Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 318
Іменем України
01.03.2007
Справа №2-19/1375-2007А
За позовом - Касноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Красноперекопськ АР Крим
До відповідача - ВАТ «Бром», м.Красноперекопськ АР Крим
До відповідача - ТОВ ПКП “Хорс», м. Харьків.
Про визнання недійсною угоди.
Суддя Мокрушин В.І.
Секретар Сидельова І.І.
Від позивача - Чекамов О.А., державний інспектор, довіреність № 310/10/10-0 від 20.01.2007 року
Від відповідача - Деревянко О.М., начальник юридичного відділу, довіреність № б/н від 10.01.2007 року
Від відповідача - не з'явився
Суть спору:
Позивач заявив позов про визнання недійсною угоди № 112 від 25.05.2006 р., укладеною між ВАТ «Бром» та ТОВ ПКП “Хорс». Позовні вимоги мотивовані тим, що угода мають признаки фіктивної угоди, а тому повинні бути визнані недійсними.
Відповідач - ВАТ «Бром» надало відзив на позовну заяву, позовних вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
Відповідач - ТОВ ПКП “Хорс» надало відзив на позовну заяву, позовних вимог не визнав, просив у задоволенні позову відмовити.
Справа слухалася у відповідності до положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями).
Сторони відмовилися від послуг перекладача.
Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350), ст.15 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотанням представників сторін сторони давали пояснення по справі на російській мові.
Відповідно до п.2-1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Відповідно до ст.130 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) перед початком слухання справи сторонам були роз'яснені права, передбачені ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747) та вручені пам'ятки про права та обов'язки сторін.
Розглянувши матеріали справи, суд-
Красноперкопське відкрите акціонерне товариство «Бром» (далі по тексту ВАТ «Бром») зареєстровано у якості юридичної особи 15.08.1996 року виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради Автономної Республіки Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою управління статистики.
Згідно із ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Відповідно до п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до п.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.
ТОВ ПКП “Хорс» зареєстровано у якості юридичної особи 14.11.2005 року виконавчим комітетом Харьківської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та довідкою управління статистики.
Позивач просить визнати недійсною угоду № 112 від 25.05.2006 р., укладену між ВАТ «Бром» та ТОВ ПКП “Хорс».
Відповідач - ВАТ «Бром» позовних вимог не визнав, просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач - ТОВ ПКП “Хорс» позовних вимог не визнав, просить у задоволенні позову відмовити.
25.05.2006 року між ВАТ “Бром», м.Красноперекопськ та ТОВ ПКП “Хорс», м.Харьків укладений договір № 112 від 18.01.2006 р. на поставку товару, відповідно до якого ТОВ ПКП “Хорс» прийняло на себе зобов'язання поставити товар на адресу ВАТ “Бром» (а.с.49-57).
Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (від 03.04.1997 року № 168 із змінами та доповненнями) джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Посилання позивача на фіктівність укладених угод не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Сторони підтвердили укладення угод, її виконання та бажання отримання відповідних наслідків від виконання угод, тому суд вважає обгрунтування позивача надуманими.
З урахуванням викладеного суд у задоволенні позовних вимог відмовляє.
На підставі викладеного та керуючись ст.17, 18, 70, 76, 86, 162 Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.2005 року № 2747 із змінами та доповненнями), суд
· У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена у апеляційному порядку відповідно до ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступна та резолютивна частина Постанови проголошена у судовому засіданні 01.03.2007 року у 11 год. 45 хв.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.