справа № 208/7711/15-ц
№ провадження 2/208/345/16
Іменем України
17 березня 2016 р. м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Івченко Т.П.,
при секретарі Севастьяновій Л.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку, передбаченому ч.2 ст.197 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення з боржника грошових коштів», -
Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь:
1. 188 000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок - суму боргу за договором позики від 26.02.2013 року;
2. 14293 (чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто три) гривні 15 копійок - 3% річних;
3. 140308 (сто сорок тисяч триста вісім ) гривень 59 копійок - індексація;
4. 131775 (сто тридцять одна тисяча сімсот сімдесят п'ять) гривень 60 копійок - грошові кошти;
5. 10018 (десять тисяч вісімнадцять) гривень 48 копійок - 3% річних;
6. 5386 (п'ять тисяч триста вісімдесят шість) гривень 41 копійка - судові витрати;
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, 26.02.2013 року між ним та відповідачем було укладено договір грошової позики. при укладенні договору грошової позики сторони прийшли до обоюдної згоди, щодо усіх істотних умов договору, визначивши предметом договору - грошові кошти в розмірі 188 000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок та 5960 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) доларів США, які позивач зобов'язався передати відповідачу, який в свою чергу зобов'язався повернути вищезазначені грошові кошти з відсотками до 30.05.2013 року, про що було написано розписку. Разом з цим, у визначений у договорі термін відповідач, отримані у борг кошти позивачу не повернув, та взагалі відмовився виконати своє зобов'язання щодо повернення боргу, що змусило позивача звернутися до суду та просити суд стягнути з відповідача на користь позивача запозичені відповідачем кошти у розмірі розмірі 188 000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок та 5960 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) доларів США.
Крім того, на підставі ст.625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми, яка складається: 140308 (сто сорок тисяч триста вісім ) гривень 59 копійок.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, та, не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності - суду не надав, що дозволило суду визнати його неявку в судове засідання з неповажних причин та, за згодою позивача, на підставі ст. 224 ЦПК України, провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до положення ст.ст.526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, на підтвердження укладення договору позики та його умов позивач надав суду: розписка про отримання грошових коштів від 26.02.2013 року, згідно якої, відповідач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав від позивача 188 000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок та 5960 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) доларів США, які зобов'язався повернути позивачу до 30.05.2013 року. (а.с.5).
У зазначений у розписці термін отриману від позивача суму коштів відповідач позивачу не повернув, про що свідчить розписка, наявна у позивача.
Відповідно до ст.1050 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Письмових заперечень, а також будь-яких доказів тому, що сума боргу була повернута позивачу, відповідач суду не надав.
Встановивши, таким чином, в ході розгляду справи, що, на час звернення позивача до суду із позовом відповідач не повернув позивачу запозичені відповідачем кошти у розмірі 188 000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок та 5960 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) доларів США, суд, на підставі ст.1049 ЦК України позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суму позики у розмірі 188 000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок та 5960 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) доларів США, вважає обґрунтованими, та такими що підлягають задоволенню.
Згідно ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи роз'яснення, надані у Листі Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р., та, приймаючи до уваги, що, сума боргу, зазначена у розписці відповідача складає 188000,00 гривень, суд, поділяючи кожен індекс інфляції на 100, так як індекс інфляції виражений у процентах, приходить до висновку, що, сума боргу відповідача з урахуванням індексу інфляції, приведеного у зведеній таблиці індексів інфляції, з жовтня 2013року по вересень 2015 року складає:
100,0х100,0х100,1х100,0х99,9х99,3х100,0х100,4х100,2х100,5х100,2х100,6х100,2х103,3х103,8х101,0х100,4х100,8х102,9х102,4х101,9х103,0х103,1х105,3х110,8х114,0х102,2х100,4х99,90=174632 (сто сімдесят чотири тисячі шістсот тридцять два)%. Таким чином, сума індексації складає:188000,00х174632/100%=(328308,59-140308,59) = 140308,59 гривень.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, інфляційні нарахування за період з березня 2013 року по вересень 2015 року 140308,59 гривень, та є такими, що підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.ст.625, 1050 ЦК України. Крім того, на суму боргу 5960,00 доларів США відповідно до ч.2 ст.625 ЦПК України, нараховано 3% річних у розмірі 453,12 доларів США. враховуючи те, що станом на 08.09.2015 року по курсу Націоналтного банку України -3% річних складає 6413,12 доларів, тому сума боргу складається 141794,08 гривень.
Крім того, на підставі ст.ст.625, 1050 ЦК України, також підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних від простроченої суми.
Крім того, відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язанні за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Як вбачається з п.7 вищевказаного договору позики, при його укладанні сторони дійшли згоди, що, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, він зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також пеню, яка за домовленістю сторін встановлюється у розмірі 1,0%.
Таким чином, встановивши в ході розгляду справи, що, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинено у письмовій формі, суд дійшов висновку, що, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1,0% є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно п.4 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, укладеним між сторонами договором відшкодування моральної шкоди не передбачено. Так само не передбачено Цивільним кодексом України відшкодування моральної шкоди у разі не своєчасного повернення суми боргу за договором позики.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Таким чином, встановивши в ході розгляду справи, що, дійсно мали місце обставини, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, суд дійшов висновку, що, позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.
При цьому, задовольняючи позов, суд, враховуючи положення ст.88 ЦПК України, також вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених останнім, та документально підтверджених судових витрат у розмірі 5386,41 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 5, 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. 509, 526-527, 626, 629, 631, 1046, 1047, 1050 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення з боржника грошових коштів», - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1), зареєстрованого за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр-т. Комсомольський, 9-80, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2), зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3:
1. 188 000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок - суму боргу за договором позики від 26.02.2013 року;
2. 14293 (чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто три) гривні 15 копійок - 3% річних;
3. 140308 (сто сорок тисяч триста вісім ) гривень 59 копійок - індексація;
4. 131775 (сто тридцять одна тисяча сімсот сімдесят п'ять) гривень 60 копійок - грошові кошти;
5. 10018 (десять тисяч вісімнадцять) гривень 48 копійок - 3% річних;
6. 5386 (п'ять тисяч триста вісімдесят шість) гривень 41 копійка - судові витрати;
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом м. Дніпродзержинська за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Івченко Т. П.