29 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі
Яреми А.Г., Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,
розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про перегляд рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 лютого 2015 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 6 листопада 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором про надання комплексних банківських послуг фізичним особам та розірвання договору,
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19 лютого 2015 року позов задоволено.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» (далі - ПАТ «КРЕДОБАНК») на користь ОСОБА_4 збитки в сумі 997100 грн 51 коп. (842300 грн - основного боргу; 96533 грн 67 коп. - 6 % річних (проценти); 48266 грн 84 коп. - 3 % річних; 10 000 грн - моральна шкода).
Стягнуто з ПАТ «Кредобанк» судові витрати на користь держави в сумі 9971 грн.
Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 4 червня 2015 року розірвано договір про надання комплексних банківських послуг фізичним особам від 7 липня 2011 року № 2630/78/509620, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «КРЕДОБАНК».
Рішенням Апеляційного суду Львівської області області від 6 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПАТ «КРЕДОБАНК» на користь ОСОБА_4 10000 грн моральної шкоди скасовано, у частині розподілу судових витрат змінено та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до ПАТ «КРЕДОБАНК» про стягнення 10 000 грн моральної шкоди - відмовлено; у задоволенні позову до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів - відмовлено; стягнуто з ПАТ «КРЕДОБАНК» 3897 грн 60 коп. судових витрат в дохід держави.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2016 року рішення суду першої інстанції в незміненій його частині та рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
У заяві ПАТ «КРЕДОБАНК» порушується питання про скасування рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 лютого 2015 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 6 листопада 2015 року в частині стягнення коштів з ПАТ «КРЕДОБАНК», ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2016 року та ухвалення нового судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України:
неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 1058 та 1059 ЦК України;
невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ «КРЕДОБАНК» посилається на судові рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року, 24 липня 2013 року, 23 та 25 березня, 17 червня 2015 року, постанову Судової палати у цивільних Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року.
Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що необхідність відкриття провадження у справі за вказаною заявою відсутня та в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив зокрема з того, що копіями платіжних доручень та квитанцій підтверджується внесення коштів на рахунки ОСОБА_4, відкриті відповідно до договору від 7 липня 2011 року № 2630/78/509620 про надання комплексних банківських послуг фізичним особам. Однак, підписи ОСОБА_4 у заявах на отримання готівки в банку виконані не ним, а ОСОБА_5, який обіймав посаду в.о. начальника відділення № 39 у м. Львові Центральної філії ПАТ «КРЕДОБАНК», а відтак ОСОБА_4 мав право на отримання розміру процентів, які нараховуються на суму банківського вкладу разом із основною сумою боргу та 3 % річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України.
В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року, що надана заявником як приклад, зазначено, що депозитний договір у встановленому порядку в банку не реєструвався, інформація про нього в базі даних діючих депозитних договорів банку відсутня, внесені позивачем грошові кошти в банку також відсутні.
В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 липня 2013 року, що надана заявником як приклад, указано, що матеріали справи не містять квитанцій або інших документів, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2015 року, що надана заявником як приклад, установлено, що сторони не дотримали письмової форми договору банківського вкладу.
В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року, що надана заявником як приклад, зазначено, що матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами спірних договорів банківських вкладів.
В ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року, що надана заявником як приклад, указано, банк, заперечуючи проти позову, посилався на те, що між сторонами укладався лише договір банківського вкладу на суму 1000 грн, додаткові договори до цього договору не укладались і по бухгалтерському обліку банку зазначені позивачем поповнення рахунку не відображені, грошові кошти в касу банку надходили лише в розмірі 1000 грн, а надані позивачем ксерокопії додаткових договорів, вірність яких не засвідчена, за обставин оспорювання відповідачем факту укладення цих договорів, не є належними та допустимими доказами їх укладення сторонами.
Таким чином, правові висновки суду касаційної інстанції, указані в цих судових рішеннях, та в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, ґрунтуються на різних фактичних обставинах справ, установлених судами.
Порівняння змісту вказаних для прикладу судових рішень зі змістом судових рішень, про перегляд яких подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
У зв'язку з цим, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року, що надана заявником як приклад, установлено, що відповідно до матеріалів справи у виписках зазначено про грошові кошти, які є вхідним і вихідним залишком на поточному рахунку, тобто зазначено, що грошові кошти зараховуються на поточний рахунок, що суперечить п. 2.1 спірних договорів банківського вкладу, згідно з яким банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний рахунок).
Таким чином, правовий висновок Верховного Суду України, указаний в цьому судовому рішенні, та в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, також ґрунтуються на різних фактичних обставинах справ, установлених судами.
У зв'язку з цим, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з невідповідністю судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, теж відсутня.
Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.
Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК», ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором про надання комплексних банківських послуг фізичним особам та розірвання договору за заявою публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК» про перегляд рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 лютого 2015 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 6 листопада 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 січня 2016 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А.Г. Ярема
Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук