АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
18 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
власника майна ОСОБА_6 ,
представника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року, -
Ухвалою суду задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_8 , погоджене заступником начальника відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 та накладено арешт на речовий доказ, а саме об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном та використовувати його.
В мотивуванні прийнятого рішення, слідчий суддя вказав на наявність достатніх даних, які підтверджують той факт, що майно про яке йдеться у клопотанні слідчого має ознаки набутого в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому з метою забезпечення кримінального провадження наклав на нього арешт.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді про накладення арешту, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Зазначає про те, що з 29 січня 2014 року він являється замовником будівництва багатоповерхових житлових будинків на обох земельних ділянках, який проводиться за його власний рахунок, а тому накладений на них арешт порушує законні права на розпорядження власним майном.
Вказує, що клопотання слідчого не відповідає вимогам закону, оскільки в ньому не зазначено підстав та мети накладення арешту, не додано до клопотання доказів, які б підтверджували причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 367 КК України, не подано документів, які підтверджують право власності на майно, не наведено ознак, за якими об'єкт незавершеного будівництва відноситься до речових доказів.
Апелянт вказує і про відсутність у нього статусу підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого на майно яких може бути накладено арешт.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вказує і на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику до суду, а про наявність оскаржуваної ухвали йому стало відомо лише 27 січня 2016 року.
Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що ухвалу від 24 грудня 2015 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно вимог КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, в провадженні першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області перебувають матеріали кримінального провадження № 4201511000000599 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 грудня 2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 367 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що директор ПП «Білдгрупменеджмент» ОСОБА_10 уклала з ТОВ «Гарантжитло» ряд незаконних договорів купівлі-продажу цінних паперів, чим завдала підприємству матеріальну шкоду в особливо великих розмірах, у зв'язку з розтратою майна підприємства.
Відповідно до статуту підприємства ОСОБА_10 не мала права без письмової згоди власників підприємства укладати та підписувати від імені ПП «Білдгрупменеджмент» договори купівлі-продажу цінних паперів з ТОВ «Гарантжитло», а оскільки така згода відсутня, то на думку слідства, ці договори були укладені з корисливою метою та з перевищенням службових повноважень.
24 грудня 2015 року слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_8 , за погодженням із заступником начальника відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, із клопотанням про накладення арешту на речовий доказ, а саме об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, по вул. Лермонтова, 2-Н, 2-І, з метою заборони розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном та використовувати його. В обґрунтування вимог клопотання слідчий вказав на те, що об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за вищезазначеною адресою є об'єктом кримінального правопорушення, а також те, що згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, можливості відчужувати певне майно.
24 грудня 2015 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, по вул. Лермонтова, 2-Н, 2-І, із забороною розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном та використовувати його, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки вказані грошові кошти відповідають критеріям, визначеним у п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України.
Разом з тим, дослідивши обставини кримінального провадження, слідчий суддя зробив помилковий висновок про необхідність накладення арешту на нерухоме майно, а також про те, що вказаний об'єкт незавершеного будівництва є набутим в результаті вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону колегія суддів вважає і висновки слідчого судді про відповідність вказаного у клопотанні слідчого майна критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на нерухоме чи рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою можливої конфіскації, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача.
При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки не дивлячись на те, що кримінальне провадження № 4201511000000599 зареєстроване ще 21 грудня 2015 року, повідомлення про підозру будь-кому , в тому числі й ОСОБА_6 не вручалося, у зв'язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на нерухоме майно.
Окрім цього, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, також не містить під собою правового підґрунтя, оскільки відповідно до поточної редакції 13.01.2016 року, у вищезгаданій нормі закону вказано - одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходом від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до п.п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. Відповідно до п.п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.
Враховуючи вищевикладене мотивування клопотання, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. Апеляційний суд наявності таких доказів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, висновки слідчого судді не відповідають вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи і тим самим є передчасними.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого.
Керуючись ст.ст. 131,132, 167, 170-173, 309, 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
Поновити ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_8 , погоджене заступником начальника відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 та накладено арешт на речовий доказ, а саме об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, по вул. Лермонтова, 2-Н, 2-І , із забороною розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном та використовувати його, скасувати.
Постановити нову ухвал, якою у задоволенні клопотання слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Київської області ОСОБА_8 , погоджене заступником начальника відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 про накладення арешту на речовий доказ, а саме об'єкт незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, по вул. Лермонтова, 2-Н, 2-І , із забороною розпоряджатися будь-яким чином вказаним майном та використовувати його, відмовити.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
_________________ ___________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Справа № 11-сс/796/494/2016 Категорія: гл. 17 КПК України
Слідчий суддя суду першої інст.: ОСОБА_11
Головуючий суддя в суді апел. інст.: ОСОБА_1