Ухвала
02 березня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючогоКузнєцова В.О.,
суддів:Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - міський відділ державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції, про визнання права на майно та звільнення майна з-під арешту, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 серпня 2015 року,
У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 у період з 12 січня 1991 року до вересня 2013 року. В період шлюбу ними було придбано житловий будинок АДРЕСА_1, розміщений на земельній ділянці площею 1 000,00 кв. м.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2014 року з відповідачки ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 - матері позивача, було стягнуто борг в розмірі 478 940,00 грн. Оскільки ОСОБА_7 добровільно виконати рішення суду не бажає, постановою державного виконавця від 17 червня 2014 року було накладено арешт на все майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, після чого було проведено опис майна, а саме - житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Мукачево Закарпатської області, розміщеного на земельній ділянці площею 1 000,00 кв. м.
Позивач вважає вказаний будинок спільним майном подружжя, оскільки був придбаний в період шлюбу, тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 у м. Мукачево Закарпатської області, розташованого на земельній ділянці площею 1 000,00 кв. м; виключити вказане майно з акту опису й арешту майна, складеного Мукачівським МВ ДВС Мукачівського міськрайуправління юстиції 24 липня 2014 року.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 28 серпня 2015 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2015 року скасовано. Позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Мукачеві Закарпатської області, розташованого на земельній ділянці площею 1 000 кв. м, загальною площею 171,40 кв. м, житловою площею 65,40 кв. м з належними до нього гаражем літ. Д, навісом літ. Е, вбиральнею літ. Г, сараєм літ. В, літньою кухнею літ. Б., спорудами 1-4.
Звільнено з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції від 17 червня 2014 року, і виключено з опису, складеного державним виконавцем міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції 24 липня 2014 року, Ѕ ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Мукачеві Закарпатської області, розташованого на земельній ділянці площею 1 000 кв. м, загальною площею 171,40 кв. м, житловою площею 65,40 кв. м з належними до нього гаражем літ. Д, навісом літ. Е, вбиральнею літ. Г, сараєм літ. В, літньою кухнею літ. Б., спорудами 1-4.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалене рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та заперечення на неї, перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що спірний будинок є спільним сумісним майном подружжя, оскільки придбаний в період шлюбу, а тому за ОСОБА_6 необхідно визнати право власності на Ѕ частину вказаного будинку та виключити з акту опису й арешту майна, належну позивачу частку в майні, складеного державним виконавцем, оскільки відсутні правові підстави для арешту та опису майна, належного позивачу, який не є боржником у виконавчому провадженні.
Зазначені висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам матеріального і процесуального закону та зроблені при повному з'ясуванні всіх обставин справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 січня 1991 року, який було розірвано на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 грудня 2013 року.
ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 06липня 2007 року придбала житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 171,40 кв. м, жилою площею 65,40 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 у м. Мукачево Закарпатської області з належною до нього земельною ділянкою, площею 1 000 кв. м.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 11 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 14 травня 2014 року стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 суму боргу в розмірі 478 040,00 грн.
На виконання вказаного рішення, 17 червня 2014 року постановою державного виконавця міського відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_7 і оголошено заборону його відчуження.
24 липня 2014 року державним виконавцем складено акт опису й арешту майна, яким описано та накладено арешт на майно, а саме - домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається із земельної ділянки площею 0,10 га та двоповерхового будинку, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 06 липня 2007 року.
Згідно із ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина 4 ст. 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Отже, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов'язки. Договір, укладений одним із подружжя, створює обов'язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім'ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім'ї.
Крім того, за правилами ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними.
За змістом ст. 355, ч. 3 ст. 372 ЦК України після поділу майна між подружжям право спільної сумісної власності припиняється, об'єкт належить сторонам вже на праві спільної часткової власності.
Згідно із ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи щодо того, що вказаний житловий будинок АДРЕСА_1 у м. Мукачево Закарпатської області, розташований на земельній ділянці площею 1 000,00 кв. м є об'єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу шляхом визнання права власності за позивачем на Ѕ частину ідеальної частки, у зв'язку з чим вказана частина майна позивача підлягає звільненню з-під арешту.
Оскільки висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим у справі обставинам, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 28 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.О. Кузнєцов
Судді: Т.Л. Ізмайлова О.В. Кадєтова С.О. Карпенко Г.І. Мостова