ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 911/5499/15
26.02.16 р.
За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал"
про стягнення 2 325,37 грн.,
Суддя Зеленіна Н.І.
При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Державне підприємство "Донецька залізниця" в особі Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" про стягнення 2 325,37 грн.
Ухвалою суду від 14.01.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.02.2016 р.
У судове засідання 02.02.2016 р. представник позивача не з'явився, проте 01.02.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду, в тому числі оригінал договору № 17-74/14 від 01.02.2014 р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, податку на землю та надання комунальних послуг орендарю, оригінал додаткової угоди №1 від 30.04.2014 р. до договору № 17-74/14 від 01.02.2014 р., оригінал договору № 15-72/13 від 01.07.2013 р. та додаток №1 до договору №15-72/13 від 01.07.2013 р., оригінал договору оренди № 5968/2014 від 17.01.2014 р. та додатку № 1, 2 до договору № 5968/2014 від 17.01.2014 р., оригінал договору оренди № 5636/2013 від 15.05.2013 р. та додатку №1,2 до договору оренди 5636/2013 від 15.05.2013 р та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
У судове засідання 02.02.2016 р. представник відповідача не з'явився, проте 02.02.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 02.02.2016 р. розгляд справи відкладено на 26.02.2016 р.
Представники сторін у судове засідання 26.02.2016 р. повторно не з'явились.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надав; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”, п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 26.02.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
15.05.2013 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОКО ДІДЖІАЛ» (надалі - відповідач, Орендар) укладено договір оренди № 56-36/2013 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 56-36/2013, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину нежитлового вбудованого приміщення площею 1,0 кв.м. першого поверху будівлі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень (реєстровий номер - 01074957.52.АААВАГ122) (надалі - майно), яка розташована за адресою: м. Ясинувата, вул. Скрипника, 97, що перебуває на балансі Ясинуватського БМЕУ ДП «Донецька залізниця» (надалі - позивач, Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 30.11.2012 р. і становить за незалежною оцінкою 4 171,00 грн.
Згідно з п. 3.1. Договору № 56-36/2013 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2013 р. - 139,45 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди - травень 2013 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень 2013 р.
Пунктом 3.6. Договору № 56-36/2013 встановлено, що орендна плата перераховується до держаного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 10.1 Договору № 56-36/2013, цей Договір укладено строком на два роки 11 місяців що діє з 15 травня 2013 р. до 14 квітня 2016 р. включно.
17.01.2014 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОКО ДІДЖІАЛ», як Орендарем, укладено договір оренди № 5968/2014 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п. 1.1. Договору № 5968/2014, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину даху площею 1,0 кв.м. будівлі відділення дороги (реєстровий номер - 01074957.52.АААВАГ122) (надалі - майно), яка розташована за адресою: м. Ясинувата, вул. Скрипника, 97, що перебуває на балансі Ясинуватського БМЕУ ДП «Донецька залізниця» (надалі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.08.2013 р. і становить за незалежною оцінкою 5 487,00 грн.
Згідно з п. 3.1. Договору № 5968/2014, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2013 р. - 184,00 грн.
Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2014 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень 2013, січень 2014 р.
Пунктом 3.6. Договору № 5968/2014 встановлено, що орендна плата перераховується до держаного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 10.1. Договору № 5968/2014, цей Договір укладено строком на два роки 11 місяців що діє з 17 січня 2014 р. до 16 грудня 2016 року включно.
Крім того, 01.07.2013 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 15-72/13 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.
01.02.2014 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 17-74/14 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, податку на землю та надання комунальних послуг орендарю.
За умовами зазначених Договорів, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо відшкодування позивачу витрат по утриманню орендованого майна пропорційно займаній площі (п. п. 1.1., 1.2. Договорів №№ 15-72/13, 17-74/14).
Відповідно до п. п. 2.2.3. Договорів №№ 15-72/13, 17-74/14 відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати позивачу до 15 числа місяця, що передує звітному - передоплату у розмірі, не меншому ніж сума, сплачена у попередньому місяці за фактично надані послуги; а до 25 числа наступного місяця - залишкову суму плати за надані послуги.
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за Договорами у період з 01.01.2015 р. по 01.09.2015 р. належним чином та у встановлені строки не виконував, у зв'язку з чим допустив заборгованість перед позивачем, загальний розмір якої станом на час розгляду справи не змінився та становить 2 325,37 грн. (за Договором №56-36/2013 - 969,24 грн., №5968/2014 - 1 280,58 грн., № 15-72/13 - 52,81 грн., № 17-74/14 - 22,74 грн.).
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 325,37 грн. заборгованості обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби, 4/6, корпус В, кімната 807; код ЄДРПОУ 37819980) на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Ясинуватського будівельно-монтажного експлуатаційного управління (86000, Донецька обл., м. Ясинувата, вул. Октябрська, 178; код ЄДРПОУ 26222152) 2 325 (дві три тисячі триста двадцять п'ять) грн. 37 коп. заборгованості та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 02.03.2016 р.
Суддя Н.І. Зеленіна