"22" березня 2016 р. Справа № 922/5156/15
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
при секретарі Довбиш А.Ю.
за участю представників сторін:
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 15.02.2016 року),
відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 30.09.2015 року),
третя особа-не з'явилась,
розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх.292Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2015 року
за позовом Публічного акціонерного товариства “Дельта банк”, м.Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України, м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна мережа “Колос”, м.Харків
про стягнення 411983,13 грн.,
Позивач, Публічне акціонерне товариство "Дельта банк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Колос" про дострокове стягнення 411983,13 гривень, з яких: 315712,33 грн. боргу за строковим кредитом, 2966,83 грн. відсотків за кредитом, 2378,65 грн. прострочених процентів, 689,55 грн. пені, 35,77 грн. 3% річних, 90200,00 грн. штрафу за кредитним договором № №699004042713003 від 07.06.2013 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.11.2015 року у справі № 922/5156/15 (суддя Аріт К.В.) в позові відмовлено.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Третя особа в судове засідання 22.03.2016 року не з"явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам, а також третій особі і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Крім того, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення третій особі поштових відправлень, а саме ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 01.02.2016 року та ухвали про відкладення розгляду справи від 18.02.2016 року (а.с.28,52 т.2).
Третя особа надіслала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що на даний час існує заборгованість позивача перед Національним банком України за кредитами рефінансування, яка погашається за рахунок, зокрема, погашення заборгованості за кредитами банку, майнові права за якими передано в заставу Національному банку, в тому числі за кредитним договором №699004042713003 від 07.06.2013 року. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначає, що позивач, позбавивши відповідача можливості сплатити кредит у встановлений договором строк, у зв'язку із запровадженням в банку тимчасової адміністрації з 02.03.2015 року та припиненням руху коштів на рахунках банку, не врахував відсутність вини з боку відповідача, та неправомірно застосував підвищену процентну ставку. Також відповідач зазначає про виконання ним умов договору щодо страхування іпотечного майна та надання фінансової звітності, а отже, нарахування позивачем штрафних санкцій, на думку відповідача, є неправомірним. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Враховуючи, що третя особа належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати справу за її відсутності за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
07.06.2013 р. між ПАТ "Астра банк" (кредитор) та ТОВ «Торгівельна мережа «Колос» (позичальник) укладено генеральний кредитний договір №699004042713003 (далі-кредитний договір) (а.с. 12 т.1).
02.12.2013 р. між ПАТ "Дельта банк" та ПАТ "Астра банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за яким ПАТ "Астра банк" відступив право вимоги до позичальників за кредитними договорами на користь ПАТ "Дельта банк", в тому числі право вимоги до ТОВ «Торгівельна мережа «Колос» за кредитним договором №699004042713003 від 07.06.2013 року (а.с.24 т.1).
Сторони підписали акт приймання-передачі прав вимоги до вказаного договору купівлі-продажу (а.с.28 т.1).
05.02.2014 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Торгівельна мережа «Колос» уклали додатковий договір №3 до генерального кредитного договору та виклали текст договору в новій редакції (а.с.18 т.1).
Відповідно до п.1.1.1 кредитного договору, надання кредиту здійснюється окремими траншами (частинами), в межах відновлюваної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 820000 грн. та зменшенням максимального ліміту заборгованості у порядку, зазначеному у п.1.1.2 цього договору, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 19,5 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 06.06.2016 р. включно, на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.1.1.3 кредитного договору, у випадку невиконання позичальником-відповідачем зобов'язань, передбачених п.3 2.8-3.3 12., 3.3.16 цього договору, процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 24,5% річних, та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) виконання зобов'язання та діє до дня (включно) виконання умов, передбачених п.3.3.16 цього договору. При цьому, сторони погодили, що встановлення зазначеного розміру річної процентної ставки є зазадегідь погодженим.
Сторони погодили у кредитному договорі (п.1.1.4), що у разі прострочення кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом, визначеного п.1.1.1 цього договору, процентна ставка встановлюється у розмірі 39,5 % річних.
Відповідно до п.2.2 кредитного договору, нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється виходячи з процентної ставки, встановленої в п.1.1.1 цього договору, або встановленої відповідно до п.п.1.1.3, 1.1.4 цього договору.
Сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом (п.2.2.2 кредитного договору).
В п.3.3 кредитного договору визначено обов'язки позичальника, зокрема:
протягом строку використання кредиту сплачувати проценти за користування кредитом, комісії в порядку, визначеному цим договором (п.3.3.3);
протягом дії цього договору, щоквартально, не пізніше 20 числа першого місяця кварталу, наступного за звітним, надавати кредитору належним чином засвідчені копії: бухгалтерського балансу (форма 1), звіту про фінансові результати (форма 2) (п.3.3.9);
в день укладення цього договору підписати додаткову угоду до діючого договору страхування з заміною вигодонабувача з АТ «Астра Банк» на АТ «Дельта Банк». У випадку, якщо термін дії укладеного договору страхування (страхового полісу) закінчується, а зобов'язання позичальника за цим договором залишаються невиконаними, позичальник зобов'язаний не пізніше останнього календарного дня до закінчення терміну дії існуючого договору страхування (страхового полісу) укласти новий договір страхування (страховий поліс) таким чином, щоб предмет застави залишався застрахованим протягом всього строку дії цього договору, на надати кредитору для ознайомлення оригінали договору страхування та платіжних документів, що підтверджують сплату страхових платежів (премій) на наступний період страхування (п.3.3.16.2).
Також сторони погодили порядок нарахування пені та штрафу у п.4.1 та п.4.2 додаткової угоди відповідно.
Позивач в позовній заяві, посилаючись на п.п. 1.1.1, 1.1.3, 1.1.4, 4.1, 4.2 кредитного договору, зазначив, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків за користування кредиту, в результаті чого у останнього виникла прострочена заборгованість, що стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача достроково 315712,33 грн. боргу за строковим кредитом, 2966,83 грн. відсотків за кредитом, 2378,65 грн. прострочених відсотків, 689,55 грн. пені, 35,77 грн. 3% річних, 90200 грн. штрафу. Аналогічні доводи містяться в апеляційній скарзі позивача.
Відповідач проти позову заперечував та у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не наведено жодних підстав та не надано доказів порушення відповідачем умов укладеного договору; що строк дії кредитного договору не сплинув, а отже, ним не порушено строк виконання своїх зобов'язань. Також відповідач надав суду платіжні доручення на підтвердження своєчасної оплати відповідачем відсотків за користування кредитом (а.с.109-114 т.1).
Колегія суддів враховує наступне.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Пунктом 1.1.1 кредитного договору встановлено сплату процентів за користування кредитом в розмірі 19,5 % річних.
В п.2.2.2 кредитного договору визначено, що сплата процентів здійснюється у валюті кредиту щомісячно, не пізніше10 числа місяця, наступного за звітним та в день кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитом.
Відповідачем надано до матеріалів справи платіжні доручення: №478461 від 08.04.2015 року на суму 5228,72 грн., №479503 від 05.05.2015 року на суму 5060,05 грн., №480546 від 03.06.2015 року на суму 5228,72 грн., №481473 від 02.07.2015 року на суму 5060,05 грн., №482573 від 05.08.2015 року на суму 5228,72 грн., №483603 від 04.09.2015 року на суму 5228,72 грн. (а.с.109-114 т.1).
Вказані платіжні доручення та виписка АТ «Дельта Банк» про рух коштів на рахунку відповідача (а.с.123-126 т.1). свідчать про систематичну сплату в повному обсязі відповідачем нарахованих відсотків за користування кредитом за ставкою 19,5%.
При цьому, позивач зазначає, що проценти за користування кредитом за лютий 2015 року відповідач сплатив лише 08.04.2015 року, тобто з порушенням умов договору.
З огляду на вимоги п.2.2.2 кредитного договору, відповідач повинен був сплатити проценти за користування кредитом за лютий 2015 року не пізніше 10 березня 2015 року.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.03.2015 року прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» з 03.03.2016 року (а.с.29, 31 т.1). Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на 6 місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року (а.с.32 т.1). Як вбачається з наказу тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» №1 від 03.03.2015 року, з 03.03.2015 року призупинились всі повноваження органів управління (загальних зборів, спостережної ради і правління) та органів контролю ПАТ «Дельта Банк» (а.с.34 т.1).
Відповідач направив позивачу лист №0503/1 від 05.03.2015 року, в якому зазначено про те, що станом на 03.03.2015 року на поточному рахунку відповідача в ПАТ «Дельта Банк» акумульовано грошові кошти в розмірі 7900 грн. для проведення операції з погашення заборгованості за процентами по кредиту, однак проведення розрахунку блокується банком, у зв'язку з чим відповідач просить банк вжити заходів з перерахування з його поточного рахунку 8007,64 грн. для погашення заборгованості з відсотків за користування кредитом. До листа відповідачем надано платіжне доручення від 05.03.2015 року (а.с.185 т.1).
Отже, відповідачем пред'явлено платіжне доручення від 05.03.2015 року для сплати відсотків за користування кредитом за лютий 2015 року в розмірі 8007,64 грн. (а.с.187 т.1).
Однак, докази виконання банком платіжного доручення матеріали справи не містять. З цього приводу позивачем не надано будь-яких обґрунтувань стосовно його невиконання.
Крім того, відповідно до статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.
Невиконання банком платіжного доручення про перерахування грошових коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом свідчить про неприйняття позивачем виконання відповідача з оплати відсотків за користування кредитом та є простроченням кредитора.
Колегія суддів приймає до уваги, що в п.3.2.6 додаткової угоди передбачено право кредитора в останній день погашення заборгованості зі сплати.. процентів здійснити договірне списання з всіх та будь-якого поточного рахунку позичальника, відкритого в АТ «Дельта Банк».
Таким чином позивач вбудь-якому разі ( враховуючи умови п. 3.2.6. кредитного договору) мав можливість отримати своєчасне виконання зобов'язання за процентами.
Вказані обставини, в сукупності, свідчать про добросовісне виконання відповідачем обов'язків із сплати відсотків за користування кредитом протягом всього строку дії кредитного договору.
Крім того, як вбачається з розрахунку позивача (а.с.121 т.1), відповідачу нараховано відсотки за серпень 2015 року, які повинні бути сплачені до 10 вересня 2015 року.
Позивач звернувся до суду з позовом 31.08.2015 року, про що свідчить штамп Укрпошти (а.с.42 т.1).
Таким чином, позивач просить суд стягнути відсотки за користування кредитом, строк оплати яких на день подання позову не настав.
При цьому, 04.09.2015 року відповідачем сплачено відсотки за користування кредитом за серпень 2015 року, про що свідчить платіжне доручення №483603.
З огляду на викладене, доводи позивача про прострочення відповідачем сплати відсотків за користування кредитом необґрунтовані та спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 2966,83 грн. правомірно судом першої інстанції визнано такими, що не підлягають задоволенню.
В п.4.1 кредитного договору передбачено право кредитора у випадку прострочення позичальником строків оплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту вимагати сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи відсутність порушень відповідачем строків оплати відсотків за користування кредитом, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 689,55 грн. та 3 % річних в сумі 35,77 грн. безпідставні та не підлягають задоволенню.
Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем п.3.3.9 кредитного договору та не подання відповідачем у встановлені строки фінансової звітності за 1-3 квартали 2015 року.
Відповідно до п.3.3.9 кредитного договору, протягом дії цього договору, позичальник зобов'язаний щоквартально, не пізніше 20 числа першого місяця кварталу, наступного за звітним, надавати кредитору належним чином засвідчені копії: бухгалтерського балансу (форма 1), звіту про фінансові результати (форма 2).
У випадку порушення позичальником вимог п.3.3.9 кредитного договору, позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2% від максимального ліміту заборгованості, визначеного в п.1.1.1 договору.
Колегія суддів зазначає, що договором не визначено спосіб подання фінансової звітності.
Як пояснив представник відповідача в судових засідання суду апеляційної інстанції та вбачається з його письмових пояснень, фінансова звітність протягом всього строку дії договору надавалась позивачу безпосередньо до відділення банку в обумовлені договором строки; будь-які зауваження, заперечення, вимоги чи претензії щодо невиконання п.3.3.9 договору кредитор не заявляв.
Судова колегія приймає до уваги вказані пояснення та враховує, що позивачем протягом двох років приймалися звіти у вказаному порядку, надіслання відповідачу будь-яких претензій з цього приводу або вимог щодо не подання фінансової звітності позивачем не суду не надано.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає доводи позивача про порушення відповідачем п.3.3.9 договору безпідставними, а позовні вимоги в частині нарахування штрафу в розмірі 49200 грн. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Також позивач зазначає про порушення відповідачем п.3.3.16.2 договору щодо підтвердження сплати страхового платежу до 06.06.2015 року за договором страхування №136/14-Из/Х/01 від 03.06.2014 року.
Відповідно до п.3.3.16.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний в день укладення цього договору підписати додаткову угоду до діючого договору страхування з заміною вигодонабувача з АТ «Астра Банк» на АТ «Дельта Банк».
У випадку, якщо термін дії укладеного договору страхування (страхового полісу) закінчується, а зобов'язання позичальника за цим договором залишаються невиконаними, позичальник зобов'язаний не пізніше останнього календарного дня до закінчення терміну дії існуючого договору страхування (страхового полісу) укласти новий договір страхування (страховий поліс) таким чином, щоб предмет застави залишався застрахованим протягом всього строку дії цього договору, на надати кредитору для ознайомлення оригінали договору страхування та платіжних документів, що підтверджують сплату страхових платежів (премій) на наступний період страхування.
Як свідчать матеріали справи, 07.06.2013 року відповідач уклав договір добровільного страхування майна з ПАТ «Страхова група «ТАС», із строком його дії до 06.06.2016 року (а.с.151 т.1).
03.06.2014 р., у зв'язку зі зміною кредитора, відповідачем укладено договір страхування №136/14-Из/Х/01 з ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на 2 роки (а.с.161 т.1).
Додатком №2 до договору передбачено графік внесення страхових платежів: в 1-й період дії договору, а саме з 06.06.2014 р. по 05.06.2015 р. кінцевим терміном сплати страхового платежу в розмірі 1370,30 грн. є 06.06.2014 року; в 2-й період: з 06.06.2015 р. по 05.06.2016 р. страховий платіж в розмірі 1370,30 грн. повинен бути сплачений до 06.06.2015 року.
В перший період дії договору відповідач сплатив страховий платіж 05.06.2014 року в розмірі 1370,30 грн., про що свідчить квитанція №7886292-1 (а.с.171 т.1)
Також відповідачем надано до матеріалів справи квитанцію від 29.05.2015 року, яка свідчить про сплату страхового платежу в розмірі 1370,30 грн. в другий період дії договору (а.с.172 т.1).
Таким чином. страхові платежі сплачувались відповідачем вчасно, в строки, передбачені договором страхування №136/14-Из/Х/01. При цьому, протягом строку дії кредитного договору предмет застави залишався застрахованим.
Таким чином, відповідачем не порушено умови п.3.3.16.2 кредитного договору,
а отже, підстави для нарахування штрафу в розмірі 16400 грн. відсутні.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 24600 грн. за порушення останнім п.5.6 іпотечного договору.
Колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду іпотечний договір, на який він посилається як на підставу свої позовних вимог. В матеріалах справи вказаний договір відсутній.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З урахуванням наведеного, наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу в розмірі 24600 грн. за порушення умов іпотечного договору позивачем не підтверджено належними доказами.
В додаткових поясненнях суду першої інстанції (а.с.179 т.1) позивач зазначає про порушення відповідачем п.3.3.16 договору, а саме ненадання доказів оплати чергового платежу за договором страхування, а також на порушення відповідачем п.3.3.9 договору щодо подання фінансової звітності за 1-3 квартали 2015 року. Позивач вказує, що дані обставини стали підставою для застосування підвищеної відсоткової ставки в розмірі 24,5%.
Колегія суддів приймає до уваги, що згідно п.1.1.3 додаткової угоди, у випадку невиконання позичальником зобов'язань, передбачених п.3 2.8-3.3 12., 3.3.16 цього договору, процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 24,5% річних.
Таким чином, застосування позивачем підвищеної процентної ставки у розмірі 24,5 % річних можливо лише у разі порушення відповідачем вказаних пунктів договору.
Однак, колегією суддів встановлено відсутність порушення відповідачем п.3.3.3 договору щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом, а також відсутність порушень вимог п.3.3.9 договору щодо подання фінансової звітності та п.3.3.1.6.2 стосовно нездійснення оплати страхового платежу.
З урахування наведеного, відсутні підстави для застосування позивачем з підвищеної процентної ставки в розмірі 24, 5 %, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 2378,65 грн. прострочених процентів задоволенню не підлягають.
Колегія суддів зазначає, що за умовами кредитного договору, строк дії кредиту - з 07.06.2013 року по 06.06.2016 року.
Таким чином, строк з повернення кредитних коштів відповідачем не настав.
Позивач, звертаючись до суду із позовом, просить достроково повернути суму заборгованості за кредитом в розмірі 315712,33 грн.
При цьому, в позовній заяві відсутнє будь-яке обґрунтування з посиланням на умови договору, що є підставою для дострокового повернення кредиту.
В письмових поясненнях суду першої інстанції б/н від 27.10.2015 року позивач посилається на п.6.4 кредитного договору (в редакції від 07.06.2013 року) та п.3.2.5 кредитного договору ( в редакції від 05.02.2014 року).
Відповідно до п.6.4 кредитного договору від 07.06.2013 року, кредитор має безумовне право …. вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також відшкодування збитків, завданих кредитору в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, а позичальник зобов'язаний повернути кредитору кредит, сплатити належні проценти, комісії, можливі штрафні санкції, а також відшкодувати завдані кредитору збитки, якщо позичальник порушує строки повернення кредиту та/або процентів за кредит, та/або комісій.
Пунктом 6.5 вказаного договору визначено, що вимога про дострокове повернення кредиту направляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів після її відправлення.
У випадку невиконання позичальником умов п.6.5 цього договору, кредитор має право..пред'явити позов у відношенні позичальника (п.6.6 вказаного договору).
Таким чином, умовами договору передбачено право кредитора звернутись до суду із позовом, лише після невиконання позичальником письмової вимоги протягом встановленого строку.
Колегія суддів зазначає, що 28.08.2015 року позивач направив відповідачу претензію про усунення порушень кредитного договору та вимогою сплатити 315712,33 грн. заборгованості за кредитом, 2966,83 грн. строкових процентів, 2378,65 грн. прострочених процентів, пеню в розмірі 689,55 грн. та 3 % річних в розмірі 35,77 грн. (а.с.83 т.1), яка підлягала виконанню протягом 30 календарних днів з моменту її направлення.
При цьому, 31.08.2015 року позивач звернувся до суду із позовом, тобто через 3 дні з дня направлення претензії, чим порушив умови договору та фактично позбавив відповідача можливості розглянути та виконати вимогу.
Судова колегія зазначає про відсутність порушень відповідачем умов кредитного договору, у зв'язку з чим підстави для застосування п.6.4 кредитного договору також відсутні.
В п.3.2.5 кредитного договору, на який посилається позивач, також передбачено право кредитора вимагати дострокового повернення кредиту у разі: погіршення фінансового стану позичальника; порушення процедури визнання позичальника банкрутом; встановлення не легітимності документів, отриманих від позивальника; ненадання позивальником у встановлений кредитором строк документів та/або відомостей, необхідних для виконання кредитором вимог законодавства України та/або внутрішніх документів з питань запобігання протидії (легалізації) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також у інших випадках, передбачених законодавством України з питань запобігання протидії (легалізації) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; невиконання або неналежне виконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених п.3.3 цього договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для його виконання; порушення позивальником під час дії цього договору договірних зобов'язань перед кредитором за будь-якими іншими договорами; за наявності інших обставин, які визначаються кредитором на власний розсуд та свідчить про те, що наданий позивальнику кредит своєчасно не буде повернений.
Позивачем не доведено наявність будь-якої із вказаних обставин, у зв'язку з чим вимога про дострокове повернення кредиту на підставі п.3.2.5 договору є безпідставною.
Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за кредитом в розмірі 315712,33 грн. правомірно судом першої інстанції визнані необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.
Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2015 року у справі №922/5156/15 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 25.03.2016 року
Головуючий суддя Медуниця О.Є.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Хачатрян В.С.