, складено акт № 419/20-29-22/37943601 від 16.06.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в сумі 20 240 896 грн., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 913 005 грн.; п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження ПДВ у сумі 4 048 179 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 15.07.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 00001582211 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 060 223,75 грн., в т.ч.: 4 048 179 грн. основного платежу та 1 012 044,75 грн.;
- № 00001592211 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4 891 256,25 грн., в т.ч.: 3 913 005 грн. основного платежу та 978 251,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Матеріалами справи встановлено, що між позивачем і ТОВ «СТБ-Сервіс» укладено договір № 01/12/12 від 01.12.2012 про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно якого замовник - ТОВ «ПОКРОВСЬКЕ БОРОШНО» зобов'язується передати вантажі, а виконавець - ТОВ «СТБ-Сервіс» приймати, організовувати та здійснити їх доставку. Виконавець має право для виконання умов договору залучати 3-х осіб. На вищезазначену господарську операцію були виписані акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), податкові накладні та інші. Розрахунки між підприємствами виконувались у безготівковій формі.
28.06.2013 між позивачем і ТОВ «ТЕРМІНАЛ ХОЛДИНГ» укладено договір № 2806013 про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно якого замовник - ТОВ «ПОКРОВСЬКЕ БОРОШНО» зобов'язується передати вантажі, а виконавець - ТОВ «ТЕРМІНАЛ ХОЛДИНГ» приймати, організовувати та здійснити їх доставку. Виконавець має право для виконання умов договору залучати 3-х осіб. На вищезазначену господарську операцію були виписані акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг), податкові накладні та інші. Розрахунки між підприємствами виконувались у безготівковій формі.
Також, між позивачем і ТОВ «Компус» укладено договір № 01/09/12 від 28.06.2013 про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно якого замовник - ТОВ «ПОКРОВСЬКЕ БОРОШНО» зобов'язується передати вантажі, а виконавець - ТОВ «Компус» приймати, організовувати та здійснити їх доставку. Виконавець має право для виконання умов договору залучати 3-х осіб. На вищезазначену господарську операцію були виписані акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), податкові накладні та інші. Розрахунки між підприємствами виконувались у безготівковій формі.
Висновки податкового органу в акті перевірки зроблені з посиланням на припинення ТОВ «СТБ-Сервіс» - 29.01.2014, ТОВ «ТЕРМІНАЛ ХОЛДИНГ» - 20.05.2014, ТОВ «Компус» - 26.06.2013; згідно даних податкової звітності, це підприємство не має у власності транспортних засобів. Згідно з Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ є розбіжності; в ході проведення перевірки та дослідження взаємовідносин з контрагентами не було надано товарно-транспортних накладних та у зв'язку з чим не доведено економічну обґрунтованість та доцільність операцій за вищезазначеними договорами.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем всі необхідні для даного виду договорів первинні документи були надані як до перевірки так і до суду; надані до суду товарно-транспортні накладні є належними доказами в розумінні положень ст. 70 КАС України, тому є безпідставними твердження відповідної сторони щодо неврахування їх при вирішенні спору, оскільки вони не надані були до податкового органу на усний запит, при цьому доказів щодо останнього відповідачем не надано.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Також, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Згідно з п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно зі ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Матеріалами справи встановлено формування позивачем витрат та податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, та встановлено, що господарські операції фактично здійснені та спричинили реальні зміни в майновому стані платника податків - ТОВ «ПОКРОВСЬКЕ БОРОШНО», підтверджені первинними бухгалтерськими документами, тому податковим органом безпідставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає необхідним зазначити, що припинення контрагентів позивача після виконання спірних господарських операцій автоматично не тягне за собою недійсність усіх правочинів, укладених з моменту державної реєстрації таких осіб та до моменту їх виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний