ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.02.2016Справа №910/31589/15
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Публічного акціонерного товариства "Київгаз"
про стягнення 3 616 787, 25 грн.
за участю представників:
від позивача:Руденко Є.О.- представник за довіреністю № 2-222 від 18.09.2015 р.
від відповідача:Ступак Т.О.- представник за довіреністю № Д-09/15 від 19.03.2015 р. Лебедєв Ю.В.- представник за довіреністю № Д-77/15 від 31.12.2015 р.
До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення заборгованості в сумі 3 616 787, 25 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 1109011147/П19 від 28.09.2011 р. в частині своєчасної плати за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, внаслідок чого у ПАТ "Київгаз" утворилась заборгованість.
У позові ПАТ "Укртрансгаз" просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 2 660 091,86 грн., пеню в сумі 668 372,73 грн., 7 % штрафу в сумі 188 912,52 грн., інфляційну складову боргу у сумі 61 182,11 грн. та 3 % річних у сумі 38 228,03 грн., а всього - 3 616 787, 25 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача позовні вимоги визнали частково, зазначили про безпідставність нарахування позивачем штрафу, також просили зменшити суму пені до 7 000,00 грн. або розтрочити її на 7 місяців та відстрочити виконання рішення суду на 1 місяць.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
28.09.2011 р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (замовник) укладено договір про надання послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1109011147/П19.
Відповідно до п. 1.1 договору газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.
Відповідно до п.п. 3.1-3.3 договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Газотранспорне підприємство до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акту наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.
Пунктом 3.4 договору визначено, що акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.
За умовами п. 5.1 договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.
Відповідно до п. 5.3 договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 09:00 години першого дня місяця до 09:00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділом 4 договору, та податку на додану вартість.
Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (п. 5.4 договору).
Відповідно до п. 5.5 договору оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У платіжних дорученнях замовник повинен обов'язково вказувати номер договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У випадку, якщо в платіжних дорученнях замовника не зазначено номер договору, дати його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, газотранспортне підприємство зараховує кошти, що надійшли від замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виниклаперша за часом у попередніх періодах.
У судовому засіданні встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, за період з січня 2015 р. по червень 2015 р. надав відповідачу послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 20 698 203,08 грн., що підтверджується актами наданих послуг від 31.01.2015 р., від 28.02.2015 р., від 31.03.2015 р., від 30.04.2015 р., від 31.05.2015 р., від 30.06.2015 р.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором № 1109011147/П19 від 28.09.2011 р. виконав неналежним чином, оплатив надані послуги в сумі 18 038 111,22 грн., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 2 660 091,86 грн.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач сплатив зоборгованість за визначені договором послуги у сумі 2 656 077,84 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 08.02.2016 р. та поясненнями представників сторін.
Крім того, судом встановлено, що 28.12.2015 р. (після подачі позову до суду) ПАТ "Київгаз" направило на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 4 014,02 грн.
Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
При цьому проти зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 4 014,02 грн. позивач не заперечував, про що свідчить розрахунок заборгованості.
Отже, зважаючи на сплату частини основної заборгованості та проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами, судом встановлено, що у відповідача відсутня заборгованість за договором, у зв'язку з чим провадження в цій частині позовних вимог (основної заборгованості) підлягає припиненню згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Крім вказаної суми боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 668 372,73 грн., 7 % штрафу в сумі 188 912,52 грн.
У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до 7.3 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Перерахувавши заявлену позивачем суму пені відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню в сумі 668 372,73 грн., тобто у сумі, яку просить стягнути позивач. При цьому суд зазначає, що період нарахування пені, який заперечувався відповідачем, позивачем визначений правильно.
Щодо нарахування 7 % штрафу у сумі 188 912,52 грн. суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Так, позивач обгрунтовує свої вимоги частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, застосовується штраф за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів у розмірі семи відсотків від вартості товарів, послуг, з яких допущене порушення.
Суд приймає до уваги, що позивач у справі є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, оскільки є правонаступником Державного комунального підприємства «Київгаз», але за змістом ч. 2 ст. 231 ГК України цією нормою передбачено застосування штрафних санкцій до порушень негрошових зобов'язань, а тому суд вважає необгрунтованим нарахування позивачем штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки в даному випадку має місце порушення грошового зобов'язання (оплата наданих послуг).
З наведених підстав суд відмовляє позивачу у стягненні 188 912,52 грн. - 7 % штрафу.
Окрім усього, позивач просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у сумі 61 182,11 грн. та 3 % річних у сумі 38 228,03 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення інфляційної складової суми боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.
При цьому суд зазначає, що позивачем вірно заявлений період нарахування матеріальних втрат (у тому числі у день оплати), оскільки сума заборгованості в день оплати не була погашена повністю.
Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 61 182,11 грн. та 3 % річних у сумі 38 228,03 грн.
Стосовно заяви відповідача про зменшення суми пені на підставі ст. 233 ГК України, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, або якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
У даному випадку суд враховує, що порушення зобов'язання з боку відповідача не є виключенням чи випадком, а носить систематичний характер.
Також на думку суду, фінансове становище відповідача не спростовує факту допущеного ним прострочення в оплаті наданих послуг з поставки газу, за яке договором передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій, при цьому несвоєчасне виконання умов договору відповідачем призвело до несприятливих наслідків також і для позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Посилання відповідача на прострочення оплати населенням за спожитий газ, суд відхиляє, оскільки договір, на підставі якого у відповідача виникла заборгованість, та як наслідок нараховані штрафні санкції у вигляді пені, укладений саме з ПАТ "Київгаз", а не з третіми особами.
Також суд враховує, що сума пені за невчасний перерахунок грошових коштів позивачу не є значно чи надмірно великою, виходячи із загальної суми договору та часу прострочення належних до сплати сум.
З огляду на викладене, суд вважає, що відсутні правові підстави для зменшення визначеної суми пені на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України при встановленому та підтвердженому факті прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такж суд відхиляє клопотання відповідача про одночасне розстрочення виконання рішення суду на 7 місяців та відстрочення виконання рішення на 1 місяць, оскільки відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України суд має право вчинити одну з цих дій - або відстрочити, або розстрочити виконання рішення суду. Тобто процесуальним законодавством не передбачено надання господарському суду права одночасного розстрочення та відстрочення виконання судового рішення.
Згідно зі статтею 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.cт. 32-34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Провадження за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення заборгованості в сумі 3 616 787, 25 грн. в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" основної заборгованості в сумі 2 660 091,86 грн. припинити.
Позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" про стягнення 956 695,39 задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4б; код ЄДРПОУ 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 668 372 (шістсот шістдесят вісім тисяч триста сімдесят дві) грн. 73 коп. пені, інфляційну складову боргу у сумі 61 182 (шістдесят одна тисяча сто вісімдесят дві) грн. 11 коп., 3 % річних у сумі 38 228 (тридцять вісім тисяч двісті двадцять вісім) грн. 03 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4б; код ЄДРПОУ 03346331) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 43 539 (сорок три тисячі п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 04 коп. судового збору.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 25 лютого 2016 року.
Повний текст рішення підписаний 1 березня 2016 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.