Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
Іменем України
26.02.2007
Справа №2-22/1383-2007А
За позовом - Виконавчого комітету Алуштінської міської ради (м.Алушта, пл.Радянська,1)
До відповідача - Контрольно-ревізійного управління в АРК ( м. Сімферополь, бул.Ле-
ніна 5/7)
Про визнання дії неправомірними .
Суддя Яковлєв С.В.
За участю секретаря ДулімовоїВ.І.
Представники:
Від позивача - Кукушкін Ю.Ю. - заст. нач.юрид.управління, дов. від 01.02.2007 р.
Від відповідача - не з'явився.
Сутність спору: Виконавчий комітет Алуштінської міської ради ( далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Контрольно-ревізійного управління в АРК (далі відповідач) у частині здійснення перевірки (ревізії) питань дотримання вимог земельного законодавства за період з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р., визнати недійсним п.11 вимог відповідача № 08-14/6852 від 15.11.2006 р. щодо компенсування до бюджету неотриманих доходів від оренди земельних ділянок на загальну суму 3138,71 тис. грн. Вимоги мотивовані тим, що відповідач провів планове інспектування окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача , за результатами якого склав вимоги № 08-14/6852 від 15.11.2006 р. , зобов'язавши останнього вжити заходи до відшкодування до бюджету неотриманих доходів від оренди земельних ділянок на загальну суму 3138 тис. грн. Позивач вважає, що вимоги відповідача у частині донарахування орендної плати незаконні, тому, що останнім порушений порядок проведення ревізії.
Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надіслав, явку свого представника у судові засідання не забезпечив, про час та дні їх проведення був сповіщений належним чином.
Суд, приймаючи до уваги відсутність у матеріалах справи клопотання відповідача про неможливість розгляду справи без участі його представників, ненадання ним доказів неможливості участі його представників у судових засіданнях з поважних причин, керуючись ст. 128 КАСУ, вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , суд
встановив:
На підставі направлень № 698 та № 699 від 25.09.2006 р. працівники відповідача провели ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період часу з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р.
За результатами зазначеної ревізії відповідачем 15.11.2006 р. за № 08-14/6852 складені вимоги про усунення виявлених ревізією порушень, в яких, зокрема, зафіксовано , що в порушення ст.33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» та п. 1 Рішення 10 сесії 24 скликання Алуштинської міської ради № 10/16 від 28.05.2003 р. у місцевий бюджет за період часу з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р. не донараховано та недоотримано доходів від оренди земельних ділянок на загальну суму 2090,578 тис. грн., у зв'язку з відсутністю контролю за своєчасністю укладання договорів оренди землі та відсутністю за її використанням орендарями згідно умов укладених договорів втрати місцевого бюджету за період часу з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р. склали 1048,132 тис. грн.
У п. 11 вимог від 15.11.2006 р. за № 08-14/6852 відповідач зобов'язує позивача вжити заходи до відшкодування до бюджету неотриманих доходів від оренди земельних ділянок на загальну суму 3138,71 тис. грн.
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язани діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. ст. 123, 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які знаходяться у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки за проектами відводу цих ділянок , за умови звернення у відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який розглядає заяву та у місячний термін дає відповідь на цю заяву. Рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про відмову у наданні земельної ділянки у користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів , затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ст.125 ЗК України).
Ст. 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради і їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Порядок обрання органів місцевого самоврядування, їх функціонування та повноваження передбачено в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 Закону).
До виключної компетенції селищних рад, передбачених ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
У ст.11 зазначеного закону визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети.
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад викладені у гл.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад визначені у ст. 33 Закону.
Статус державної контрольно-ревізійної служи України , її функції та правові основи діяльності визначені у Законі України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні». Згідно зі ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів в міністерствах та інших органах виконавчої влади , в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів або використовують державне чи комунальне майно.
У ст. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» визначені права державної контрольно-ревізійної служби , до яких відноситься право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ , що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
Порядок проведення ревізій встановлений у ст. 11 зазначеного закону , згідно з якою планова виїзна ревізія проводиться за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби.
У матеріалах справи є Програма ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період часу з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р. , яка затвердження заступником керівника відповідача 08.09.2006 р. У зазначеній Програмі визначено, що метою ревізії було встановлення виконання позивачем вимог законодавства по питанню використання загального та спеціалізованого фондів державного бюджету , зберігання матеріальних цінностей, ведення та достовірність бухгалтерського обліку та звітності .
За таких обставин суд вважає, що представники відповідача, діючи відповідно до зазначеного плану , під час проведення ревізії позивача мали перевіряти використання останнім загального та спеціалізованого фондів державного бюджету , зберігання матеріальних цінностей.
Позивачем надані копії Посвідчень № 698, 699 від 25.09.2006 р., на підставі яких працівники відповідача перевіряли питання дотримання позивачем земельного законодавства.
Вивчивши зазначені матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що відповідно до Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні », Програми ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період часу з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р. у відповідача були відсутні правові підстави здійснювати перевірку дотримання першим вимог земельного законодавства.
В силу викладеного суд приходить до висновку , що під час проведення перевірки дотримання позивачем земельного законодавства робітники відповідача вийшли за межи наданих ним повноважень , передбачених у Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», фактично здійснювали перевірку питання , яке не було включено до Плану проведення ревізії.
За таких обставин, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», суд вважає, що дії працівників відповідача не можна визнати законними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню вимоги щодо визнання неправомірними дії відповідача у частині здійснення перевірки (ревізії) питань дотримання позивачем вимог земельного законодавства за період з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р.
Як визначено вище, згідно з п. 7 ст. 10 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» відповідачу надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ , що ревізуються , вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
П. 11 вимог відповідача № 08-14/6852 від 15.11.2006 р. на думку суду не стосується питань збереження і використання державної власності та фінансів, що є підставою для визнання його нечинним.
Крім того суд приймає до уваги те, що відповідно до ЗК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання користування земельними ділянками в тому числі і на умовах оренди, вирішуються тільки відповідними радами.
У позовній заяві позивач вказує, що відповідно до рішення 13 сесії 24 скликання від 08.10.2003 р.№13/22 Алуштинська міська рада поклала функції контролю за розрахунками та стягенням орендної плати за землю на управління економики Алуштинської міської ради.
Відповідач в порядку, передбаченому у ст. 71 КАСУ, не надав доказів того, що питання надання в оренду земельних ділянок згідно зі ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було надано саме позивачу.
Під час судового засідання, яке відбулось 26.02.2007 р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 03.03.2007 р.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії Контрольно-ревізійного управління в АРК ( м. Сімферополь, бул.Леніна 5/7) у частині здійснення перевірки (ревізії) питань дотримання Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради (м.Алушта, м.Радянський,1) вимог земельного законодавства за період з 01.06.2003 р. по 01.09.2006 р.
3. Визнати нечинним п.11 вимог дії Контрольно-ревізійного управління в АРК ( м. Сімферополь, бул.Леніна 5/7) № 08-14/6852 від 15.11.2006 р. щодо компенсування Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради (м.Алушта, м.Радянський,1) до бюджету неотриманих доходів від оренди земельних ділянок на загальну суму 3138,71 тис. грн.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Виконавчого комітету Алуштинської міської ради (м.Алушта, м.Радянський,1, банківські реквізити невідомі ) СПД 3,40 грн.- судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.