28 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
суддів:Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., Мартинюка В.І
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2015 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 21 жовтня 2015 року,
У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» або банк) звернулось до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 30 липня 2007 року між банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір
№ 014/0911/81/114758, згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в сумі 142 000 доларів США на строк з 30 липня 2007 року по 30 липня 2027 року із сплатою 9 % відсотків річних за користування кредитними коштами.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, того ж дня між банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки, згідно з умовами якого останній взяв на себе зобов'язання відповідати перед банком за виконання позичальником умов кредитного договору.
З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника 20 січня 2008 року та 10 січня 2011 року між банком та ОСОБА_5 укладено додаткові угоди № 7 та № 13 до кредитного договору, відповідно до яких початкову процентну ставку за кредитом змінено з 20 січня 2009 року по 30 січня 2011 року на 3 % річних, а з 16 січня 2011 року по 15 січня 2012 року на 5 % річних, у зв'язку з чим графік погашення кредиту викладено у новій редакції у додатку до додаткових угод.
Посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконувала зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 28 січня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 283 226,41 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 4 494 645 гривень 86 копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 123 250,78 доларів США (1 955 921 гривня
47 копійок), заборгованість за відсотками - 33 867,21 доларів США ( 537 453 гривні 75 копійок), пеня за тілом кредиту та відсотках за кредитом 126 108,42 доларів США (2 001 270 гривень 64 копійки), яку позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів на свою користь та судові витрати в сумі 3 654 гривні.
Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28 квітня 2015 року позов задоволено.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договорі в розмірі 283 226,41 доларів США, що згідно курсу Національного банку України еквівалентно 4 494 645,86 грн., та складається з суми заборгованості за кредитом - 123 250,78 доларів США, що еквівалентно 1955 921,47 грн., з суми заборгованості по відсоткам - 33 867,21 доларів США, що еквівалентно 537 453,75 грн., з суми пені - 126 108,42 доларів США, що еквівалентно 2 001 270,64 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 21 жовтня
2015 року заочне рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення пені скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» пеню в сумі 1 587 000 гривень.
Змінено рішення суду в частині визначення загальної суми заборгованості, зменшивши її з 283 226,41 дол. США до
257 117,99 дол. США, що еквівалентно 4 080 462,50 грн.
В решті рішення суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.
Встановивши неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, забезпеченого порукою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача заборгованості за кредитним договором та відсотками на підставі ст. ст. 526, 553, 554, 1054 ЦК України.
Скасовуючи заочне рішення в частині вимог про стягнення пені, апеляційний суд виходив з того, що пеня перевищує суму кредиту, а тому з урахуванням положень ч. 3 ст. 551 ЦК України дійшов обгрунтованого висновку про зменшення розміру пені.
Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від
28 квітня 2015 року в частині, залишеній без змін рішенням апеляційного суду Житомирської області від 21 жовтня 2015 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І.М.Завгородня Ю.Г. Іваненко В.І. Мартинюк