"02" березня 2016 р. № 01-23/903/22/16
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “БАУ-інвест”
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 Україна”
про зобов'язання повернути об'єкт оренди за договором оренди №2/11 від 10.03.2011р.
Суддя Філатова С.Т.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3, дов. №1 від 26.01.2016р.
від відповідача: ОСОБА_4, дов. б/н від 10.06.2015р.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки представників сторін.
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "“БАУ-інвест” звернулось з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 Україна” про зобов'язання повернути об'єкт оренди за договором оренди №2/11 від 10.03.2011р. - земельну ділянку (літ. А-1) площею 8010м2 в с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області на вул. Присадибна, 9Б, інженерні комунікації (мережі водопостачання і водовідведення) та частину цегляної огорожі.
Позовні вимоги обґрунтовані таким:
Між ТОВ "БАУ-інвест" та ТОВ "ОСОБА_2 Україна" 10 березня 2011 року укладено договір оренди №2/11, відповідно до умов якого ТОВ "БАУ-інвест" (орендодавець) передало, а ТОВ "ОСОБА_2 Україна" (орендар) прийняло в строкове платне володіння та користування об'єкт оренди: земельну ділянку (літ. А-1) площею 8010 м2 в с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області на вул. Присадибна, 9Б, інженерні комунікації (мережі водопостачання і водовідведення) та частину цегляної огорожі. Передача майна оформлена підписаним сторонами актом приймання-передачі від 10 березня 2011 року.
Відповідно до п.1.4 договору об'єкт оренди передається орендарю з метою будівництва і обслуговування рухомого розчинного бетонного вузла, а також здійснення продажу, ремонту, зберігання і обслуговування будівельних, рухомих та інших кранів та будівельної техніки, а також здійснення іншої господарської діяльності орендаря згідно статуту.
У п. 9.2 договору сторони визначили строк дії договору: з моменту його підписання сторонами до 1 грудня 2013 року.
Оскільки жодна із сторін не заявила про припинення або зміну договору до 30 грудня 2013 року, договір продовжив свою дію на 2 роки згідно умов п. 9.3 договору.
Листом від 4 серпня 2015 року №20 позивач повідомив відповідача про свою відмову продовжувати дію договору, як це передбачено у п. 9.7 договору, у зв'язку з чим договір припинив свою дію 1 грудня 2015 року.
Як передбачено у п.1.10 договору, у випадку припинення договору, об'єкт оренди передається не пізніше 50 днів з дня припинення такого договору по акту з підписами сторін на умовах, визначених цим договором.
За наведених обставин позивач звернувся до відповідача з проханням повідомити ТОВ "БАУ-інвест" про готовність ТОВ "ОСОБА_2 Україна" повернути об'єкт оренди за договором №2/11 від 10 березня 2011 року, вказавши місце та час підписання акта приймання-передачі майна від орендаря орендодавцю (лист від 1 грудня 2015 року №27).
Проте, у відповіді №10/12/15 від 10 грудня 2015 року відповідач запропонував позивачу утриматись від вчинення дій, що суперечать договірним зобов'язанням між сторонами.
Супровідним листом від 26.01.2016р. позивач долучив до матеріалів справи договір оренди від 05.10.2007р., Статут ТОВ "БАУ-інвест", затверджений загальними зборами учасників ТОВ "БАУ-інвест" (протокол №1/15 від 18.08.2015р.), рішення господарського суду Волинської області від 16.06.2015р. по справі №903/360/15.
Звернувся до суду з клопотанням про призначення судового розгляду в режимі відеоконференції, визначивши для розгляду справи найближчий до позивача суд - господарський суд Рівненської області, що знаходиться за адресою - 33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26-а.
Ухвалою суду від 02.02.2016р. клопотання позивача від 26.01.2016р. задоволене на підставі ч. 5 ст. 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 741 Господарського процесуального кодексу України.
Звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника позивача в іншому судовому засіданні.
Відповідач у відзиві від 11.02.2016р. позов заперечив, мотивуючи таким:
01.12.2013р. за результатами переговорів сторони дійшли згоди укласти договір оренди №3/14, на підставі якого ТОВ "ОСОБА_2 Україна" користується об'єктами оренди, визначеними в п.1.2. договору 2.
Пропозиція укласти договір оренди №3/14 від 01.12.2013р. була виражена позивачем шляхом надсилання поштовим відправленням підписаних та скріплених печаткою двох примірників договору оренди №3/14, яка на виконання ч.2 ст. 638 Цивільного кодексу України, була прийнята (акцептована) відповідачем.
Сторони домовились, що усі попередні угоди/договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні чи письмові домовленості щодо питань, які так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу (п.14.4. договору 2).
Вказав, що посилання позивача на чинність договору оренди №2/11 від 10.03.2011р. до 30.12.2015р. не відповідають дійсності, а одностороння відмова від договору 2 є безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить вільним домовленостям між сторонами та чинному законодавству.
Звернув увагу, що договір 2 діє до 31 грудня 2016 року (п. 10.2). Крім того, 23.10.2015р. ТОВ "ЛБУ" було направлено лист на адресу ТзОВ "Бау-Інвест" про продовження строку дії договору оренди №3/14 від 01.12.2013р. до 31.12.2019р. А листом від 10.12.2015р. було надіслано прохання утриматись від вчинення дій, що суперечать договірним зобов'язанням між сторонами та неухильно виконувати умови чинного договору (договору оренди №3/14 від 01.12.2013р.).
Зазначив, що строк виконання зобов'язання по поверненню об'єктів оренди, визначений п.1.10 договору 2, ще не настав, а права позивача, як орендодавця, ніяким чином не порушуються та не оспорюються.
Вважав позов передчасним, оскільки порушення договірних зобов'язань зі сторони відповідача не вбачається, що є самостійною підставою для відмови в позові. В підтвердження послався на позицію Вищого господарського суду України, викладену в п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”.
Долучив договір оренди №3/14 від 01.12.2013р., Статут товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Україна", затверджений загальними зборами учасників ТОВ "ОСОБА_2 Україна", протокол №39 від 04.06.2014р., витяг з ЄДРПОУ.
У судовому засіданні 16.02.2016р. позивач заперечив укладення договору №3/14, пославшись на те, що надісланий з супровідним листом №34 від 12.11.2013р. проект договору №3/14 не був повернутий орендодавцю, тобто, оферта не була акцептована.
Повідомив, що до звернення з позовом відповідач про договір №3/14 не згадував і передача послуг та оплата здійснювалась по договору №2/11 від 10.03.2011р.
Відповідач звернувся до суду з клопотаннями: про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання доказів в підтвердження правовідносин сторін по договору №3/14;
про витребування у позивача оригіналів договорів оренди №2/11 від 10.03.2011р. з додатками, №3/14 від 01.12.2013р., мотивуючи розбіжностями в копії договору, долученому до справи.
Ухвалою суду від 16.02.2016р. розгляд справи відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів. Зобов'язано подати суду: позивача - докази в підтвердження правовідносин по договору оренди №2/11 в 2014-2015р.р., надати для огляду в судовому засіданні оригінал договору оренди №2/11 від 10.03.2011р. з додатками, проект договору оренди №3/14 від 01.12.2013р; відповідача - докази в підтвердження повернення (надіслання, вручення) підписаного договору №3/14 орендодавцю (супровідний лист, поштова квитанція, опис вкладень тощо), докази в підтвердження правовідносин сторін по договору №3/14 (докази оплати тощо).
Позивач у поясненнях від 26.02.2016р. зазначив, що відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на договір оренди №3/14 від 1 грудня 2013 року, і вважає, що користується об'єктом оренди саме на підставі цього договору, а не договору оренди №2/11 від 10 березня 2011 року.
Позиція відповідача є надуманою та не грунтується на фактичних правовідносинах, що виникли між сторонами.
Пунктом 9.2 договору №2/11 передбачений строк дії договору до 1 грудня 2013 року.
Після закінчення зазначеного строку орендар мав право продовжити договір на три роки, про використання якого він міг письмово повідомити не пізніше, ніж за 13 місяців до дати закінчення строку дії договору. Оскільки орендар не використав таке право і жодна із сторін не заявила про припинення або зміну договору до 31 грудня попереднього року, тому договір оренди автоматично (без підписання додаткових договорів і погоджень) продовжив дію на два роки згідно п.9.3 договору №2/11.
Виконання сторонами своїх зобов'язань по договору №2/11 підтверджується підписаними з обох сторін актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг) по оренді промислового майданчика протягом 2014 - 2015 років, сплатою відповідачем орендної плати за 2014 - 2015 роки з посиланням на договір №2/11, підписаними сторонами актами звірки розрахунків у 2014 - 2015 роках.
Рішенням господарського суду Волинської області від 16 червня 2015 року у справі №903/360/15 частково задоволено позов ТОВ “БАУ-інвест” до ТОВ “ОСОБА_2 Україна” про стягнення заборгованості по орендним платежам згідно договору №2/11 від від 10 березня 2011 року з вересня 2014 року по лютий 2015 року.
Об'єкт оренди - виробничу площадку позивач передав відповідачу 10 березня 2011 року по акту приймання - передачі майна по договору оренди №2/11 від 10 березня 2011 року. Проте, до даного часу відповідач такий об'єкт оренди не повернув у порядку, передбаченому п.10 договору №2/11.
Протягом 2014 - 2015 років відносини сторін по оренді виробничої площадки ґрунтувалися на умовах договору №2/11 від 10 березня 2011 року.
Стосовно укладення договору оренди №3/14 від 1 грудня 2013 року пояснив, що оскільки умовами п.9.2 договору №2/11 було встановлено строк його дії до 1 грудня 2013 року, тому ТОВ “БАУ-інвест” листом від 12 листопада 2013 року №34 надіслало на адресу ТОВ “ОСОБА_2 Україна” підписаний зі сторони офертанта проект договору оренди №3/14 від 1 грудня 2013 року у двох примірниках, один з яких просило повернути на адресу ТОВ “БАУ-інвест” після його підписання зі сторони орендаря протягом 20 днів з дати одержання такої пропозиції.
Зі сторони ТОВ “ОСОБА_2 Україна” підписаний договір чи інші документи, що стосуються його укладання, на адресу ТОВ “БАУ-інвест” не надходили, а тому з урахуванням положень ст. 181 ГК України такий договір є неукладеним (таким, що не відбувся).
Зауважив, що сторонами не підписано додаток №1 згідно п. 1.2.1 договору №3/14 та акт приймання-передачі майна по такому договору, що підтверджує відсутність факту його укладення сторонами.
Наведене спростовує доводи відповідача, що між сторонами виникли та тривають правовідносини на підставі договору оренди №3/14 від 1 грудня 2013 року.
До пояснень долучив копії актів виконаних робіт за 2014 - 2015 роки; актів звірки розрахунків станом на 31.08.2014р., за 01.01.2015р.-11.12.15р.; відповіді ТОВ “ОСОБА_2 Україна” від 24 лютого 2015 року, адресованої директору ТОВ «Бау-Інвест»; довідки банку від 22 лютого 2016 року №Д5-В123/55/01-160 про надходження коштів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р.
Дослідивши долучені до матеріалів докази, господарським судом встановлено таке:
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Згідно ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам. При цьому, розмежування компетенції між господарськими судами щодо розгляду справ відбувається з урахуванням правил підсудності.
Відповідно до ч. 8 ст. 16 ГПК України справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті, згідно з якою справи у спорах, у яких відповідачем є, зокрема, обласні державні адміністрації розглядаються господарським судом міста Києва.
Згідно з пунктом 19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у вирішенні питань, пов'язаних з підвідомчістю справ у спорах, що виникають із земельних відносин, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".
Вищий господарський суд України у п. 1.6 постанови пленуму від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» вказав, що у вирішенні спорів, що виникають у зв'язку з укладенням, зміною, розірванням, виконанням, припиненням договорів оренди земельних ділянок, інших договорів щодо користування земельними ділянками, у тому числі про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами користування земельною ділянкою, господарським судам слід виходити з правил виключної підсудності, встановлених частиною дев'ятою статті 16 ГПК, а якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій цієї статті, то така справа піддягає розгляду в господарському суді міста Києва.
У п. 8 Інформаційного листа від 12.03.2009р. №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» на запитання - чи поширюються правила щодо виключної підсудності справ, наведені у частині другій статті 16 ГПК, на справи у спорах, пов'язаних з правом власності на земельну ділянку, правом користування нею, з вилученням земельної ділянки? - відповів, що відповідно до частини другої статті 16 ГПК справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.
Визначення поняття майна наведено у статті 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): майном як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки; майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами. Згідно із статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Стаття 181 ЦК України відносить до майна (нерухомого), зокрема, земельні ділянки.
Отже, справи у зазначених справах розглядаються господарськими судами з дотриманням вимог частини другої статті 16 ГПК.
Зважаючи на те, що предметом спору є повернення земельної ділянки із користування, земельна ділянка, яку просить повернути позивач за договором оренди №2/11 від 10.03.2011р., розташована за адресою с. Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області на вул. Присадибна, 9Б, спір підлягає розгляду господарським судом Рівненської області (33013, м.Рівне, вул. Набережна, 26-А) за місцезнаходженням об'єкта земельної ділянки земельної ділянки.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 17 ГПК України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.
Враховуючи викладене, керуючись ч. 3 ст. 16, ч. 1 ст. 17, ст. 86 ГПК України, господарський суд, -
ухвалив:
Справу №903/22/16 за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “БАУ-інвест” до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ОСОБА_2 Україна” про зобов'язання повернути об'єкт оренди за договором оренди №2/11 від 10.03.2011р. на 175 аркушах надіслати за виключною підсудністю до Господарського суду Рівненської області (33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26-А).
Суддя С. Т. Філатова