24 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/5261/15
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,
при секретарі Кіселик Д.С.,
за участю представника прокуратури Пашаєва Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом виконувача обов'язків заступника прокурора Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Саченко Олени Федорівни, реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції, 3-ї особи ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, реєстрації декларації, свідоцтва, визнання неправомірними дії,-
31.08.2015р. в.о. заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора, в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДАБІ України, державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського МУЮ Саченко О.Ф., реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного УЮ, 3-ї особи ОСОБА_3, в якому просив суд:
- скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією ДАБК в Одеській області від 28.01.2013р. за №ОД18221302205024, замовником у якій є ОСОБА_3;
- визнати неправомірними дії державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського МУЮ в Одеській області Саченко О.Ф. щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на об'єкт нерухомого майна (дачний будинок), за адресою: АДРЕСА_1;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського МУЮ в Одеській області про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 25.03.2013р. №1103688 щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на вказаний вище об'єкт нерухомого майна;
- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.03.2013р. серії НОМЕР_1, індекс. №1564603, видане ОСОБА_3 на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1, пл. 218,4 кв.м.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, ОСОБА_3 було внесено завідомо недостовірні дані у декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, на підставі якої, та рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Білгород-Дністровського МУЮ, зареєстровано право власності на дачний будинок з видачею свідоцтва про право власність на нерухоме майно, а отже вказана декларація, рішення та свідоцтво є протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року у задоволені адміністративного позову в.о. заступника прокурора Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Перший заступник прокурора Одеської області 28.12.2015р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2015р. та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник прокуратури апеляційну скаргу підтримав.
Представники відповідача та 3-я особа, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибули з невідомих причин.
Заслухавши суддю - доповідача, виступ прокурора та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність належних підстав для її часткового задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
3-я особа ОСОБА_3 є членом Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» (причал №79).
24.10.2001р. рішенням Затоківської селищної ради 29 сесії ХХІІІ скликання №916, Товариству любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал №79 було передано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 4,4193га - для відпочинку любителів спортивного риболовства, з яких - 1,4447га - забудованих земель, 2,9746га - відкритих земель без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом.
12.11.2001р. Товариству любителів спортивного риболовства «Сонячний» видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_2 - для відпочинку любителів спортивного риболовства.
28.01.2013р. Інспекцією ДАБК в Одеській області було зареєстровано за №ОД 18221302205024 подану ОСОБА_3 декларацію про готовність до експлуатації будинку відпочинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
В розділі 11.1 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» зазначено, що таким документом є Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_3.
25.03.2013р. державним реєстратором прав на нерухоме майно Саченко О.Ф. прийнято рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №1103688, т.б. проведено державну реєстрацію права власності на будинок відпочинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 218, 4 кв.м., за ОСОБА_3
Далі, в той же день, на підставі вказаного вище рішення державного реєстратора, на ім'я ОСОБА_3 було видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.03.2013р. серії НОМЕР_1, індексний номер 1564603, та відкрито розділ у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна.
Не погоджуюсь з зазначеними діями та рішеннями відповідачів, прокурор оскаржив їх до суду.
Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно з правомірності дій та спірних рішень відповідачів.
Однак, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може повністю погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, спірні правовідносини регулюються діючими на момент спірних правовідносин Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038, Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999р. №687-XIV, «Порядком виконання будівельних робіт» (затв. Постановою КМУ від 13.04.2011р. №466), «Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» (затв. Постановою КМУ від 13.04.2011р. №461), Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (затв. Постановою КМУ №868 від 17.10.2013р.) та іншими нормативно-правовими актами, діючими у цій сфері.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно із приписами ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» №687-ХІV, будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Так, відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
За змістом ч.4 вказаної статті 26, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Частиною ж 5 ст.26 цього ж Закону встановлено, що проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст.31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Як слідує зі змісту вимог п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи, зокрема, після: реєстрації відповідною Інспекцією ДАБК декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.
Частиною 2 ст.34 вказаного Закону передбачено, що зазначені у ч.1 цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
А відповідно до положень ч.3 цієї ж статті 34, орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю.
Процедуру ж прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів безпосередньо визначено ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461.
Так, як видно зі змісту вимог ч.1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом Державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Аналогічні положення містяться і в п.2 зазначеного вище Порядку №461.
При чому, необхідно вказати, що форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до п.п.17-21 цього ж Порядку №461, реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Так, декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі. Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції 2 (два) примірники декларації за формою згідно з додатком 1. Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала. Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації. Інспекція перевіряє протягом 10-ти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію. У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Разом з тим, згідно із ст.7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», підставами для анулювання документа дозвільного характеру є, зокрема, встановлення факту надання в заяві та документах, що додаються до неї недостовірної інформації.
А відповідно до вимог п.29 вказаного Порядку №461, у разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (т.б. встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією. Також Інспекція скасовує реєстрацію декларації і за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.
Так, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та самої спірної Декларації встановлено, що в п.7 - «інформація про земельну ділянку» оскаржуваної Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК в Одеській області 28.01.2013р. за №ОД 18221302205024, ОСОБА_3 зазначила в якості документа, що посвідчує її право користування земельною ділянкою, на якій остання протягом 2006-2007р. побудувала свій будинок відпочинку загальною площею 218,40 кв.м - «Державний акт на право постійного користування землею від 12.11.2000р. НОМЕР_3».
Разом з тим, дослідивши матеріали справи та наявний в них вказаний вище Державний акт на право постійного користування землею НОМЕР_3, виданий Затоківською селищною радою 12.11.2001р. (а не як помилково зазначено замовником в своїй декларації - 12.11.2000р.), судова колегія встановила, що цей державний акт стосується виключно відведення у постійне користування спірної земельної ділянки пл.4,4193 га Товариству любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 (а не гр.ОСОБА_3.) - для відпочинку любителів спортивного риболовства (а не для будівництва будинків відпочинку).
Так, дійсно ОСОБА_3 з 27.06.2004р. є одним з членів Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79, але даний факт ніяким чином не свідчить про наявність у неї будь-якого права на забудову цієї земельної ділянки (або її частини), яка, в свою чергу, фактично перебуває у власності Затоківської селищної ради та з 12.11.2001р. - у постійному користуванні Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний».
Окрім того, слід вказати, що в оскаржуваній Декларації взагалі відсутня і інформація про будь-які дозвільні документи на виконання замовником в 2006-2007р.р. будівельних робіт, в п.5 зазначено лише про наявність технічного паспорту, виданого ОСОБА_3 30.10.2012р. Б-Дністровським БТІ.
Тобто, як у спірній декларації, так і в матеріалах справи, відсутні будь-які відомості про подання 3-ю особою декларації про початок будівельних робіт або повідомлення ІДАБК про початок таких робіт. Не має в матеріалах справи й копії затвердженої проектної документації, а в п.6 є лише посилання на якийсь висновок про відповідність вимогам надійності будівель і споруд та можливість їх безпечної експлуатації.
Таким чином, оскільки проведені 3-ю особою роботи з будівництва будинку відпочинку з мансардою загальною площею 218,40 кв.м є будівельними роботами ІІ-ї категорії складності, то, відповідно до вимог ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ОСОБА_3, за умови наявності у неї належного саме їй правовстановлюючого документа на земельну ділянку, виданого їй Затоківською селищною радою, мала право виконувати ці роботи виключно лише після подання до відповідної Інспекції ДАБК декларації про початок виконання будівельних робіт та її реєстрації (або відповідного повідомлення про початок таких робіт), чого, в свою чергу, в даному випадку, зроблено не було, в результаті чого, дане будівництво фактично було здійснено взагалі без будь-яких дозвільних документів, т.б. самочинно.
При цьому, одночасно, слід зазначити, що згідно зі змісту вимог ст.376 ЦК України, «самочинним будівництвом» вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Отже, вказані вище обставини, на думку суду 2-ї інстанції, свідчать не тільки про неповноту даних, зазначених ОСОБА_3 в оскаржуваній декларації, а і про недостовірність вказаних в ній даних, які, в свою чергу, підлягали обов'язковій перевірці Інспекцією ДАБК в Одеській області при реєстрації нею 28.01.2013р. цієї декларації про готовність об'єкта до експлуатації, а також і про порушення 3-ю особою діючого на той час законодавства у сфері містобудівельної діяльності.
Жодних належних доказів на спростування вищезазначених обставин представниками відповідача та 3-ї особи до суду 1-ї та 2-ї інстанцій не надано.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про порушення Інспекцією ДАБК в Одеській області при реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 28.01.2012р. №ОД 18221302205024 вимог законодавства України у сфері містобудівельної діяльності, в зв'язку із чим, ця реєстрація, з зазначених вище підстав, повинна бути скасована.
Що ж стосується інших позовних вимог про визнання неправомірними дій державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Саченко О.Ф., пов'язаних з реєстрацією за ОСОБА_3 права власності на вказаний вище об'єкт нерухомого майна (т.б. будинок відпочинку НОМЕР_4) та визнання протиправним і скасування його рішення від 25.03.2013р. №1103688, то судова колегія з цього приводу вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; а Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Таким чином, судова колегія наголошує, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, в тому числі реєстрація права власності об'єкта нерухомого майна здійснюється реєстраційними службами територіальних органів юстиції тільки з 01.01.2013 року, до цієї дати така реєстрація покладалася на органи БРТІ.
При цьому, необхідно вказати, що усі записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться державним реєстратором по заявочному принципу. Тобто, порядок держаної реєстрації речових прав та їх обтяжень передбачає обов'язкове звернення власника (уповноваженої особи) до органу реєстрації прав, а державний реєстратор, в свою чергу, у відповідності до вимог ч.4 ст.9 Закону, самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.
Згідно із положеннями ст.ст.15,18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно, зокрема, у випадку здійсненні державної реєстрації прав на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до положень п.п.24,49 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (затв. 17.10.2013р. Постановою КМУ №868), державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно, оформляє його у двох примірниках, які підписує і засвідчує печаткою.
Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований (реконструйований) об'єкт нерухомого майна заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку (крім випадків реконструкції об'єктів нерухомого майна без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані); документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування); документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (в разі коли в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна змінилася його адреса).
Проте, як вже зазначалося вище, в ході судового розгляду судом 2-ї інстанції встановлено, що у ОСОБА_3 відсутні будь-які документи на відведення їй особисто спірної земельної ділянки для будівництва будинку відпочинку НОМЕР_4.
Згідно із приписами ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, за вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що державний реєстратор РС Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Саченко О.Ф., неуважно перевіривши подані заявником документи, прийняв неправомірне рішення від 25.03.2013р. №1103688, та, враховуючи встановлений судом факт незаконної реєстрації 28.01.2013р. Інспекцією ДАБК у Одеській області декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД 18221302205024 (в зв'язку з неточністю і недостовірністю даних та наявністю самочинного будівництва), яка, в свою чергу, була основною підставою для прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення, судова колегія вважає, що дане спірне рішення №1103688 на цей час не може вважатися законним та відповідно, підлягає скасуванню.
Одночасно, з цих же підстав, колегія суддів рахує за необхідне визнати нечинним та скасувати і видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області на підставі вказаного рішення державного реєстратора на ім'я ОСОБА_3 свідоцтво про право власності від 25.03.2013р. серії НОМЕР_1, індекс. №1564603 на цей будинок відпочинку НОМЕР_4.
Стосовно ж частини позовних вимог щодо визнання неправомірними дій державного реєстратора реєстраційної служби Саченко О.Ф., пов'язаних з реєстрацією за 3-ю особою права власності на вказаний вище об'єкт нерухомого майна, то останні, на думку судової колегії, з урахуванням визнання судом протиправним та скасування прийнятого ним рішення про державну реєстрацію та виданого свідоцтва про право власності, є зайвими.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Таким чином, враховуючи, що судом 1-ї інстанції при розгляді даної справи було порушено норми матеріального і процесуального права, і висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, вважає за необхідне, скасувати оскаржувану постанову окружного суду та прийняти нову - про часткове задоволення позовних вимог прокурора.
Крім того, судова колегія, враховуючи ухвалу від 11.01.2016р. про відстрочку сплати судового збору та керуючись вимогами ст.94 КАС України і ст.4 Закону України «Про судовий збір», вважає за необхідне стягнути з апелянта на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 160,78 грн. (36,54 х 4 х 110%).
Керуючись ст.ст. 94,98,195,196,198,202,205,207,254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області - задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов в.о. заступника прокурора Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Затоківської селищної ради - задовольнити частково.
Скасувати реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією ДАБК в Одеській області від 28.01.2013р. за №ОД18221302205024, замовником у якій є ОСОБА_3.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського МУЮ в Одеській області Саченко О.Ф. від 25.03.2013р. №1103688 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно - дачний будинок АДРЕСА_1.
Скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.03.2013р. серії НОМЕР_1, індекс. №1564603, видане ОСОБА_3 на дачний будинок АДРЕСА_1.
У задоволенні іншої частини позовних вимог в.о. заступника прокурора Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора - відмовити.
Стягнути з Прокуратури Одеської області на користь Державного бюджету України судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 160,78 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Ю.В. Осіпов
Судді: О.С. Золотніков
В.О. Скрипченко