іменем україни
17 лютого 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Кузнєцова В.О., Мостової Г.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укртелеком», третя особа - директор Харківської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» Савченко ЮрійЛеонідович, про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 5 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 вересня 2015 року,
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що вона працювала на посаді електромеханіка електрозв'язку 2-ї категорії бригади технічної експлуатації станційного обладнання АТС-710/711 Цеху технічної експлуатації станційних споруд № 3 Центру телекомунікаційних послуг Харківської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком». Наказом директора Харківської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» від 30 січня 2015 року № 35-03-208 її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Посилаючись на незаконність звільнення, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила задовольнити позов.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 5 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 вересня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з цієї підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Вирішуючи спір, суди виходили з того, що звільнення ОСОБА_1 було проведено відповідно до вимог чинного законодавства та дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги заявника про те, що Президія Комітету профспілкової організації Харківської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» не мала права розглядати заяву роботодавця про надання згоди на її звільнення, необґрунтовані.
Відповідно до п. 4.4.15 Положення про профспілкову організацію філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком» саме до повноважень Президії Комітету профспілкової організації філії входить, зокрема, надання згоди або відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом профспілки, у випадках, передбачених законом. Цехова профспілкова організація таких повноважень не має, вони не були їй делеговані.
Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що вона працювала на АТС-710/711, а звільнено її було з АТС 713, тому наказ про її звільнення є незаконним, підлягають відхиленню, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Позивач працювала на посаді електромеханіка електрозв'язку 2-ї категорії бригади технічної експлуатації станційного обладнання АТС-710/711 Цеху технічної експлуатації станційних споруд № 3 Центру телекомунікаційних послуг Харківської філії публічного акціонерного товариства «Укртелеком».
Працівники Цеху технічної експлуатації станційних споруд № 3 здійснювали технічну експлуатацію станційного обладнання ОПТС-1, ОПТС-2, ОПТС-3, АТС-700-707, АТС-710/711, АТС-713, вузла спеціалізованих служб. Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_1 виконувала трудові обов'язки в бригаді, що обслуговувала АТС-713 (а. с. 71, 73).
Від переведення на іншу роботу згідно запропонованих відповідачем посад, які були вакантними з часу попередження і до звільнення позивача, остання відмовилася.
Прийняття відповідачем на роботу після звільнення позивача інших працівників не може тягти за собою визнання звільнення незаконним.
Позивачем позов про визнання її переважного права на укладення трудового договору не заявлявся і предметом розгляду не був.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні, вони не спростовують наведеного і зроблених в оскаржуваних судових рішеннях висновків.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 5 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.І. Наумчук
Судді:В.О. Кузнєцов Г.І. Мостова