"29" березня 2016 р. Справа № 926/317/16
За позовом Хотинської районної спілки споживчих товариств, м.Хотин Чернівецької області
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Хотин Чернівецької області
про стягнення заборгованості в сумі 11168,75 грн.
Суддя Дутка В.В.
представники сторін:
від позивача - Чайка С.В., довіреність від 01.09.2014р.
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Хотинська районна спілка споживчих товариств звернулася з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 11168,75 грн. за договором найму (оренди) торгівельного місця від 02.01.2015р. №9.
Позов обґрунтований невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати орендної плати в період з вересня 2015р. по лютий 2016р. в сумі 7500,00 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач у відповідності до п.5.5. Договору просить також стягнути з відповідача пеню в сумі 3668,75 грн.
Ухвалою від 26.02.2016р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.03.2015р.
17.02.2016р. господарським судом Чернівецької області отримано заяву - заперечення від 09.03.2016р, в якій відповідач претензії, викладені в позовній заяві Хотинської райспоживспілки, не визнає та зазначає, що за 2015 рік відповідачем сплачено орендної плати 10108,75 грн., у зв'язку з чим, на думку відповідача, переплата становить 8858,75 грн.
Ухвалою від 15.03.2016р. розгляд справи відкладено на 29.03.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання.
25.03.2016р. через відділ діловодства надійшла заява-заперечення від 22.03.2016р., в якій відповідач просить суд розглядати справу без участі відповідача та відмовити в задоволенні позову і закрити справу. При цьому, відповідач вказує на сплату в 2015р. на користь позивача 10108,75 грн. Тому станом на 01.03.2016р. переплата по договору складає 8650,39 грн. Також відповідач зазначає, що в договорі №9 від 02.01.2015р. в графі "Фізична особа - підприємець ОСОБА_1." значиться не її підпис.
29.03.2016р. через відділ діловодства суду позивачем наданий розрахунок пені за прострочку платежу ОСОБА_1 станом на 26.02.2016р. у розмірі 3228,50 грн.
У судовому засіданні 29.03.2016р. представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, відповідач у засідання не з'явився.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.
02.01.2015р. між Хотинською районною спілкою споживчих товариств (наймодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (наймач) укладено договір найму (оренди) торгівельного місця №9, за яким наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове, строкове, платне користування торгівельне місце (далі - об'єкт найму), яке розташоване в торговому центрі за адресою: АДРЕСА_1
Згідно п.1.2. Договору, загальна площа об'єкта найму становить 14 кв.м.
Торгівельне місце, за п.1.3. Договору, передається в тимчасове платне користування для зайняття підприємницькою діяльністю - торгівля промисловими товарами.
Вступ наймача у користування об'єктом найму настає одночасно із підписанням сторонами Договору та Акта приймання - передачі, який є обов'язковим додатком до цього Договору.
Відповідно до п.3.1. Договору, розмір плати за користування об'єктом найму враховуючи площу об'єкту найму складає 1250,00 грн.
Плата за користування об'єктом найму сплачується в готівковій формі наперед не пізніше 5 числа кожного місяця (п.3.5. Договору).
Згідно п.4.1.2. Договору, наймач зобов'язаний своєчасно, не пізніше 5 числа поточного місяця і в повному обсязі сплачувати орендну плату за користування об'єкту найму.
Дія договору визначена сторонами у п.6.5. Договору з 02.01.2015р. по 02.01.2016р. А згідно п.6.9. Договору, у випадку відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення Договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені Договором.
Сторони не подали доказів припинення Договору 02.01.2016р., а відтак відповдіно до п.6.9. Договру його дія вваається продовженою на той самий строк і на тих самих умовах.
Позивач належним чином та у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, про що свідчить наданий до матеріалів справи підписаний сторонами акт приймання-передачі об'єкту оренди від 02.01.2015р.
Проте, в порушення умов Договору, відповідач, користуючись орендованим майном, неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання, в частині внесення орендних платежів, у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість у сумі 7500,00 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунком боргу за період з вересня 2015р. по лютий 2016р.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з статтею 286 Господарського кодексу України, орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач заперечуючи проти позову в заявах-запереченнях від 09.03.2016р. та від 22.03.2016р. вказує на переплату по спірному договору на 8858, 75 грн., пізніше на 8650,39 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у період з січня 2015р. по серпень 2015р. сплатив на користь позивача (1250 х 8) 10000,00 грн. в рахунок орендної плати та 108,75 грн. пені, всього 10108,75 грн., що підтверджено відповідачем у заявах-запереченнях від 09.03.2016р., від 22.03.2016р.
Докази оплати відповідачем за користування об'єктом найму в спірному періоді з вересня 2015р. по лютий 2016р. у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем зазначено у заявах-запереченнях, що в договорі №9 від 02.01.2015р. зазначений не підпис відповідача.
Отже, вирішальне значення для вирішення даного спору має встановлення факту чи було укладено між позивачем та відповідачем договір найму №9 від 02.01.2015р.
У постанові Верховного Суду України від 07.06.2005 у справі № 36/286 викладено позицію, що судам слід враховувати твердження сторони про підробку документу, перевіряти та досліджувати їх належним чином за для чого призначати відповідну судову експертизу.
Відповідач не заявляла суду про підробку підпису в спірному Договорі, клопотань про проведення судової експертизи, в судове засідання не з'являлася та просить розглядати справу без її участі.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі, зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши заперечення відповідача та з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів та пояснень, судом встановлено, що візуально підписи в Договорі №9 від 02.01.2015р., акті приймання - передачі об'єкту оренди від 02.01.2015р. відрізняються від підписів на заявах-запереченнях відповідача від 09.03.2016р., від 22.03.2016р.
Проте, на думку суду, самі лише відмінності в підписах відповідача не свідчать про недійсність Договору. Про підроблення чи фальсифікацію відповідних документів відповідачем не заявлено в установленому чинним законодавством порядку до правоохоронних органів. Так само відповідачем не заявлено про недійсність Договору.
Натомість твердження відповідача про наявність переплати коштів за вказаним Договором, докази сплати відповідачем орендної плати з січня по серпень 2015р. (прибуткові касові ордери, банківські виписки) свідчать про наявність між сторонами договірних зобов'язань, а дії сторін доводять факт прийняття ними умов спірного Договору.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за Договором найму суду не надав.
Отже, борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а вимога позивача про стягнення з відповідача 7500,00 грн. заборгованості є доведеною та підлягає задоволенню.
У відповідності до п.5.5.1 Договору за порушення строку перерахування коштів, встановлених в п.4.1.2. наймач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Дослідивши розрахунки пені, судом встановлено, що пеня нарахована позивачем спочатку у розмірі 0,5% від суми боргу (3668,75 грн.), вдруге - в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на фактичну суму заборгованості (3228,50 грн.).
Суд, перевіривши розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ встановив, що розрахунок позивача є арифметично невірним. Відтак, арифметично вірний розрахунок пені складає 845,17 грн.
Таким чином, вимога про стягнення 3668,75 грн. пені підлягає частковому задоволенні у розмірі 845,17 грн., у задоволенні решти вимог про стягненя 2823,58 грн. пені суд відмовляє.
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Хотинської районної спілки споживчих товариств (Чернівецька область, м.Хотин, вул.Свято-Покровська, буд. 40А, код ЄДРПОУ 01774459) 7500,00 грн. боргу, 845,17 грн. пені, 1029,69 грн. судового збору.
3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 2823,58 грн. пені.
4. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.
Повне рішення складено 30.03.2016р.
Суддя В.В.Дутка