26 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Гуменюка В.І.,
Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,
розглянувши заяву публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від
11 грудня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 червня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від
11 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено: поновлено його на роботі в ПАТ КБ «ПриватБанк» на посаді спеціаліста з Fraud-моніторингу електронних операцій ГО/ведучий консультант; стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 74 тис. 79 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 вересня 2014 року до 4 червня 2015 року; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 6 тис. 124 грн
70 коп. звернуто до негайного виконання.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року касаційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 червня
2015 року залишено без змін.
29 січня 2015 року до Верховного Суду України звернулося ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та положень «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ПАТ КБ «ПриватБанк» посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 березня, 25 липня 2012 року, 25 грудня 2014 року, 25 лютого, 3 й
17 червня, 2 вересня 2015 року, а також постанову Верховного Суду України від 23 січня 2012 року.
Водночас заявник просить поновити строк подання заяви про перегляд зазначеного судового рішення.
Згідно з частинами першою, третьою статті 356 ЦПК України заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; заява про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подається заява про перегляд, або з дня прийняття постанови Верховного Суду України, на яку здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
У разі пропущення строку, встановленого частинами першою-третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява (частина четверта статті 356 ЦПК України).
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки заявником не зазначено причин пропуску строку подання заяви про перегляд судових рішень, а також не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску цього строку, до того ж заявник вже звертався до Верховного Суду України із заявою по перегляд зазначеного судового рішення з підстав визначених пунктами 1,4 частини першої статті 355 ЦПК України, за результатами якої ухвалою колегії суддів від 18 грудня 2015 року відмовлено у допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Відповідно до статті 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
Керуючись статтями 72, 356 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У задоволенні клопотання публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про поновлення строку подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року відмовити, а заяву залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.М. Сімоненко