"22" березня 2016 р. Справа № 920/1446/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Пляс Л.Ф.
за участю представників:
позивача за первісним позовом - Шевлякова С.В., за довіреністю б/н від 15 лютого 2016 року;
відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2, ордер про надання правової допомоги ПТ 073945 від 01 березня 2016 року, витяг з договору про надання правової допомоги від 28 вересня 2015 року;
третьої особи - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., м. Київ (вх. № 436 С/1-6) на рішення господарського суду Сумської області від 16 листопада 2015 року у справі № 920/1446/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - Національного банку України, м. Київ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Охтирка
про стягнення 800 193 грн. 39 коп.
та за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Охтирка
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В., м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом - Національного банку України, м. Київ
про розірвання кредитного договору
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 800 193 грн. 39 коп., відповідно до кредитного договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 11СМБ/2008-АПЗ від 31 липня 2008 року, в тому числі: 156 800 грн. 00 коп. - заборгованість за строковим кредитом, 127 200 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, 33 700 грн. 44 коп. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 1 729 грн. 15 коп. - 3% річних від суми простроченого кредиту, 3 080 грн. 24 коп. - заборгованість за строковими відсотками, 179 586 грн. 12 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, 49 093 грн. 42 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 2 522 грн. 05 коп. - 3% річних від суми прострочених відсотків, 2 124 грн. 32 коп. - заборгованість за строковими комісіями, 191 026 грн. 28 коп. - заборгованість за простроченими комісіями, 53 331 грн. 37 коп. - пеня за несвоєчасне повернення комісії, а також витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Відповідачем за первісним позовом було подано зустрічний позов, в якому він просить суд розірвати кредитний договір №11СМБ/2008-АПЗ від 31 липня 2008 року на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4.
Рішенням господарського суду Сумської області від 16 листопада 2015 року у справі №920/1446/15 (суддя Лугова Н.П.) у задоволені первісного позову відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 16 листопада 2015 року у справі № 920/1446/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" у повному обсязі.
На думку позивача, судом першої інстанції не в повному обсязі досліджені обставини справи та не взято до уваги, що позивачем, при поданні позову до суду, доведено належними та допустимими доказами порушення його майнових прав як кредитора та наявність з боку відповідача порушень кредитних зобов'язань, таких як: несплата процентів за користування кредитними коштами та несплата основного боргу у встановленому розмірі та строки.
29 лютого 2016 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Сумської області від 16 листопада 2015 року у справі № 920/1446/15 без змін, а апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку - без задоволення (вх. 2296).
Відповідач зазначає, що подана позивачем апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, враховуючи всі обставини справи, вірно застосовані, як норми матеріального, так і норми процесуального права, в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру позовних вимог, в тому числі: виданих банком відповідачу коштів та їх отримання останнім.
Розгляд справи відкладався.
Третя особа - Національний банк України у відзиві на апеляційну скаргу (вх. 3099 від 21.03.16р.) просить задовольнити апеляційну скаргу позивача за первісним позовом та скасувати рішення Господарського суду сумської області від 16 листопада 2015 року у справі № 920/1446/15, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" у повному обсязі.
Національний банк України, зокрема, вважає, що під час прийняття судом першої інстанції рішення про відмову у задоволенні первісного позову, не було враховано права та інтереси Національного банку України, оскільки майнові права за спірним кредитним договором, укладеним між позивачем та відповідачем перебувають у заставі Національного банку України.
У призначене судове засідання представник третьої особи - Національного банку України не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 2 а.с. 77).
Колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності належно повідомленого представника Національного банку України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції з посиланням на приписи статей 32-34 Господарського процесуального кодексу, встановив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розміру позовних вимог, в тому числі виданих відповідачеві за первісним позовом кредитних коштів, доказів їх отримання останнім та сплати відповідачем за первісних позовом коштів за кредитним договором.
Оскільки спірний кредитний договір було укладено між ТОВ "Український промисловий банк" в особі Охтирського відділення Сумської філії ТОВ "Укрпромбанк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, то зустрічні позовні вимоги до ПАТ "Дельта Банк" про розірвання кредитного договору не можуть бути задоволені, оскільки ПАТ «Дельта Банк» не є стороною цього договору, у зв'язку з чим місцевий господарський суд відмовив Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 в позові.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачена свобода договору, та у відповідності до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статей 1054, 1055 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається в письмовій формі.
Як убачається із матеріалів справи, 31 липня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" в особі Охтирського відділення Сумської філії ТОВ "Укрпромбанк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 11СМБ/2008-АПЗ на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії, за умовами якого, Банк відкрив ФОП ОСОБА_4 відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах зобов'язався надати кредитні кошти еквівалентні 500 000,00 грн., зі строком дії кредитної лінії з 31 липня 2008 року по 30 липня 2018 рік включно, зі сплатою 11,5 % річних у гривнях з метою поповнення обігових коштів та придбання основних засобів (т. 1 а.с. 28-35).
В п. 2.1 Кредитного договору зазначено, що видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами), у будь-якій з валют кредиту, передбачених п. 1.1. цього договору, у сумі, що не перевищує невикористаний ліміт кредитування. Підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позичальника.
Згідно п. 4.1 Кредитного договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом, згідно з Графіком зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до договору), а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії.
Такий Графік зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до договору) сторонами був підписаний, в подальшому не змінювався та відповідно до нього починаючи з 27 січня 2009 року до 26 червня 2018 року включно позичальник кожного місяця мав сплачувати 4 400,00 грн. - мінімальний розмір повернення кредиту на кінцеву дату періоду (сума зменшення ліміту кредитування).
При зменшенні ліміту кредитування відповідно до встановленого Графіка, терміном погашення позичальником заборгованості за кредитом, яка перевищує ліміт кредитування, встановлений на наступний строк, є день, що передує дню, з якого починає діяти новий ліміт кредитування.
Відповідно до пункту 5.2.6 Кредитного договору при настанні випадків, передбачених п. 9.2 цього договору, Банк має право призупинити подальше кредитування позичальника та/або достроково стягнути (в тому числі примусово шляхом звернення стягнення на заставлене майно) всю заборгованість за даним договором (кредит, проценти, штрафні санкції та інші платежі).
Пунктом 9.2 договору передбачено право Банку зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені укладеним договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника, умов даного договору та/або угод, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 10 календарних днів з дати надіслання Банком відповідної вимоги, повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у випадках, передбачених п. п. 9.2.1-9.2.10.
В п. 4.4 Кредитного договору сторони домовились, що сплата позичальником процентів та комісії здійснюється у валюті Кредиту щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця включно. У випадку порушення позичальником встановлених цим договором строків сплати процентів та/або комісій, сума несплачених в строк процентів, комісій вважається простроченою, переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів.
Стягнення пені передбачено у п. 8.1 Кредитного договору, згідно якого, у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.
30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанку" на користь ПАТ «Дельта Банк», за умовами якого ПАТ «Дельта Банк» набув статусу нового кредитора за спірним кредитним договором № 11 СМБ/2008-АПЗ від 31 липня 2008 року (т. 1 а.с. 41-43).
ТОВ «Укрпромбанк» в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором від 30 червня 2010 року передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за Кредитними та Забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання Кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок якого ПАТ «Дельта Банк» замінює ТОВ «Укрпромбанк» як кредитора, тобто стає новим кредитором у таких зобов'язаннях.
Відповідно до положень статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за Кредитними та Забезпечувальними договорами (п. п. 4.1, 4.2 Договору).
Пунктом 4.3 договору від 30 червня 2010 року сторони передбачили, що позивачеві за первісним позовом у власність переходять (відступаються) права вимоги за зобов'язаннями, визначеними в п. п. 1.7, 4.1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент передачі.
Предметом позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 800 193,39 грн., яка утворилась станом на 18 серпня 2015 року, внаслідок порушення Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №11СМБ/2008-АПЗ від 31 липня 2008 року, в тому числі:
- 156 800,00 грн. заборгованість за строковим кредитом,
- 127 200,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками,
- 33 700,44 грн. пені за несвоєчасну оплату кредиту,
- 1 729,15 грн. 3% річних від суми простроченого кредиту,
- 3 080,24 грн. заборгованість за строковими відсотками,
- 179 586,12 грн. заборгованість за простроченими відсотками,
- 49 093,42 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів,
- 2 522,05 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків,
- 2 124,32 грн. заборгованість за строковими комісіями,
- 191 026,28 грн. заборгованість за простроченими комісіями,
- 53 331,37 грн. пені за несвоєчасне повернення комісії.
В підтвердження позовних вимог, позивач за первісним позовом надає розрахунок заборгованості, зроблений ПАТ «Дельта Банк» (т. 1 а.с. 10-11) та копії банківських виписок: рух коштів по рахунку з 30 червня 2010 року по 11 серпня 2015 рік (т. 1 а.с. 12-27).
Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Враховуючи, що підставами даного майнового спору про стягнення суми кредиту, процентів, заборгованості зі сплати процентів, та інших, визначених договором платежів, є порушення позичальником умов кредитного договору щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, то суду необхідно дослідити належним чином, як умови кредитного договору, так і порядок їх виконання сторонами договору, порядок надання кредитних коштів, перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника в Сумській філії ТОВ "Укрпромбанк", проплати, шляхом вивчення оригіналів первинних документів, зокрема, розрахункових документів; необхідно дослідити заявки позичальника, виписки з рахунків позичальника щодо руху коштів, їх фактичне надходження і отримання у відповідних сумах.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу того, що позивач за первісним позовом не довів свої позовні вимоги, оскільки не надав доказів (оригіналів первинних документів) щодо суми виданого відповідачеві кредиту, довідки про рух коштів на рахунку позичальника, докази підтвердження дати та суми погашення заборгованості відповідачем.
Про зазначене свідчать також наступне.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 29 травня 2013 року у справі № 5021/1176/2011 за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ФОП ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: ТОВ «Український промисловий банк» про стягнення 462 431,97 грн. за кредитним договором № 11СМБ/2008-АПЗ від 31 липня 2008 року (який є предметом цього спору у справі № 920/1446/15) в задоволенні позову було відмовлено (т. 1 а.с. 77-82). Зазначене рішення набрало законної сили.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 29 травня 2013 року встановлено, що позивачем - ПАТ "Дельта Банк" у позовній заяві та наданих додаткових поясненнях не наведено викладених у п. 9.2. Кредитного договору випадків, через які у Банка виникло право вимоги дострокового повернення кредиту, тим більше, що Банком не надано доказів направлення та отримання позичальником вимоги про повернення суми заборгованості по кредиту. За відсутності належних та допустимих доказів настання випадків, передбачених пунктом 9.2 договору, відсутні докази наявності у позивача права призупиняти подальше кредитування відповідача та права достроково стягнути всю заборгованість за договором, відповідно, відсутні докази порушення прав позивача відповідачем. В ході розгляду цієї справи, Господарським судом Сумської області неодноразово витребовувались довідки про рух коштів боржника (відповідача) за весь час дії кредитного договору, але позивач відповідної довідки не надав. Надані позивачем заявки відповідача та розпорядження бухгалтерії не є належними доказами видачі кредитних коштів відповідачу. При цьому, відповідач визнав факт своєї заборгованості перед банком щодо повернення частини отриманих грошових коштів у сумі 84000,00 грн. та не відмовляється від виконання своїх зобов'язань .
Крім того, 01 квітня 2014 року рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області у справі № 583/4811/13-ц, залишеним без змін Апеляційним судом Сумської області 23 липня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014 року, за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в позові ПАТ "Дельта Банк" відмовлено (т. 1 а.с. 84-99). Іпотека, на яку було звернено стягнення забезпечувала вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором № 11СМБ/2008-АПЗ від 31 липня 2008 року. Рішенням встановлено, що позивач не надав для огляду первинні документи про дату і суму виданого кредиту та дати і суми погашення заборгованості з боку ОСОБА_8 за період з 31 липня 2008 року по 30 червня 2010 рік або довідку про рух коштів Позичальника за вказаний період.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ "Дельта Банк" не надав належних доказів на підтвердження розміру заборгованості і вичерпані всі можливості отримати такі докази.
Апеляційним судом Сумської області під час перегляду справи № 583/4811/13-ц встановлено, що відповідачі надали оригінали заяв на видачу готівки, корінці чеків, меморіальні ордери про погашення кредиту, всього 31 документ, перелік яких зазначений у супровідному листі про надання оригіналів документів, підписаному ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4 В той же час ПАТ "Дельта Банк" не надав належних доказів щодо розміру виданих позичальникові кредитних коштів та доказів про їх отримання позичальником незважаючи на те, що для перевірки доводів відповідачів про відсутність простроченої заборгованості як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції ПАТ "Дельта Банк" було запропоновано надати належні докази на підтвердження цих обставин.
Крім того, за клопотанням представника ПАТ "Дельта Банк" у справі № 583/4811/13-ц призначалась судово-економічна експертиза для визначення розміру суми заборгованості та її складових за кредитним договором № 11СМБ/2008-АПЗ від 31 липня 2008 року станом на 01 липня 2010 року. Проте експерт повідомив про неможливість надання висновку у зв'язку з відсутністю відповідних первинних документів.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Зазначені документи, які підтверджують суму боргу відповідача перед позивачем на загальну суму 800 193,39 грн. представником ПАТ "Дельта Банк" ані суду першої інстанції, ані апеляційній інстанції в рамках розгляду господарського справи № 920/1446/15 також не надані.
Розрахунок заборгованості ФОП ОСОБА_6, наданий представником позивача апеляційній інстанції в судовому засіданні 22 березня 2016 року, не підтверджує суму позовних вимог та є відмінним від розрахунку, наданого позивачем до позовної заяви.
Посилання позивача на те, що меморіальні ордери (їх оригінали), які підтверджують суму позовних вимог, можливо витребувати в Національному Банку України, колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з такого.
В матеріалах справи наявні письмові пояснення Національного банку України, подані Охтирському міськрайонному суду Сумської області при розгляді цивільної справи № 583/3001/15-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійсненні тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В. до ОСОБА_6 про стягнення за кредитним договором від 31 липня 2008 року №11СМБ/2008-АПЗ, укладеним з ФОП ОСОБА_4, відповідно до яких Національний банк України повідомляє про відсутність у нього документів, що підтверджують видачу кредитних коштів ФОП ОСОБА_4 згідно з кредитним договором від 31 липня 2008 року № №11СМБ/2008-АПЗ, посилаючись на умови договору від 30 червня 2010 року про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, який був укладений між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України, зокрема на п. 4.5 Договору щодо обов'язку Укрпромбанку передати Дельта Банку оригінали всіх документів, які засвідчують права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, документи стосовно боржників та інш. (т. 2 а.с. 57-61).
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
В даному випадку це стосувалося позивача за первісним позовом, що мав довести належними і допустимими доказами розмір виданих відповідачеві кредитних коштів, доказів їх отримання, сплати відповідачем за первісним позовом сум, що зроблено позивачем не було.
Відсутність доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили позицію позивача є підставою для відмови в позові.
Разом з тим, представником відповідача не заперечується наявність частини боргу відповідача перед позивачем за спірним кредитним договором, проте встановити дійсний розмір боргу, а також суму нарахувань (пені, відсотків) не вбачається можливим за відсутності необхідних первинних документів.
Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях.
Щодо зустрічного позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови ФОП ОСОБА_6 у задоволенні його зустрічних позовних вимог до ПАТ «Дельта Банк» про розірвання кредитного договору від 31 липня 2008 року № 11 СМБ/2008-АПЗ, оскільки спірний договір укладений між ТОВ "Український промисловий банк" в особі Охтирського відділення Сумської філії ТОВ "Укрпромбанк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, тобто ПАТ "Дельта Банк" не є стороною цього договору та є неналежним відповідачем за цими вимогами.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами 1-2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків Господарського суду Сумської області, викладених в рішенні від 16 листопада 2015 року у цій справі.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскаржуваним рішенням порушення прав та законних інтересів Національного банку України не встановлено, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Сумської області від 16 листопада 2015 року у справі №920/1446/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.
Повна постанова складена 25.03.2016 р.
Головуючий суддя Камишева Л.М.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Пелипенко Н.М.