У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоМартинюка В.І., суддів:ика відповідача Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Кіровоградської обласної лікарні про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2015 року, в с т а н о в и л а: У березні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що наказом головного лікаря Кіровоградської обласної лікарні від 24 лютого 2015 року № 38-Л його звільнено з посади лицювальника-плиточника на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за появу на роботі 13 лютого 2015 року в нетверезому стані. Вважає звільнення незаконним, оскільки спиртних напоїв на роботі не вживав, а наявність парів спирту із порожнини рота пояснює прийняттям прописаних йому лікарем ліків, які в своїй основі містять спирт. Крім того, зазначив, що огляд на стан сп'яніння проводився неуповноваженою особою та з порушенням встановлених правил, у зв'язку з чим просив поновити його на роботі на посаді лицювальника-плиточника в Кіровоградській обласній лікарні з 24 лютого 2015 року, стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 лютого 2015 року по день поновлення на роботі та моральну шкоду в розмірі 2 000 гривень, допустивши негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено. У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем доведено факт знаходження позивача на роботі у стані алкогольного сп'яніння, а тому звільнення останнього відбулося відповідно до вимог закону. Проте з такими висновками судів погодитись не можна. Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. За правилами п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння. Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із подальшими змінами), вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку. Визначаючись з правовідносинами, які виникли між сторонами, та їх змістом на підставі наданих сторонами доказів, суд має відповідно до ст. 212 ЦПК України оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. В основу рішення суд першої інстанції поклав: службові записки заступника головного лікаря з технічних питань ОСОБА_7, завідуючого господарством ОСОБА_8, доповідні записки завідуючої гуртожитком ОСОБА_9, начальника технічного відділу ОСОБА_10, на підставі яких складено акт № 1 від 13 лютого 2015 року, яким засвідчено факт знаходження позивача на роботі з ознаками алкогольного сп'яніння (нетверда хода, наявність специфічного запаху, незв'язна мова) та відмову позивача від надання пояснень з цього приводу. На підставі даного акта внесено запис у журнал форми № 137 - 2/0 (журнал щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв), який є додатком № 4 до пункту 5.3 Положення про медичний огляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України від 05 червня 2000 року. Форма № 137-2/0 заповнюється медичним працівником, що проводить передрейсовий та післярейсовий медичні огляди. Висновок у журналі має чітко визначити придатність або непридатність водія до керування засобом на протязі даної робочої зміни. Позивач працював на посаді лицювальника-плиточника, а тому застосовуючидо спірних правовідносин аналогію права та керуючисьІнструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену спільним наказом Міністерства внутрішніх справ Українита Міністерства охорони здоров'яУкраїни від 09 вересня 2009 року №400/666, суд першої інстанції помилково вважав, що медичний огляд позивача на стан сп'яніння проведений з дотриманням чинного законодавства, при цьому не звернув уваги, що за змістом п. 3.15 вказаної Інструкції за результатами огляду на стан сп'яніння встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, а висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного обстеження (п. 3.16). Згідно із п. 3.20 Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосереднього огляду особи у трьох примірниках. Кожний випадок огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я реєструється в журналі реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 3.21). Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п. 3.22). Висновки за результатами огляду лікарем повідомляються оглянутій особі та у присутності особи робиться запис у протоколі огляду особи на стан сп'яніння. Натомість матеріали справи не містять таких даних. Крім того, судом не з'ясовано яким саме приладом проводилось обстеження позивача, чи перебуває даний прилад у стані який надає можливість здійснити виміри, які б відповідали нормам метрології та стандартизації, чи проходив прилад, яким проводять обстеження, повірку, та чи наявне відповідно свідоцтво про повірку, оскільки відповідно до п. 3.19 Інструкції використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених Міністерством охорони здоров'я України, підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, свідоцтвом про повірку. Поряд з цим не перевірено доводів позивача про те, що він є інвалідом ІІІ групи внаслідок перенесеного у 2012 році оперативним втручанням на горлі, в результаті чого його мова відрізняється від мови здорової людини, у зв'язку з чим не надано оцінки обставині незв'язної мови, відображеній у акті від 13 лютого 2015 року. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані порушення уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін. За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий В.І. Мартинюк Судді: І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко І.К. Парінова О.В. Ступак П.О. Гвоздик Судді: О.І. Євтушенко І.М. Завгородня В.І. Мартинюк О.М. Ситнік