06 квітня 2016 року м. Київ К/800/32779/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,
Суддів Ємельянової В.І.,
Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2 до державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Булахевіча С.В. (далі - державний виконавець ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області Булахевіч С.В.), Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області (далі - УДВС ГУЮ в Одеській області), третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси (далі - УПФУ в Суворовському районі м. Одеси), про визнання дій та постанови незаконними,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року,
У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати неправомірною дію державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області Булахевіча С.В. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 жовтня 2014 року, з виконання постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 28 липня 2011 року за виконавчим листом №2-а-3552/11, виданим 19 серпня 2014 року; визнати постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 жовтня 2014 року незаконною; зобов'язати УДВС ГУЮ в Одеській області вчинити дії відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2015 року задоволено позов. Визнано неправомірною вчинену дію державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області Булахевічем С.В., пов'язану з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 жовтня 2014 року, з виконання постанови Суворовського районного суду міста Одеси від 28 липня 2011 року за виконавчим листом №2-а-3552/11, виданим 19 серпня 2014 року. Визнано постанову про закінчення виконавчого провадження від 29 жовтня 2014 року незаконною. Зобов'язано УДВС ГУЮ в Одеській області вчинити дії відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» щодо відновлення виконавчого провадження.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
Судами встановлено, що постановою Суворовського районного суду м.Одеси від 28 липня 2011 року у справі №2-а-3552/2011, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси при обчисленні та нарахуванні пенсії ОСОБА_2 зарахувати стаж роботи з 19 вересня 1983 року по 1 липня 1986 року на Одеському дослідно-експериментальному гідролізно-агороїдному заводі «Антарктика» з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за аналогічною професією за час роботи, та з 15 грудня 1980 року по 16 травня 2009 року на заводі ім. Жовтневої революції в/о «Одесгрунтомаш».
На виконання даного рішення Суворовським районним судом м. Одеси 19 серпня 2014 року видано виконавчий лист.
6 жовтня 2014 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області Булахевічем С.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44942678 та зобов'язано боржника самостійно виконати вимоги виконавчого документа у строк до семи днів з дня винесення постанови та направити копії документів, що підтверджують його виконання.
Листом від 16 жовтня 2014 року за вих.№984/05 УПФУ в Суворовському районі м. Одеси повідомило про виконання рішення в повному обсязі, а саме - зараховано стаж роботи відповідно до рішення суду у справі №2-а-3552/2011, також нараховано кошти в розмірі 4144 грн 02 коп, які виплачені у жовтні 2013 року.
29 жовтня 2014 року державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ в Одеській області Булахевічем С.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на пункті 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем необгрунтовано винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки ним не здійснено перевірку виконання рішення суду та не складено акт про його виконання, на якому наполягав боржник.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 29 жовтня 2014 року №44942678 відповідач діяв правомірно та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 даного Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Частиною другою статті 25 даного Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. (частина третя статті 49 Закону №606-XIV).
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що доказами виконання постанови Суворовського районного суду м.Одеси від 28 липня 2011 року у справі №2-а-3552/2011 є лист Управління Пенсійного фонду України від 16 жовтня 2014 року за вих. №9842/05 та протокол індивідуального перерахунку від 12 вересня 2013 року, що підтверджує факт зарахування ОСОБА_2 стажу відповідно до рішення суду.
Таким чином, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про правомірність дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду виконаано в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.Й. Рецебуринський
Судді В.І. Ємельянова
О.П. Стародуб