ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03 березня 2016 р. Справа № 909/593/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод", вул. Є.Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, 76011
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Арматом-М", провулок Кривоколенний, буд.12, стр.1, м. Москва, Російська Федерація, 101000,
представник ОСОБА_1, вул.Хорива,39-41,оф.45, м.Київ,04071,
про стягнення 2085650,00 рос. рублів,
за участю:
від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №20/06-02 від 04.01.16),
від відповідача: не з"явився,
публічне акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Арматом-М" про стягнення 2085650,00 рос. рублів. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов"язання щодо оплати отриманого товару, згідно договору поставки №02-314 від 09.04.14.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився натомість направив клопотання вх.№2943/16 від 02.03.16 про розгляд справи без його участі.
Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога про стягнення 2085650,00 рос. рублів заборгованості за отриманий товар згідно договору поставки №03-314 від 09.04.14
09.04.14 між сторонами даного спору укладено договір поставки №02-314 , відповідно до умов якого постачальник ( позивач ) зобов"язується поставити покупцю (відповідачу) товар, а покупець - прийняти та оплатити партію промислової продукції, надалі іменується "товар", відповідно до специфікацій, які є невід"ємною частиною договору (п.1.1. контракту).
Пунктом 9.4.2. даного договору сторони погодили, що у випадку коли позивачем згідно даного договору буде постачальник, до правовідносин сторін застосовується виключно право України.
Відповідно до п.3.1 договору, ціна товару визначається і погоджується в російських рублях та вказується в Специфікаціях на кожну партію товару, який поставляється згідно даного договору.
Термін виготовлення та поставки товару вказується в Специфікаціях, які є невід"ємною частиною договору ( п.4.1 договору).
Згідно Специфікації №1"Н" від 12.02.15 поставка товару здійснюється на умовах FCA м.Івано-Франківськ; умови платежу: 100% оплата продукції проводиться на протязі 85 календарних днів з моменту митного оформлення товару на території Російської Федерації. Статтею 4 ГПК України, встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов договору, позивач виставив відповідачу рахунок - фактуру №2-АА від 16.02.15 , копія якого знаходиться в матеріалах справи та поставив товар - на суму 3065000,00 рос. рублів, що підтверджується копією міжнародної транспортної накладної CMR №000889 з відміткою вантажоотримувача, електронним інвойсом, електронною декларацією та актом звірки розрахунків, підписаним сторонами та скріпленим печатками товариств, копії яких долучено до матеріалів справи.
Однак, в порушення договірних зобов"язань, відповідач отриманий товар оплатив частково 23.04.15 в сумі 1000000,00 рос. рублів, що підтверджується банківською випискою з рахунку з 01.04.15 по 30.04.15.
Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи часткову оплату , сума боргу складає 2065000,00 рос. рублів.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості не надав, доводи позивача не спростував.
Відповідно до п. 14 постанови пленуму Верховного суду України від 18.12.09 "Про судове рішення у цивільній справі", у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.
Враховуючи наведені положення, суд вважає за необхідне навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Станом на день прийняття рішення (03.03.16) Національним банком України встановлено курс російського рубля до гривні в розмірі 3.6415 грн. за 10 одиниць. Даний факт підтверджується повідомленням Національного банку України від 03.03.16 (http://www.bank.gov.ua).
Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати отриманого товару, згідно договору поставки № 02-314 від 09.14.14, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 2065000,00 рос. рублів, що еквівалентно 743400, 00 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом п. 8.2 договору поставки №02-314 від 09.04.14 сторони погодили, що у разі прострочення оплати або неповної оплати продукції, з порушенням термінів вказаних в Специфікаціях з моменту перетину кордону, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,1% в день від суми недоплати, але не більше 5% суми.
На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивач за період з 27.05.15 по 28.05.15 нарахував відповідачу пеню в сумі 20650,00 рос. рублів.
Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем пені, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менша за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у сумі 2065,00 рос. рублів. В решті суми нарахованої пені слід відмовити.
За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 2067065,00 рос. рублів, з яких 2065000,00 рос. рублів - основного боргу та 2065,00 рос. рублів - пені.
Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог. При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 712 ЦК України, ст. 173, 216, 230, 265 ГК України, керуючись ст. 4-7, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Арматом-М" про стягнення 2085650,00 рос. рублів задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Арматом-М", провулок Кривоколенний, буд.12, стр.1, м. Москва, Російська Федерація, 101000 (ІНН НОМЕР_1, КПП 770101001, БИК 044525976, ОГРН 1137746960878) на користь публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод", вул. Є.Коновальця, 229, м. Івано-Франківськ, 76011( 00218271) - 2065000,00 (два мільйони шістдесят п"ять тисяч російських рублів) - заборгованості та 2065,00 (дві тисячі шістдесят п"ять російських рублів) - пені, а також 41341,31 (сорок одну тисячу триста сорок один російський рубль тридцять одну копійку) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог про стягнення 18585,00 (вісімнадцяти тисяч п"ятсот вісімдесяти п"яти російських рублів) пені - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.03.16
Суддя Максимів Т. В.