11 березня 2016 р. м. Чернівці справа № 824/79/16-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Спіжавки Г.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Тимофєєва А.О.,
представника відповідача Рутинської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Позов вмотивовано незаконною відмовою територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу у зв'язку з виходом у відставку в розмірі десяти місячних заробітних плат на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній станом на час його звернення до Вищої ради юстиції та до Верховної Ради України із заявою про відставку.
Відповідач щодо позову заперечив, наполягаючи на відсутності законних підстав для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку в розмірі десяти місячних заробітних плат на підставі статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки станом на час прийняття Верховною Радою України постанови від 16.07.2015 № 634-УІІ про його звільнення у відставку вищевказана правова норма втратила свою чинність відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про задоволення позову.
Судовим розглядом встановлено, що з 12 квітня 2013 року по 25 грудня 2014 року позивач працював на посаді судді Глибоцького, а згодом Хотинського районних судів Чернівецької області.
Позивач 03 грудня 2013 року звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку на підставі пункту 9 частини 5 статті 126, 131 Конституції України та статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
03 грудня 2013 року позивач звернувся до Верховної ради України з заявою про звільнення з посади судді Хотинського районного суду Чернівецької області у відставку відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.
З матеріалів справи слідує, що засіданням Вищої ради юстиції №18 24 грудня 2013 року вирішено внести подання про звільнення судді ОСОБА_2 з посади у відставку.
Відповідно до постанови Верховної Ради України №59-VIII від 25 грудня 2014 року позивача звільнено з посади судді Хотинського районного суду Чернівецької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до наказу Хотинського районного суду Чернівецької області № 113-К від 31 грудня 2014 року: суддю звільнено зі займаної посади.
Позивач 05 січня 2016 року звернувся до відповідача з заявою, в якій просив виплатити йому вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат, що складає 219240 грн.
Листом від 20.01.2016 №01.04-154 територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області повідомило позивача про те, що проведення виплати йому вихідної допомоги не може бути здійснено так, як постанову Верховної Ради України про його звільнення у відставку прийнято після виключення статті 136 із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ.
Пунктом 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
У відповідності до частини 1 статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на момент подання позивачем заяви про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. При цьому, частиною 3 вказаної статті передбачено, що заява про відставку подається суддею безпосередньо до Вищої Ради юстиції, яка протягом одного місяця з надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.
Частина перша статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла на момент подання позивачем заяви про відставку) передбачає, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Судом встановлено, що станом на момент подання заяви про відставку, а саме 03.12.2013р. стаж роботи позивача на посаді судді склав більше 20 років.
При цьому, суд не погоджується з твердженням відповідача про відсутність в позивача права на вихідну допомогу у зв'язку з втратою чинності норми Закону, яка гарантувала це право, адже позивача звільнено з посади судді у відставку лише 25.12.2014р. з незалежних від нього причин.
Станом на день прийняття Верховною Радою України постанови від 25.12.2014 № 59-VIІІ про його звільнення з посади судді Хотинського районного суду Чернівецької області у відставку, набрав чинності Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Проте, на переконання суду, дана обставина не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання вихідної допомоги, так як право на відставку реалізовано ним до набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні".
Зазначене гарантується також на підставі положень частини 3 статті 22 Конституції України, згідно якої при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Окрім того, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України у справі №1-1/2013 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103,109,131,135,136,137, підпункту 1 пункту 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення», абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 19.11.2013р. №10-рп/2013, аналіз розділу VІІІ Конституції України та Закону №2453 дає Конституційному Суду України підстави для висновку, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання і гарантій недоторканості, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (пункт 3.1 рішення).
Згідно пункту 3.2 вказаного рішення Конституційного Суду України за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків.
Отже, з наведеного слід зробити висновок про те, що право на відставку позивачем реалізовано до набрання чинності Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", тому він має право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до частини першої статті 136 Закону Україну "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, яка діяла на день подання позивачем заяви про відставку).
У відповідності до частини другої статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
- Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди - щодо фінансового забезпечення діяльності цих органів;
- Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації України.
В свою чергу, відповідно до статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
При цьому, згідно з пунктом 1 Типового положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 15 липня 2015 року N 104, територіальні управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальні управління) є територіальними органами Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) та їй підпорядковуються. Територіальні управління утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Підпунктом 4.3 зазначеного Типового положення серед повноважень територіальних управлінь зазначено повноваження щодо здійснення функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіальних управлінь та місцевих загальних судів.
Оскільки, Хотинський районний суд Чернівецької області є місцевим загальним судом, на відповідача як на територіальне управління Державної судової адміністрації покладено обов'язок виплатити позивачу вищевказану вихідну допомогу у зв'язку з відставкою.
Разом з тим, відмова виплатити цю допомогу позивачу є необґрунтованою, тому є підстави для визнання такої відмови протиправною та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити вихідну допомогу у зв'язку з відставкою.
Заробітна плата позивача за останньою посадою складала 21 924 грн., що підтверджується довідками, наявними в матеріалах справи № 4 від 14.01.2015 р. та №56 від 28.08.2015 р. Отже, розмір неоподаткованої допомоги складає 219 240 грн.
З урахуванням наведеного, суд задовольняє адміністративний позов повністю.
На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Адміністративним позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області від 20 січня 2016 року, яким судді Хотинського районного суду Чернівецької області ОСОБА_2 відмовлено у виплаті відмовлено у виплаті вихідної неоподаткованої допомоги у зв'язку із відставкою.
3. Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області нарахувати та виплатити судді Хотинського районного суду Чернівецької області ОСОБА_2 вихідну неоподатковану допомогу у зв'язку із відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 219 240 (двісті дев'ятнадцять тисяч двісті сорок) гривень.
У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Г.Г. Спіжавка
Постанова в повному обсязі складена 16 березня 2016 р.