17 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Поливач Л.Д.
суддів: Шахової О.В., Вербової І.М.
при секретарі: Мушті І.С.
за участю осіб:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_3
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 01 грудня 2015 року та до повноліття дитини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду в частині розміру стягнутих аліментів та в частині дати з якої підлягають стягненню аліменти, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, винесеним з порушенням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що судом першої інстанції жодним чином не враховано матеріальний стан як позивача, так і відповідача, оскільки довідками про доходи чітко підтверджується факт того, що ОСОБА_1 , отримує значно менші доходи, ніж ОСОБА_2 ; на утриманні відповідача не має інших непрацездатних або неповнолітніх дітей, натомість, у позивача на утриманні перебуває двоє неповнолітніх
Справа№761/16573/15-ц
№ апеляційного провадження:№22-ц/796/664/2016
Головуючий у суді першої інстанції В.О.Волошин
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.Поливач
дітей. ОСОБА_1 вказала на те, ще відповідач спроможний сплачувати аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходів) і аліменти він має сплачувати з дати її звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, з травня 2015 року.
В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримала подану апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в ній, просила суд скаргу задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, подав до суду письмові заперечення у яких зазначив, що від виконання своїх батьківських обов'язків щодо сплати аліментів на утримання свого малолітнього сина не ухиляється, щомісячно добровільно сплачував позивачу аліменти на утримання дитини у розмірі 25% від усіх видів заробітку (доходу) з 2013року по листопад 2015року, у такому розмірі і погоджується сплачувати у подальшому аліменти на утримання сина до повноліття дитини. Просив суд врахувати, що окрім сплати аліментів, добровільно, в міру можливості бере іншу участь в утриманні та вихованні сина, а тому збільшення розміру аліментів ускладнить його добровільну участь у духовному та фізичному розвитку дитини, оскільки позбавить його самостійно вирішувати на що доречно витрачати частину бюджету, призначеного для дитини. У судовому засіданні ОСОБА_2 надав ксерокопії та оригінали квитанцій на підтвердження сплати грошових коштів на утримання дитини за період з січня 2015року по листопад 2015року у добровільному порядку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Так, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Так, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнувши аліменти з відповідача у розмірі ј частини його заробітку (доходів) починаючи з 01.12.2015 року, судом першої інстанції було враховано обставини щодо сплати відповідачем в добровільному порядку аліментів на утримання сина ОСОБА_5 включно по листопад 2015р., матеріальний стан відповідача, відсутність на його утриманні інших непрацездатних осіб, матеріальний стан позивача, а також те, що обоє батьків повинні піклуватися про утримання, фізичний і духовний розвиток дитини.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст.. 180 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006р. за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом. Згідно ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) і виплачуються щомісячно.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_4 , який після розлучення батьків проживає разом з позивачкою.
Як вбачається з довідки про доходи позивача від 05 травня 2015р., остання працює у Військовій частині № НОМЕР_1 , займає посаду військовослужбовця та загальна сума її доходу за період з грудня 2014р.по травень 2015р. становить 33641,93 грн.(а.с.33).
З довідки про доходи відповідача від 18 листопада 2015р., вбачається, що останній працює у Військовій частині № НОМЕР_1 з 31 грудня 2008р., займає посаду військовослужбовця та загальна сума його доходу за період з грудня 2014р. по листопад 2015р. становить 123046, 36 грн.( а.с.32).
Так, судом встановлено, що відповідач після розірвання шлюбу та до моменту винесення судового рішення, не ухиляється від обов'язку щодо утримання та виховання спільної дитини сторін, кожного місяця надає суму грошових коштів, які за своєю природою є аліментами, що не заперечувалось в судовому засіданні і стороною позивача.
Зазначене знайшло своє підтвердження і в суді апеляційної інстанції.
Так, відповідачем було надано суду квитанції, які підтверджують щомісячну добровільну сплату ним позивачу грошових коштівна утримання дитини у розмірі ј частини від заробітної плати. Так, остання виплата аліментів була здійснена ним у листопаді 2015року у розмірі 2179, 00 грн., що складає ј частину заробітної плати ОСОБА_2 у відповідності до наявної у матеріалах справи довідки про його доходи.
А відтак, не дивлячись на те, що відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, суд першої інстанції вірно стягнув аліменти з 01.12.2015 року, оскільки до вказаної дати аліменти відповідачем було добровільно сплачено.
Разом з тим, доводи ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції жодним чином не враховано наявність у неї на утриманні двох неповнолітніх дітей не свідчать про ухвалення судом першої інстанції незаконного рішення, оскільки батьком першої дитини позивачки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_7 (а.с.29), а тому судом першої інстанції правомірно не було взято цю обставину до уваги при визначенні розміру аліментів, оскільки обов'язок по утриманню неповнолітнього ОСОБА_6 покладений законодавством на його батьків - ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
Колегія суддів погоджується з розміром аліментів визначеним судом - ј частина заробітку (доходів) відповідача, розмір аліментів складатиме приблизно 2000 грн. на місяць, зазначеної суми достатньо для утримання дитини, враховуючи, що матір дитини також має її матеріально утримувати.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, вони є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду першої інстанції по суті спору.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: