24 лютого 2016 року м. Київ К/9991/18272/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кочан В.М., Пасічник С.С.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2011р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» про стягнення заборгованості, -
У лютому 2011 року УПФУ в м.Нікополі Дніпропетровської області звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 5018,89 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2011р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012р., позов задоволено.
З такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
В ході розгляду справи судами встановлено, що ТОВ «Нікопольська зернова компанія» зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до довідки від серпня 2002 року №278, виданої ТОВ «Нікопольська зернова компанія», ОСОБА_1 працював на ВАТ «Нікопольський комбінат хлібопродуктів» повний робочий день з 02.06.1987р. по 27.01.1997р., на посаді коваля 6 розряду ручної ковки.
З 14.08.2001р. по 30.04.2009р. ОСОБА_1 працював на посаді водія в ТОВ «Нікопольська зернова компанія».
На підставі уточнюючої довідки про особливий характер роботи від серпня 2002 року №278, виданої ТОВ «Нікопольська зернова компанія», ОСОБА_1 нараховується пенсія на пільгових умовах.
Відповідно до розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених призначених відповідно до Списку №1 (пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення») за січень 2011 року сума заборгованість відповідача становить 1163,25 грн.
Згідно перерахунку, проведеного позивачем, за 2010 рік до сплати, по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1, сума заборгованості відповідача становить 9732,97 грн., але внаслідок сплати відповідачем 5877,33 грн., залишок несплаченої заборгованості за 2010 рік становить 3855,64 грн.
Станом на 25.01.2011р. загальна сума заборгованості ТОВ «Нікопольська зернова компанія» по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 становить 5018,89 грн.
Відповідач вказану суму позивачу не відшкодував.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р., пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач зобов'язаний відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які знаходяться з ним в трудових відносинах.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» було передбачено обов'язок підприємств та організацій відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених за пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за правилами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, зберігається.
Посилання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на пункт 6.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) також є безпідставним і висновки судів не спростовує, оскільки ним передбачено лише, що у випадку ліквідації підприємства без правонаступників повідомлення про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій органу ПФ України за місцезнаходженням ліквідованого підприємства (в даному випадку ВАТ «Нікопольський комбінат хлібопродуктів») не направляється.
В свою чергу положення зазначеного пункту не містять норму, яка б звільняла підприємства за місцем призначення пенсії (в даному випадку відповідача) від відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а також норму, що такі витрати відшкодовують виключно підприємства, на яких працівник заробив пільговий стаж.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольська зернова компанія» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2011р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.М. Кочан
С.С. Пасічник