23 лютого 2016 року м. Київ К/800/36810/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.
за участю секретаряТитенко М.П.
та представників сторін: від позивача Носова О.Ю.
від відповідачаШипілова С.-Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС
на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015
у справі № 820/5515/15
за позовомПублічного акціонерного товариства «Фед»
доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів
провизнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії ,-
Публічне акціонерне товариство «Фед» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить визнати неправомірним рішення СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів від 23.04.2015 № 17 про погодження застосування податкового компромісу, в частині відмови у погоджені застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000054901 від 01.04.2015 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 1319308,00 грн.; зобов'язати СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів погодити застосування податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000054901 від 01.04.2015 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 1 319 308 грн. шляхом прийняття відповідного рішення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2014 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2014 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.
Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:
- за результатами перевірки позивача відповідачем прийнято акт № 47/28-09-49-01-03/14315552 від 19.03.2015 «Про результати документальної панової перевірки Публічного акціонерного товариства «Фед» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2014»;
- на підставі названого акту відповідачем прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0000054901 від 01.04.2015, згідно додатку до якого позивачу за звітний період 2013 рік визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 237 582 грн., а за 2014 рік - у розмірі 1 319 308 грн.;
- при зверненні позивача до податкового органу з заявою про намір досягнення податкового компромісу №875 від 08.04.2015 податкові зобов'язання, визначені вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, були неузгодженими;
- відповідачем прийнято рішенням №17 від 23.04.2015 про погодження застосування податкового компромісу, яким заява позивача непогоджена в частині податкового повідомлення-рішення №0000054901 від 01.04.2015 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік на суму 1 319 308 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачам правомірно не погоджено податковий компроміс в частині податкового повідомлення-рішення №0000054901 від 01.04.2015 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 1 319 308 грн., оскільки ці податкові зобов'язання донараховані за 2014 рік.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкові зобов'язання за 2014 рік нараховані податковим повідомленням-рішенням №0000054901 від 01.04.2015 по правовідносинам, які відбувались до 01.04.2014.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
Згідно пункту 1 підрозділу 92 Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
За змістом п.33.1 ст.33 названого Кодексу податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди. (п.11 підрозділу 92 названого Кодексу).
Отже, вищенаведеними положеннями Податкового кодексу України визначено коло правовідносин, до яких може бути застосовано податковий компроміс, а саме, - правовідносини, які виникли до 1 квітня 2014 року, з урахуванням строків давності.
Колегія суддів касаційної інстанції не вбачає, що зміст вищенаведених положень податкового законодавства обмежує право платника податків на застосування податкового компромісу до правовідносин, які виникли до 1 квітня 2014 року у податковому періоді, який станом на 1 квітня 2014 року не закінчився.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, які не заперечуються відповідачем, що податкові зобов'язання нараховані податковим повідомленням-рішенням №0000054901 від 01.04.2015 саме по правовідносинах, що відбувались до 1 квітня 2014 року, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком щодо наявності законних підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За встановлених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Допустити заміну відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів) його правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.
2. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.
3. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2015 залишити без змін.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний