28 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
суддів:Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., Мартинюка В.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 06 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2015 року,
У лютому 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що 29 травня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю його автомобіля марки «Тойота Кемрі», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача.
Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 07 листопада 2014 року, який набрав законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю таабо майну третіх осіб при експлуатації автомобіля було застраховано в ПАТ «СК «АХА Страхування» згідно полісу № АВ/797986 від 02 липня 2012 року з граничним розміром відшкодування - 50 000 гривень.
Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля згідно висновку спеціаліста - автотоварознавця від 02 липня 2013 року № 93 становить 176 890 гривень 10 копійок, вартість матеріальних збитків - 174 145 гривень 52 копійки. Оскільки вартість відновлюваного ремонту автомобіля більша ринкової вартості автомобіля, експерт прийшов до висновку, що транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно.
Зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому спричинена матеріальна шкода, яка складається з матеріальних збитків внаслідок пошкодження автомобіля - 174 145 гривень 52 копійки, витрат на проведення автотоварознавчого дослідження - 950 гривень, витрат на медичні послуги та придбання медикаментів - 1 961 гривень 52 копійки, витрат на проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень - 93 гривні 24 копійки, а всього 177 150 гривень 28 копійок.
Оскільки між відповідачем та страховою компанією укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з граничним розміром відшкодування - 50 000 грн., просив стягнути з ПАТ «СК «АХА Страхування» на свою користь 50 000 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а з відповідача ОСОБА_5 - 127 150 гривень 28 копійок в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
У липні 2015 року позивач звернувся до суду із заявою про доповнення та уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути із страхової компанії на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 12 974 гривні 48 копійок (різниця між граничним розміром страхового відшкодуванні - 49 000 гривень та страховою виплатою 36 025 гривень 52 копійки ), а з ОСОБА_5 - матеріальну шкоду у розмірі 289 324 гривні 38 копійок, яка складається реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи - 282 246 гривень 30 копійок; витрат на лікування та поштові повідомлення - 5 254 гривні 93 копійки; витрат на проведення експертизи тілесних ушкоджень - 93 гривні 24 копійки; витрат на проведення автотоварознавчого дослідження - 1 550 гривень; послуг банку - 180 гривень 12 копійок, а також витрат на правову допомогу у розмірі 3 556 гривень 56 копійок. При цьому зазначив, що згідно висновку про оцінку транспортного засобу від 03 липня 2015 року № 119 вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу внаслідок його пошкодження складає 341 246 гривень.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 06 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2015 року, позов задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди: 1961,52 грн. - витрат на лікування та медикаменти; 850 грн. - витрат на проведення автотоварознавчого дослідження за № 93 від 02.07.2013 року, а всього 2811,52 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що при вирішенні питання про розмір збитків, які підлягають відшкодуванню у зв'язку з пошкодженням автомобіля з'ясуванню підлягають вартість транспортного засобу, вартість його ремонту, при цьому розмір страхового відшкодування залежить і від того, чи погоджується власник транспортного засобу на визнання його фізично знищеним. Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності або втрати товарної вартості перевищує ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Встановивши, що вартість відновлювального ремонту автомобіля, який належить позивачу більша ринкової вартості транспортного засобу, страховою компанією здійснені заходи щодо реалізації пошкодженого автомобіля шляхом розміщення оголошення про його продаж, однак позивач від реалізації відмовився, а також не погодився із визнанням транспортного засобу фізично знищеним і залишив пошкоджений автомобіль у себе, страховою компанією відшкодовано шкоду у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, який проводився страховиком виходячи з висновків звіту з оцінки автомобіля від 02 липня 2013 року № 93, відповідно до вимог ст. ст. 28, 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та правил Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24 листопада 2003 року № 141/5/2092, суди дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальних збитків у зв'язку з пошкодженням автомобіля.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на проведення експертизи тілесних ушкоджень, на лікування у зв'язку із загостренням хронічних захворювань та витрат на послуги банку, суди вірно виходили з необґрунтованості вимог щодо проведення судово-медичної експертизи, оскільки така була проведена в рамках кримінального провадження за участю позивача, а понесені ним витрати на послуги банку, не пов'язані з наслідком дій відповідача.
Задовольняючи частково позов про стягнення витрат на лікування, проведення експертизи, автотоварознавчого дослідження та витрат на поштові повідомлення, суди правильно виходили з обґрунтованості заявлених вимог.
Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 06 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко В.І. Мартинюк