ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.02.2016№ 910/1780/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву приватного акціонерного товариства «Лекхім», м. Київ,
(далі - ПАТ «Лекхім»)
про вжиття заходів до забезпечення позову
зі справи № 910/1780/16
за позовом ПАТ «Лекхім»
до публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік», м. Харків,
Державної служби інтелектуальної власності України, м. Київ,
Міністерства охорони здоров'я України, та
Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України», м. Київ,
про визнання недійсними повністю свідоцтв України №№ 182084, 182085 на знаки для товарів і послуг, визнання недійсними висновку, реєстраційного посвідчення та наказу,
за участю представників:
позивача - Кухар А.В. (довіреність від 26.02.2016 №15);
відповідача-1 - Коваленка О.О. (довіреність від 23.11.2015 №217);
відповідача-2 - Запорожець Л.Г. (довіреність від 21.11.2014 №1-8/8566);
відповідача-3 - Карпенко Я.В. (довіреність від 20.08.2015 №14.02/28);
відповідача-4 - Федоренка О.А. (довіреність від 11.01.2016 №35/09-4),
ПАТ «Лекхім» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про:
- визнання недійсним повністю свідоцтва України №182084 на знак для товарів і послуг «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК», зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України (далі - Служба) внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (далі - Реєстр) стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України №182084, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»;
- визнання недійсним повністю свідоцтва України №182085 на знак для товарів і послуг «РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК», зобов'язання Служби внести зміни до Реєстру стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України №182085, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»;
- визнання недійсним висновку Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (далі - Центр) про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК»;
- визнання недійсним наказу Міністерства охорони здоров'я України (далі - Міністерство) від 02.08.2013 №684 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін до реєстраційних матеріалів» в частині державної реєстрації лікарського засобу «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» у формі розчину для ін'єкцій по 2 мл або по 5 мл в ампулах №5, №10 у пачці;
- визнання недійсним реєстраційного посвідчення на лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» № UA/12131/01/01;
- зобов'язання публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік» (далі - Товариство) припинити використання позначень «РЕНАЛЬГАН» та/або «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК», та/або «РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК» шляхом нанесення вказаних позначень та/або будь-якого з них на упаковку лікарського засобу «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК», зареєстрованого згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 02.08.2013 №684 у формі розчину для ін'єкцій по 2 мл або по 5 мл в ампулах №5, №10 у пачці (реєстраційне посвідчення на лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» № UA/12131/01/01), етикетку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеними позначеннями з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення), застосування його в діловій документації, в тому числі у назві лікарського засобу, в мережі Інтернет та заборонити використання вказаних позначень та/або будь-якого з них;
- зобов'язання Товариства вилучити з цивільного обігу лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК», зареєстрованого згідно наказу Міністерства від 02.08.2013 №684 у формі розчину для ін'єкцій по 2 мл або по 5 мл в ампулах №5, №10 у пачці (реєстраційне посвідчення на лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» №UA/12131/01/01), маркований позначеннями «РЕНАЛЬГАН» та/або «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК», та/або «РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК» та/або будь-яким з них та знищити упаковки вказаного лікарського засобу, марковані позначеннями «РЕНАЛЬГАН» та/або «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК», та/або «РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК» та/або будь-яким з них, а також ампули, в яких міститься такий лікарський засіб, з нанесеними позначеннями «РЕНАЛЬГАН» та/або «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК», та/або «РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК» та/або будь-яким з них.
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
позначення «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» та «РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК», зареєстровані в якості торговельних марок за свідоцтвами України №182084 та №182085 на ім'я відповідача-1, є схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаком, раніше зареєстрованим в Україні на ім'я позивача для таких самих товарів;
торговельна марка «РЕНАЛГАН» за свідоцтвом України №15785 та торговельні марки «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» та «РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК» за свідоцтвами України №182084 та №182085 є графічно схожими;
позначення «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» та «РЕНАЛЬГАН-БИОЛЕК», зареєстровані в якості торговельних марок за свідоцтвами України №182084 та №182085 на ім'я відповідача-1, є такими, що можуть ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар;
визнання недійсними: висновку Центру про рекомендацію до реєстрації лікарського засобу «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК», наказу Міністерства від 02.08.2013 №684 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів та внесення змін до реєстраційних матеріалів» в частині державної реєстрації лікарського засобу «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» у формі розчину для ін'єкцій по 2 мл або по 5 мл в ампулах №5, №10 у пачці та реєстраційного посвідчення на лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» № UA/12131/01/01, призведе до припинення розповсюдження зареєстрованого на ім'я відповідача-1 лікарського засобу на території України, оскільки незареєстровані лікарські засоби до застосування в Україні не допускаються, у зв'язку з чим буде припинено порушення права інтелектуальної власності позивача на торговельну марку за свідоцтвом України №15785.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2016 порушено провадження у справі.
25.02.2016 від ПАТ «Лекхім» надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом:
заборонити Службі вносити зміни до Реєстру: щодо передання частково або повністю право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085 іншим особам; щодо припинення дії свідоцтв України №182084 та №182085 на знаки для товарів і послуг повністю або частково шляхом відмови власника від них; щодо реєстрації ліцензійних договорів на використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
заборонити Товариству повністю або частково передавати у будь-який спосіб право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085 іншим особам; відмовлятися від свідоцтв України №182084 та №182085 на знаки для товарів і послуг повністю або частково; видавати ліцензії на використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
заборонити Центру вносити зміни до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» (реєстраційне посвідчення № UA/12131/01/01), в тому числі і такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу та зміну номеру реєстраційного посвідчення;
заборонити Товариству вносити зміни до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» (реєстраційне посвідчення № UA/12131/01/01).
У судовому засіданні 29.02.2016 представник позивача підтримав доводи заяви про забезпечення позову, просив її задовольнити.
Представник Товариства заперечував проти задоволення заяви.
Представник Служби не заперечив щодо задоволення заяви. Представники Міністерства та Центру розгляд заяви залишили на розсуду суду.
Господарський суд міста Києва, розглянувши заяву ПАТ «Лекхім», вважає за необхідне задовольнити її частково.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно з частиною першою статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Пунктом 7 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлено, що власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.
Відповідно до пункту 2 статті 1114 Цивільного кодексу України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.
Разом з тим, пунктом 2.2 Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.10.2002 № 10, встановлено, що реєстр містить такі відомості із зазначенням міжнародних цифрових кодів для ідентифікації бібліографічних даних відповідно до стандарту Всесвітньої організації інтелектуальної власності, зокрема, ім'я або повне найменування та адресу власника (власників) свідоцтва.
У процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо зміни, пов'язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва (пункт 2.3 вказаного Положення).
Разом з тим, відповідно до пункту 1 статті 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.
Статтею 22 Закону встановлено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва згідно із пунктами 1 - 3 статті 18 цього Закону.
Отже, передача Товариством прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085 чи відмова від вказаних знаків призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору; неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову в зв'язку із наявністю нових власників торговельної марки або відсутністю будь-якого власника; а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав. Вказане свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 розділу VI Про внесення змін до Порядок проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення та затвердження Порядку перевірки матеріалів, доданих до заяви про державну реєстрацію окремих лікарських засобів, щодо їх обсягу, затвердженим наказом Міністерства від 23.07.2015 № 460 (далі - Порядок), за характером зміни класифікують на:
зміни типу IА - незначні зміни, що виявляють незначний вплив або не виявляють впливу на якість, безпеку та ефективність лікарського засобу та стосуються внесення поправок до змісту матеріалів реєстраційного досьє, поданих на момент прийняття рішення про реєстрацію лікарського засобу, і не потребують його нової реєстрації;
зміни типу ІБ - незначні зміни, які не можуть бути змінами типу ІА та типу ІІ і не потребують нової реєстрації;
зміни типу II - будь-які зміни до матеріалів реєстраційного досьє, що не потребують нової реєстрації лікарського засобу та можуть виявляти значний вплив на його якість, безпеку та ефективність, але не можуть розглядатися як зміни типу IА та ІБ.
Відповідно до пункту 17 розділу VI Порядку за результатами експертизи Центр складає висновки щодо внесення змін до матеріалів реєстраційного досьє або змін, що потребують нової реєстрації лікарського засобу, враховуючи при цьому строк, зазначений заявником у реєстраційній формі, протягом якого заявлені зміни мають бути введені в дію (імплементаційний період).
Таким чином, під час розгляду даної справи та до моменту вирішення спору по суті існує можливість внесення Товариством змін до реєстраційних матеріалів на спірний лікарський засіб, що може призвести до зміни реєстраційного посвідчення, яке позивач просить визнати недійсним, а тому, за умови зміни реєстраційних даних спірного лікарського засобу, фактично зникне предмет спору у даній справі.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
заборони Товариству передавати у будь-який спосіб повністю чи частково право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085, а також відмовлятися повністю чи частково від свідоцтв України №182084 та №182085 на знаки для товарів і послуг;
заборони Службі вносити зміни до Реєстру стосовно власника знака для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085, -
є пов'язаними з предметом спору у справі № 910/1780/16 та спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову;
- заборонити Центру вносити зміни до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» (реєстраційне посвідчення №UА/12131/01/01), в тому числі і такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу та зміну номеру реєстраційного посвідчення;
- заборонити Товаристу вносити зміни до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» (реєстраційне посвідчення № UА/12131/01/01).
Разом з тим, вимоги заяви стосовно заборони Товариству видавати ліцензії на використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085, а Службі вносити будь-які зміни до Реєстру щодо реєстрації ліцензійних договорів на використання знака для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085 не підлягають задоволенню, оскільки відповідні дії не можуть зашкодити виконанню рішення суду, проте фактично є втручанням у господарську діяльність Товариства.
Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Керуючись статтями 66, 67 і 86 ГПК України, господарський суд міста Києва
1. Заяву приватного акціонерного товариства «Лекхім» про вжиття заходів до забезпечення позову у справі №910/1780/16 задовольнити частково.
2. Вжити заходи до забезпечення позову шляхом:
- заборони публічному акціонерному товариству «Фармстандарт-Біолік» (61070, м. Харків, Помірки; ідентифікаційний код 01973452) передавати у будь-який спосіб повністю чи частково право власності на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085, а також відмовлятися повністю чи частково від свідоцтв України №182084 та №182085 на знаки для товарів і послуг;
- заборони Державній службі інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. Урицького (Липківського Василя), 45; ідентифікаційний код 37552556) вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України стосовно власника знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №182084 та №182085;
- заборонити Державному підприємству «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40; ідентифікаційний код 20015794) вносити зміни до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» (реєстраційне посвідчення № UA/12131/01/01), в тому числі і такі, що мають наслідком зміну назви лікарського засобу та зміну номеру реєстраційного посвідчення;
- заборонити публічному акціонерному товариству «Фармстандарт-Біолік» (61070, м. Харків, Помірки; ідентифікаційний код 01973452) вносити зміни до матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб «РЕНАЛЬГАН-БІОЛІК» (реєстраційне посвідчення № UA/12131/01/01).
3. У вжитті решти заходів до забезпечення позову відмовити.
4. Боржниками за даною ухвалою є:
публічне акціонерне товариство «Фармстандарт-Біолік» (61070, м. Харків, Помірки; ідентифікаційний код 01973452);
Державна служба інтелектуальної власності України (03680, м. Київ, вул. Урицького (Липківського Василя), 45; ідентифікаційний код 37552556);
Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 40; ідентифікаційний код 20015794).
5. Стягувачем за даною ухвалою є приватне акціонерне товариство «Лекхім» (01032, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 23; ідентифікаційний код 20029017).
6. Дана ухвала підлягає обов'язковому виконанню на всій території України з моменту її винесення, а саме з 29.02.2016.
7. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання складає один рік з моменту її винесення, тобто до 29.02.2017.
Ухвалу може бути оскаржено у встановленому законодавством України порядку.
Суддя О. Марченко