ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 березня 2016 року письмове провадження № 826/3920/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочарової Світлани Володимирівни, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Панченко Олександра Володимировича, Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Хаустова Андрія Альбертовича,
треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6
про скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочарової Світлани Володимирівни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Панченко Олександра Володимировича, державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Хаустова Андрія Альбертовича, треті особи. які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому просив суд:
1) Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Хаустова Андрія Альбертовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер:10780967 від 10.02.2014 р.), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення обтяження за реєстраційним № 1648648, накладеного на квартиру АДРЕСА_1.
2) Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Хаустова Андрія Альбертовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер:10821444 від 11.02.2014 р.), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення обтяження за реєстраційним № 4636435, накладеного на квартиру АДРЕСА_1.
3) Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Хаустова Андрія Альбертовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 10822687 від 11.02.2014 р.), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення обтяження за реєстраційним № 4636671, накладеного на квартиру АДРЕСА_1.
4) Визнати недійсними підстави, за яких приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу Панченко Олександром Володимировичем та Бочаровою Світланою Володимирівною було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи № 4668203 та № 4842478 про перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1.
5) Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Панченко Олександра Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 10901920 від 13.02.2014 р.), яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 до громадянина ОСОБА_7.
6) Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочарової Світлани Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 11316052 від 01.03.2014 р.), яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 до громадянина ОСОБА_6, та внести запис до Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_6.
7) Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві поновити за громадянкою ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що обтяження спірної квартири припинено за відсутності визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстав, оскільки судове рішення, що слугувало підставою для припинення обтяжень, є підробленим. На думку позивача, констатація незаконності проведення державної реєстрації припинення обтяжень на спірну квартиру має наслідком поновлення державної реєстрації вказаних обтяжень з моменту вилучення та незаконного припинення обтяжень, тобто з моменту у часі, що передує відчуженню спірної квартири та проведенню нотаріусами державної реєстрації переходу права власності на вказану квартиру до нового власника. Це, в свою чергу, свідчить про протиправність рішень про державну реєстрацію права власності спірної квартири на інших осіб: громадянина ОСОБА_7 та, в подальшому, - громадянина ОСОБА_6.
Представник Реєстраційної служби Головного управління юстиції в місті Києві заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що оскаржені рішення державного реєстратора прийнято на підставі судового рішення, тобто за наявності підстав визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Представник відповідачів - приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Панченко О.В., Бочарової С.В. - заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
Відповідач - державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Хаустов А.А. та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційними номерами: № 10780967 від 10.02.2014 р., № 10821444 від 11.02.2014 р., № 10822687 від 11.02.2014 р., на підставі яких до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесені записи про припинення обтяжень № 1648648, № 4636435, № 4636671 на квартиру АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог провадження у справі закрито.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року було скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у даній справі, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, Вищий адміністративний суд України зауважив, що попередні судові рішення були прийняті за неповно встановлених обставин. Судами не надана та не досліджена належним чином засвідчена копія рішення Апеляційного суду м. Києва від 30 січня 2014 року у справі №22-ц/799/1155/2014, адже за змістом статті 124 Конституції України, пункту 5 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для проведення такої реєстрації може бути лише судове рішення, що набрало законної сили. Крім того, судами попередніх інстанцій не з'ясовувалось, які саме дії були вчинені державним реєстратором щодо перевірки обставин набрання чинності судовим рішенням, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень в зв'язку з чим до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесені записи про припинення обтяжень №1648648, №4636435, №4636671 на квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2015 року адміністративну справу № 826/3920/15 прийнято до провадження судді Арсірія Р.О. та призначено до судового розгляду.
28 січня 2016 року представником Позивача до канцелярії суду було подано заяву про розгляд справи за відсутності Позивача і його представника на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, дослідивши обставини, на які звернуто увагу касаційною інстанцією, а також з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позиції сторін, судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи 18.06.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві в ході примусового виконання виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва від 27.08.2010 р. № 2-1841/09, з метою забезпечення належного та своєчасного виконання рішення суду, було накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_5 у межах суми звернення стягнення 7 640 500,00 грн. (номер запису про обтяження: 1648648, дата державної реєстрації - 15.07.2013 р.) - Постанова від 18.06.2013 р. «про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» в межах виконавчого провадження № 38487269.
В подальшому, державним реєстратором прийнято рішення від 10.02.2014 року №10780967, від 11.02.2014 року №10821444, від 11.02.2014 року №10822687, якими скасовано державну реєстрацію обтяження на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1.
З матеріалів судової справи також вбачається, що як підставу для припинення обтяження державний реєстратор в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказав рішення Апеляційного суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі № 22- ц/799/1155/2014, яким скасовано арешт всього нерухомого майна громадянки ОСОБА_5, котра являється боржником в рамках виконавчого провадження № 38487269, де Позивач проходить як стягувач.
Надалі, 13.02.2014 року ОСОБА_5 здійснено відчуження вказаної квартири на користь ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києві Панченко О.В за реєстраційним номером 308 та зареєстровано перехід права власності на вказане нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
01.03.2014 року ОСОБА_7 здійснив відчуження квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В. за реєстраційним номером 495 та зареєстровано перехід права власності на вказане нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За правилами частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
У відповідності до статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.
Стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) визначає, що нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.
Пунктом 2 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) передбачено, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин)).
На момент існування спірних відносин чинним був Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868), котрий визначав процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Як закріплено у пункті 8 Порядку №868 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України.
За змістом пункту 9 Порядку №868 орган державної реєстрації прав, нотаріус, особа, зазначена у пункті 1-1 цього Порядку, приймає заяви в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації. Орган державної реєстрації прав, особа, зазначена у пункті 1-1 цього Порядку, у разі подання заяви особисто заявником видає йому картку прийому заяви, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Міністерство юстиції України.
За нормами пункту 67 Порядку №868, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно.
Пункт 15 Порядку №868 встановлює, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Як вбачається з матеріалів судової справи підставою для припинення обтяжень державний реєстратор в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначив рішення Апеляційного суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі № 22- ц/799/1155/2014, яким скасовано арешт всього нерухомого майна громадянки ОСОБА_5, яка являється боржником в рамках виконавчого провадження №38487269, де ОСОБА_1 є стягувачем.
При цьому, відповідно до листів Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2014 року № 22-ц та від 08.01.2015 року №22-ц (06.04/01-13/14) (а.с. 30, 221, том 1), згідно відомостей автоматизованої системи документообігу суду, цивільна справа за номером апеляційного провадження 22-ц/799/1155/2014 в провадженні Апеляційного суду не перебувала.
Окрім того, Печерським РУ ГУМВС України відкрито кримінальне провадження та ведеться слідство щодо підроблення судового рішення, зокрема рішення Апеляційного суду м. Києва від 30.01.2014 року по справі 22-ц/799/1155/2014.
В листі Апеляційного суду м. Києва від 08.01.2015 р. № 22-ц (06.04/01-13/14), направленого судом на ім'я слідчого СВ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві в якості відповіді на запит слідчого від 29.12.2014 р. №54/6663 зазначено, що згідно відомостей автоматизованої системи документообігу суду цивільна справа за номером апеляційного провадження 22-ц/799/1155/2014 в провадженні Апеляційного суду не перебувала. У зв'язку з чим Апеляційний суд м. Києва позбавлений можливості надати інформацію відносно направлення копії рішення по вказаній справі особам, що зазначені у запиті слідчого, в тому числі і на адресу Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві.
Судом також було встановлено, що заява щодо припинення обтяження на об'єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_1 заповнена із порушеннями, оскільки в ній відсутні обов'язкові реквізити особи яка подає таку заяву, а саме не зазначено серія та номер паспорта громадянина України, ким та коли виданий. (а.с. 34-35). Крім того, заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень були подані суддею Апеляційного суду м.Києва Шкоріною О.І., яка приймала судове рішення від 30.01.2014 року по справі 22-ц/799/1155/2014.
З огляду на викладене та за відсутності в провадженні суду судової справи за номером 22-ц/799/1155/2014, фактично не можливо було подати до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м.Києві копію рішення від 30.01.2014 року №22-ц/799/1155/2014 та, відповідно, подати заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Згідно п. 8 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Міністерство юстиції України.
Орган державної реєстрації прав приймає заяви в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації. Орган державної реєстрації прав, у разі подання заяви особисто заявником видає йому картку прийому заяви, форму та вимоги до оформлення якої встановлює Міністерство юстиції України (п. 9 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно).
Так, представником Відповідача (Реєстраційної служби ГУ юстиції в м. Києві) до матеріалів судової справи було залучено копії трьох реєстраційних справ (по трьом обтяженням) стосовно квартири АДРЕСА_1.
З аналізу змісту карток прийому заяв, а також заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо обтяження речового права) слідує, що дані документи на зняття обтяження були подані Апеляційним судом м. Києва, а саме автором судового рішення, котра у заявах записана заявником.
Однак, як вже було зазначено, відповідно до листів Апеляційного суду м. Києва від 12.09.2014 р. № 22-ц та від 08.01.2015 р. № 22-ц (06.04/01-13/14) згідно відомостей автоматизованої системи документообігу суду цивільна справа за номером апеляційного провадження 22-ц/799/1155/2014 в провадженні Апеляційного суду не перебувала. У зв'язку з відсутністю в провадженні суду судової справи за вказаним номером, Апеляційний суд м. Києва фактично не міг подати до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві копії рішення від 30.01.2014 р. № 22-ц/799/1155/2014 та, відповідно, не подавав заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За змістом статті 124 Конституції України, пункту 5 частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин), підставою для проведення такої реєстрації може бути лише те судове рішення, що набрало законної сили.
Нормою п.8 ч.2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) визначено, що у разі потреби державний реєстратор вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
З огляду на викладене, а також враховуючи факт відсутності визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстав для проведення державної реєстрації припинення обтяження - відсутність рішення суду, яке б набрало законної сили, у зв'язку з його підробленням/фальсифікацією, суд приходить до висновку, що саме державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, повинен був перевірити відповідність поданих документів, перевірити повноваження особи, яка подавала дані документи, та в разі необхідності зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень, а отже, рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційними № від 10.02.2014 №10780967, від 11.02.2014 №10821444, від 11.02.2014 №10822687 на підставі яких до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесені записи про припинення обтяжень №1648648, №4636435, №4636671 є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання недійсними підстави, за яких приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу Панченко Олександром Володимировичем та Бочаровою Світланою Володимирівною було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи № 4668203 та № 4842478 про перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Водночас, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні суди не наділені повноваженнями приймати судові рішення про визнання недійсними підстав, за яких приватними нотаріусами вносяться зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому такі позовні вимоги не можуть бути задоволені в порядку адміністративного судочинства.
А тому поданий адміністративний позов не підлягає задоволенню в наведеній частині вимог.
Що ж стосується позовних вимог в частині скасування рішень приватних нотаріусів, якими зареєстровано перехід права власності до іншої особи, то суд виходить із наступного.
Відповідно до п.1. та п.7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Під терміном «суб'єкт владних повноважень» розуміють органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
При цьому, слід зауважити, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним у цих відносинах владних управлінських функцій.
Також, у п. 1 ч.2 ст. 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.
Норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) передбачають повноваження нотаріуса як спеціального суб'єкта у результаті вчинення нотаріальних дій здійснювати державну реєстрацію прав, що являється публічною процедурою.
За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються (делегуються) функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Вказана норма кореспондується із положеннями ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат», в якій зазначено: «нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, здійснює повноваження відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"».
Згідно п 9. ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин) державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Дана норма передбачена і Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 868 від 17.10.2013 року, зокрема пункт 2 встановлює, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії.
Таким чином, нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та який має печатку такого реєстратора, проводячи державну реєстрацію прав, набутих у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, здійснює тим самим владні управлінські функції з офіційного визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а отже, й рішення, прийняте нотаріусом, слід вважати рішенням суб'єкта владних повноважень, що підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, що діяла на момент існування спірних відносин), дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.
Вищий адміністративний суд України в п. 8 своєї постанови «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» № 8 від 20 травня 2013 року роз'яснив, що спори, які виникають у відносинах з приводу дій (рішень) або бездіяльності нотаріуса, як державного реєстратора, розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
У зв'язку з цим, спір між позивачем та приватними нотаріусами Київського міського нотаріального округу Панченко О.В. та Бочаровою С.В., щодо скасування рішень цих нотаріусів «про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстрацію переходу права власності)», набуває ознак публічно-правового спору та відповідно до положень ч. 1 і п.1 ч.2 ст. 17 КАС України підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За приписами частини 1 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» держава гарантує об'єктивність, достовірність та повноту відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а відомості до Державного реєстру прав вносяться виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Згідно пункту 6 Порядку №868, документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, цим Порядком та іншими нормативно-правовими актами. Відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, несе заявник.
На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав (пункт 22 Порядку №868).
Таким чином, з огляду на викладені норми, державна реєстрація прав та їх обтяжень має здійснюватися на підставі достовірних документів.
Як було встановлено судом, державний реєстратор як підставу для припинення обтяження зі спірної квартири АДРЕСА_1 вказав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішення Апеляційного суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі № 22- ц/799/1155/2014, яким скасовано арешт всього нерухомого майна громадянки ОСОБА_5, котра являється боржником в рамках виконавчого провадження № 38487269, де Позивач проходить як стягувач.
Під час судового розгляду справи судом було з'ясовано, що згідно відомостей автоматизованої системи документообігу суду цивільна справа за номером апеляційного провадження 22-ц/799/1155/2014 в провадженні Апеляційного суду не перебувала, і рішення Апеляційного суду міста Києва від 30.01.2014 року у справі № 22- ц/799/1155/2014 є підробленим (сфальсифікованим).
У зв'язку з незаконним проведенням державної реєстрації припинення обтяження речового права на квартиру АДРЕСА_1, громадянкою ОСОБА_5 (боржником у виконавчому проваджені) 13 лютого 2014 року було відчужено (продано) спірну квартиру, що спричинило заподіяння громадянину ОСОБА_1 (як стягувачу у виконавчому проваджені, чиї майнові інтереси в розмірі 7 640 500,00 грн. повинні були бути частково задоволені за рахунок реалізації на торгах спірної квартири боржника, на яку було накладено обтяження) матеріальних збитків на суму 2 907 000,00 грн. (два мільйони дев'ятсот сім тисяч гривень 00 копійок), що являється оціночною на той час вартістю спірної квартири.
Незаконне відчуження арештованої квартири (оскільки арешт в законодавчо встановленому порядку знято не було) має наслідком умисне ухиляння ОСОБА_5 від виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2009 року у справі № 2-1841/09, яким постановлено обов'язок ОСОБА_5 погасити перед позивачем солідарний борг в розмірі 7 640 500,00 грн.
Згідно Конституції України (ч. 5 ст. 124 та п. 9 ч. 3 ст. 129) одним із основних принципів судочинства є обов'язковість рішень суду, тому судові акти (рішення, вироки, ухвали, постанови) є обов'язковими до виконання на всій території України. Недотримання цього принципу порушує нормальну діяльність органів правосуддя, перешкоджає виконанню судових актів.
Враховуючи, що арешт із квартири АДРЕСА_1 у законодавчо встановленому порядку знятий не був, державну реєстрацію припинення обтяження речового права на квартиру було проведено державним реєстратором на підставі підробленого рішення суду в рамках неіснуючої судової справи, то, відповідно, колишній власник квартири ОСОБА_5 не мала здійснювати відчуження цієї квартири.
Як висновок, скасуванню підлягають усі реєстраційні дії (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень), вчинені, які на підставі зазначеного вище підробленого рішення суду, так і похідні (наступні).
Констатація незаконності проведення державної реєстрації припинення обтяжень на спірну квартиру має наслідком поновлення державної реєстрації даних обтяжень, внесених із метою забезпечення виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2009 року у справі № 2-1841/09, з моменту вилучення та незаконного припинення обтяжень, тобто з моменту у часі, що передує відчуженню спірної квартири та проведенню нотаріусами державної реєстрації переходу права власності на вказану квартиру до нового власника.
Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» передбачено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.
Таким чином, в силу зазначених вище норм матеріального права, рішення приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Бочарової С.В. та Панченка О.В про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 до нових власників, повинні бути скасовані, а право власності на цю квартиру повинно бути поновлено за колишнім власником (за ОСОБА_5), в результаті чого буде дотримано принцип судочинства щодо обов'язковості рішень суду та забезпечено виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2009 року у справі № 2-1841/09, котре набрало законної сили.
На даний момент, скасування реєстраційних дій є єдиним можливим та ефективним засобом відновлення порушеного права позивача, оскільки провадження у кримінальній справі триває, а захист майнового права можливий після набрання законної сили вироком суду. У той же час реєстраційні дії здійснені за делегуванням державних функцій не досліджуються в кримінальному (цивільному) судочинстві, що зобов'язує адміністративний суд визначитися з їх правомірністю.
Що стосується вимоги позивача зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві поновити за громадянкою ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1, необхідно зазначити наступне.
Вказана вимога фактично є вимогою про відновлення права власності на спірне нерухоме майно (спір про право), що не належить до компетенції адміністративного суду.
В той же час, дії з поновлення права власності на нерухоме майно не входять до повноважень державного реєстратора прав.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: забезпечення проведення державної реєстрації прав, ведення Державного реєстру прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, формування та ведення реєстраційних справ; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це лише процедура визнання і підтвердження державою тих фактів, які уже мали місце, в даному випадку - виникнення права власності на нерухоме майно.
Як зазначалося раніше, пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011 року «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» передбачено, що державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.
Тобто, державний реєстратор виконуючи рішення суду про скасування рішення державного реєстратора (або нотаріуса) про перехід речових прав вносить до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації переходу речових прав, робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.
Скасування судом рішення приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу Панченка О.В та Бочарової С.В. про державну реєстрацію переходу права власності на квартиру АДРЕСА_1 до нових власників, породжує у державного реєстратора обов'язок внести до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації переходу права власності на спірну квартиру до нових власників (ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відповідно) та поновити запис про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_5, який існував до проведення державної реєстрації переходу права власності.
Таким чином, не вирішення судом питання про поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на спірну квартиру за законним власником - ОСОБА_5, може стати перепоною для виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 17 липня 2009 року у справі № 2-1841/09, зокрема відновлення порушеного права Позивача на задоволення своїх грошових вимог до боржника - ОСОБА_5 за рахунок звернення стягнення на її майно.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи викладене, з метою повного захисту прав Позивача, суд виходить за межі позовних вимог та приймає рішення про поновлення в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5.
В силу положень ч. 1 і п.1 ч.2 ст. 17 КАС України спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За правилами частини 1 статті 9, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених у статті 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 94, 122, 128, 158-163 КАС України суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Хаустова Андрія Альбертовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер:10780967 від 10.02.2014 р.), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення обтяження за реєстраційним № 1648648, накладеного на квартиру АДРЕСА_1.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Хаустова Андрія Альбертовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер:10821444 від 11.02.2014 р.), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення обтяження за реєстраційним № 4636435, накладеного на квартиру АДРЕСА_1.
4. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Хаустова Андрія Альбертовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 10822687 від 11.02.2014 р.), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення обтяження за реєстраційним № 4636671, накладеного на квартиру АДРЕСА_1.
5. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Панченко Олександра Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 10901920 від 13.02.2014 р.), яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 до громадянина ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2).
6. Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бочарової Світлани Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 11316052 від 01.03.2014 р.), яким у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 до громадянина ОСОБА_6, та внести запис до Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3).
7. Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Києві поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).
9. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій