"22" березня 2016 р. Справа № 922/22/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.,
при секретарі Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився;
відповідача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.08.2015 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну позивача (вх. № 715Х/1-28) на рішення Господарського суду Харківської області від 10 лютого 2016 року у справі № 922/22/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Харків,
до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м. Первомайський Харківської області,
про стягнення 1 379 684,66 грн.,
В січні 2016 року ПАТ ”НАК “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" про стягнення: 869382,72 грн. інфляційних витрат, 75978,36 грн. 3% річних, 434323,58 грн. пені, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 1962/14-ТЕ-32 від 27.12.2013 р.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до Господарського суду Харківської області з клопотанням про зменшення розміру пені на 85%, з посиланням на тяжке фінансове становище та збитковість Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (а.с. 78-80).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.02.2016 р. у справі № 922/22/16 (суддя Аріт К.В.) задоволено клопотання відповідача про зменшення пені на 85%. Стягнуто з відповідача 65148,54 грн. пені, 869382,72 грн. інфляційних витрат, 75978,36 грн. 3% річних та 20695,27 грн. судового збору.
Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені в сумі 369175,04 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в повному обсязі. З посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України, зазначає про те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги майнові інтереси позивача.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2016 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.03.2016 р.
Позивач свого представника в судове засідання 22.03.2016 р. не направив, причину неявки представника не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням № 6102217740630.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 3014 від 18.03.2016 р.) та представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2016 р. не погоджуються з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача в судовому засіданні, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи позивача в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2013 р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та Первомайським комунальним підприємством "Тепломережі" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1962/14-ТЕ-32, згідно умов якого продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (а.с. 9-14).
В п. 2.1 договору купівлі-продажу природного газу № 1962/14-ТЕ-32 від 27.12.2013 р. сторони визначили, що продавець з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. має передати покупцеві газ обсягом до 11600 тис. куб. м. та передбачили можливість змінення планового обсягу переданого газу.
У відповідності до пунктів 3.3., 3.4 зазначеного договору, приймання-передача газу у відповідному місяці продажу оформлюється актами приймання-передачі.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач свої зобов'язання по договору купівлі-продажу природного газу № 1962/14-ТЕ-32 від 27.12.2013 р. виконав в повному обсязі, поставив відповідачу протягом січня-грудня 2014 року природний газ в обсягу 8476,8 тис. куб. м. на загальну суму 11097826,56 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 р., 28.02.2014 р., 31.03.2014 р., 30.04.2014 р., 31.10.2014 р., 30.11.2014 р., 31.12.2014 р.
В п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 1962/14-ТЕ-32 від 27.12.2013 р. сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем у справі) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця вступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з матеріалів справи та підтвердив представник відповідача в судовому засіданні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідач свої зобов'язання по договору купівлі-продажу природного газу щодо оплати отриманого від позивача природного газу не виконав належним чином, прострочив оплату за поставлений в січні-грудні 2014 року природний газ, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами про стягнення: 434323,58 грн. пені, 869382,72 грн. інфляційних втрат та 75978,36 грн. 3% річних.
Статтею 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу № 1962/14-ТЕ-32 від 27.12.2013 р., у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення оплат за природний газ, який було поставлено протягом січня-грудня 2014 р.
Стосовно заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 85% судова колегія зазначає наступне.
Можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України. При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки суд має взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; майнові та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Тобто, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Крім того, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, визначені в ст. 3 Цивільного кодексу України, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися на засадах справедливості та розумності.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру неустойки є правом суду та може бути застосоване на розсуд суду за наявності певних умов.
При цьому, суд має врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).
У відповідності до п. 1.2 договору купівлі-продажу природного газу № 1962/14-ТЕ-32 від 27.12.2013 р., газ, що продається за цим договором, використовується покупцем (відповідачем у справі) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач (Первомайського комунального підприємства "Тепломережі") є комунальним підприємством, першочерговим завданням та ціллю якого є надання населенню та підприємствам міста послуг із теплопостачання, та не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку.
Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи на теплову енергію, тому постачає теплову енергію по вартості, яка є нижчою від її собівартості.
Основною причиною несвоєчасного виконання зобов'язання по договору купівлі-продажу природного газу № 1962/14-ТЕ-32 від 27.12.2013 р. є ненадання субвенції з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, у зв'язку з чим на підприємстві склалась тяжка економічна ситуація.
Крім того, як зазначає відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, Первомайський район Харківської області визнаний Кабінетом Міністрів України депресивним районом із дуже низькими доходами населення та високим рівням безробіття. Основним споживачем газу в районі 80-83% є населення, яке є заручником ситуації, оскільки збитки Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", як відповідач, вимушене компенсувати за рахунок зменшення видатків на модернізацію систем теплопостачання, їх ремонт та підготовку до роботи, що негативно вплине в майбутньому на стабільність роботи підприємства та якість послуги теплопостачання, та може поставити підприємство у становище, коли підприємство не зможе сплачувати податки та виплачувати заробітну плату робітникам, та взагалі може привести до банкрутства.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідач в повному розмірі розрахувався за спожитий у 2014 р. природний газ, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру пені.
Разом з тим, задовольняючи в повному обсязі клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 85%, судом першої інстанції не враховано, що пеня в сумі 434323,58 грн. може не відповідати заподіяним позивачу неналежним виконання умов договору збитків, а також не взято до уваги фінансове становище позивача, інтереси позивача та наслідки несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу природного газу № 1962/14-ТЕ-32 від 27.12.2013 р.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про необхідність часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% до 217161,79 грн.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині задоволення клопотання відповідача про зменшення пені на 85% та стягнення з відповідача пені в сумі 65148,54 грн. має бути змінено та стягнуто з відповідача пеню в сумі 217161,79 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 869382,72 грн. інфляційних втрат та 75978,36 грн. 3% річних.
Згідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача сум індексу інфляції та 3% річних, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 869382,72 грн. інфляційних втрат та 75978,36 грн. 3% річних.
В цій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржується.
Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п. 5 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний викласти в позовній заяві обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, надати докази, що підтверджують позов.
На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, змінити рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2016 р. у справі № 922/22/16 в частині стягнення з відповідача пені в сумі 65148,54 грн. грн. та стягнути з відповідача пеню в сумі 217161,79 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 99, 101, п. 4 ст. 103, п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 10 лютого 2016 року у справі № 922/22/16 змінити в частині стягнення з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, Харківська обл., м. Первомайський, Мікрорайон-1/2, Дитячий садок № 9, код ЄДРПОУ 31679569) на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 65148,54 грн. пені.
Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, Харківська обл., м. Первомайський, Мікрорайон-1/2, Дитячий садок № 9, код ЄДРПОУ 31679569) на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 217161,79 грн. пені.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови складений та підписаний 24.03.2016 р.
Головуючий суддя Пелипенко Н.М.
Суддя Івакіна В.О.
Суддя Камишева Л.М.