ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.02.2016Справа №910/32702/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Київ Ре»
про стягнення 22 532,45 грн.
Суддя А.М. Селівон
від позивача: Тараненко А.П. - представник, довіреність №3 від 04.01.2016 р.;
від відповідача: Желтоухова Ж.С. - представник, довіреність б/н від 10.11.2015 р.;
В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» про відшкодування шкоди у розмірі 22 532,45 грн., а також просить покласти на відповідача витрати з оплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те, що виплативши відповідно до умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №014084/4017/0000144 від 02.04.2015 р. страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 23 032,45 грн., Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» отримало згідно ст. ст. 993, 1188 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» право вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі, як особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/32702/15 та призначено справу до розгляду на 26.01.2016 р.
У судове засідання 26.01.20016 р. уповноважені представники сторін не з'явились.
Про час та місце розгляду справи позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №0103036999814 та №0103036999822, відповідно.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 26.01.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивачем подано клопотання б/н та б/д про розгляд справи без участі представника позивача, яке долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2016 р. розгляд справи відкладено на 26.02.2016 р.
У судове засідання 16.02.2016 р. з'явились уповноважені представники сторін.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання 16.02.2016 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва позивачем подано клопотання б/н та б/д з додатками про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, клопотання б/н та б/д з додатками долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні представником відповідача подано клопотання б/н від 16.02.2016р. про долучення до матеріалів справи копії полісу №АЕ/4777055, яке судом задоволено, документ долучений до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 16.02.2016 р. сторонами суду не надано.
Відповідно до пункту 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.
Перед початком розгляду справи в судовому засіданні представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.
Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.
В судовому засіданні 16.02.2016 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, відповів на питання суду.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позовних вимог, відповів на питання суду.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу п. 6 ч. 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (страховик за договором страхування, позивач по справі), ОСОБА_3 (страхувальник за договором) та Публічним акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (вигодонабувач за довогором) було укладено Договір добровільного страхування на транспорті №014084/4017/0000144 від 02.04.2015 р. (далі - Договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього ззовні та всередині додатковим обладнанням, зазначеним у п.1.2 Договору (п.2 Договору страхування).
Забезпечений транспортний засіб: Citroen C1SX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 202013 року випуску (п.1.1 Договору страхування).
Територія страхування: Україна, країни СНД та Європи (п.1.6 Договору страхування).
Відповідно до п.1.3 Договору страхування франшиза (безумовна) за ризиком «ДТП» складає 0,5% від страхової суми.
Пунктом 1.8 Договором страхування передбачено відшкодування збитків без врахування зносу.
Строк дії Договору: з 10.04.2015 р. по 09.04.2016 р. (п. 1.4 Договору страхування).
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».
Як передбачено ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Страховим випадком, за визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно первинної довідки ДАІ від 13.09.2015 р. та розгорнутої довідки №72166948 про дорожньо-транспортну пригоду, які сформовані 6 ротою 2 батальйону УПС МВС у м.Львові, 13.09.2015 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю транспортного засобу Citroen C1SX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, та транспортного засобу марки FORD SCORPIO, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.
Пунктом 2.2 Договору страхування визначено, що страховий випадок - подія, передбачено Договором страхування, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування.
Страховими ризиками вважаються: незаконне заволодіння, дорожньо-транспортна пригода, протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо, пожежа, інші випадки (п. 3.1 Договору страхування).
Відповідно до п. 3.2 Договору страхування страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого ТЗ та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п.3.1 Договору.
Отже, з огляду на викладене, дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.
Згідно п. 10.1 Договору страхування виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами Договору на підставі заяви страхувальника та письмового погодження вигодонабувача і страхового акта, що складається страховиком після отримання всіх необхідних документів, визначених розділом 10 Договору страхування.
В подальшому, у відповідності до умов Договору страхування гр. ОСОБА_3 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» з заявою №00176354 від 14.09.2015 р. про подію, що має ознаки страхового випадку, копія якої наявна у матеріалах справи.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Як вбачається зі змісту п.п.в) п. 10.9, 10.14 Договору страхування страховик відшкодовує збиток, розрахований на підставі документів Авторизованого СТО, що попередньо погоджена із страховиком. Відшкодування вартості відновлювального ремонту при настанні страхових випадків, зокрема за ризиком «ДТП», здійснюється на базі авторизованої СТО на вибір страховика - при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт. Страхове відшкодування може бути здійснене на підставі калькуляції СТО, в разі погодження страховиком, тільки шляхом перерахування на рахунок цього СТО.
Відповідно до матеріалів справи, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Citroen C1SX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була визначена ремонтним підприємством - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта-Львів» згідно рахунок-фактури №10103 від 14.09.2015 р. в сумі 24 248,20 грн., в т.ч. ПДВ - 4 041,37 грн..
Також, у матеріалах справи міститься висновок №216/10-15 від 20.10.2015 р. експартного автотоварознавчого дослідження та ремонтна калькуляція №2386V від 20.10.2015 р., що складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., відповідно до яких вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу (Ез=0) автомобіля Citroen C1SX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на момент огляду з врахуванням відновлення автомобіля на СТО офіційного дилера ТОВ «Ілта Львів» становить 24 280,39 грн..
Відповідно до п. 10.21 Договору страхування рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом 10 робочих днів з дня надання всіх необхідних документів.
Як свідчать матеріали справи, страховиком - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» складено страховий акт №79/15 від 23.10.2015 р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта Львів» страхового відшкодування в сумі 23 032,45 грн., що становить різницю між визначеною у рахунок-фактурі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта Львів» №10103 від 14.09.2015 р. вартістю відновлювального ремонту автомобіля та запчастин до нього - 24 248,20 грн. та франшизою за Договором страхування - 1 2015,75 грн.. Копія вказаного страхового акту долучена судом до матеріалів справи.
Пунктами 10.22 Договору страхування передбачено, що страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів з дня прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування (з урахуванням положень Договору).
У відповідності до умов Договору страхування та листа Публічного акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» сума страхового відшкодування в розмірі 23 032,45 грн., була перерахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» на розрахунковий рахунок СТО - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта Львів», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №037351 від 30.10.2015 р. на суму 23 032,45 грн.
Заперечень щодо факту та розміру здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором страхування №014084/4017/0000144 від 02.04.2015 р., а також перебування отриманих автомобілем марки Citroen C1SX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 13.09.2015 р., відповідачем суду не надано.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 23 032,45 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - ОСОБА_3, шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту ТЗ марки Citroen C1SX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта Львів», яке безпосередньо здійснювало ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.
Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.11 р. у справі №42/92, від 07.08.12 р. у справі №2/22, від 01.03.11 р. у справі №47/372 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Крім того, листом від 19.07.11 р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, наявність рахунок-фактури 10103 від 14.09.2015 р., страхового акту №79/15 від 23.10.2015 р. та платіжного доручення №037351 від 30.10.2015 р. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.
Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Постанвою Шевченківського районного суду м. Львова від 05.10.2015 р. у справі №466/7925/15-п встановлено, що гр. ОСОБА_6, 13.09.2015 р. близько 17:20 год. у м.Львові смт Брюховичі по вул. Івасюка, 1, керуючи автомобілем FORD SCORPIO, реєстраційний номер НОМЕР_2, не дотрималась безпечного інтервалу, в результаті чого здійснила зіткнення з припаркованим автомобілем Citroen C1SX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, чим порушила вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху. Гр. ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення на користь держави штрафу у розмірі 340,00 грн.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.
Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.
За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» виникло право зворотної вимоги до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу FORD SCORPIO, реєстраційний номер НОМЕР_2.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За матеріалами справи судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 13.10.2015р. цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу FORD SCORPIO, реєстраційний номер НОМЕР_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - ОСОБА_7 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Київ Ре» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ №4777055 (далі - Поліс), що підтверджується наявною у матеріалах справи його копією, з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 500,00 грн.; забезпечений ТЗ FORD SCORPIO, реєстраційний номер НОМЕР_2; строк дії полісу з 01.08.2015 р. до 31.07.2016 р. Тобто станом на дату скоєння ДТП, а саме 13.09.2015 р., Поліс був діючим.
З огляду на вищевикладене, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка», як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Київ Ре», як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.12 р. у справі №23/279).
Реалізуючи вказане право та з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з заявою №16575 вих.№7239 від 05.11.2015 р., щодо виплати (страхового) відшкодування у відповідній сумі.
Разом з тим, вказана заява залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Окрім того, відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Таким чином, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 500,00 грн. та 1 215,75 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу Citroen C1SX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, правомірно зменшено на розмір франшизи, визначеної Полісом, і становить 22 532,45 грн. (23 032,45 грн. - 500,00 грн.).
Суд звертає увагу, що згідно п. 1.8 Договору страхування страхове відшкодування здійснено без врахування зносу, а тому здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника на підставі рахунок-фактури №10103 від 14.09.2015 р. не суперечить приписам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування, а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить.
Крім того, виходячи з положень п. п. 7.38., 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобілем марки Citroen C1SX, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 13.09.2015 р.) строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).
Як вбачається із матеріалів справи, свої зобов'язання щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Уніка» в порядку регресу суми в розмірі 22 532,45 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого за твердженнями останнього у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному розмірі.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №014084/4017/0000144 від 02.04.2015 р. та Полісу № АЕ №4777055 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або їх окремих положень суду не надано.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст.ст. 2, 4, 8 ч. ч. 1, 16 ст. 9, ч.1 ст. 16 Закону України «Про страхування» страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Згідно з п. 196.1.3 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених норм законодавства всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ, в зв'язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (п.36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
Таким чином, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.
Водночас, у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати здійснюється без урахування сум ПДВ.
Відтак, в силу приписів ч.2 ст. 14 Цивільного кодексу України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.
Наведене випливає також з приписів ч.2 ст. 1192 Цивільного кодексу України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно листа Верховного суду України від 19.07.2011 р. сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.
В листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009 № 10143/5/16-1516 вказано, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.
Отже, у випадку проведення ремонту пошкодженого автомобіля особою, яка зареєстрована як платник ПДВ, сума страхового відшкодування має бути виплачена з урахуванням ПДВ, а у випадку виконання таких робіт особою, як не зареєстрована як платник ПДВ - без урахування ПДВ.
Як вбачається з рахунку-фактури №10103 від 14.09.2015 р. вартість ремонтно-відновлювальних робіт та запасних частин визначена з урахуванням суми ПДВ, а саме - 24 248,20 грн., в т.ч. ПДВ - 4 041,37 грн..
Окрім того, згідно вказаного рахунку - фактури ТОВ «Ілта Львів» на час виставлення останнього є платником податку на прибуток на загальних підставах, тобто підприємство може залишатися на загальній системі оподаткування, але не бути платником ПДВ, оскільки приписами законодавства передбачена як обов'язкова, так і добровільна реєстрація платником ПДВ.
Разом з тим, під час розгляду справи позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження перебування Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта Львів» в статусі платника ПДВ станом на час виставлення вказаного рахунку - фактури.
За таких обставин, сума страхового відшкодування, на стягнення якого має право позивач, має бути виплачена без урахування суми ПДВ і становить 18 491,08 грн. (22 532,45 грн. - 4 041,37 грн.).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, з урахуванням наведених правових позицій суд доходить висновку, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягає частковому задоволенню в сумі 18 491,08 грн.
Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Київ Ре» (вул. Тарасівська, 38, м. Київ, 01033, код 33442139) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (вул. Саксаганського, 70А м. Київ, 01032, код 20033533) 18 491,08 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 218,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 23 лютого 2016 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Суддя А.М. Селівон