Справа: № 823/2438/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
23 лютого 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі Киш С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного Управління Державної казначейської служби України в Черкаській області та ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив: визнати дії ГУ ДКСУ у Черкаській області по невиконанню постанови Соснівського районного суду м. Черкаси № 2а-354/12 від 26.09.2012- незаконними; зобов'язати виконати постанову Соснівського районного суду м. Черкаси № 2а-354/12 від 26.09.2012; відшкодувати йому завдану шкоду в розмірі 40 000,00грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач, кожен окремо, подали апеляційні скарги, в якій позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а відповідач, в свою чергу просить скасувати постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 у квітні 2011 року звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Центру нарахування та здійснення соціальних виплат про визнання дій незаконними та зобов'язання до вчинення певних дій. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що є інвалідом Великої Вітчизняної війни І групи, а тому має право на разову грошову допомогу до 5 травня, в розмірі визначеному ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Проте, вказана грошова допомога була виплачена позивачу до 5 травня 2008 - 2011 років в меншому розмірі, ніж передбачено законом. На звернення до відповідача про перерахунок разової грошової допомоги, останнім в здійсненні такого відмовлено, чим порушені права позивача та завдано моральної шкоди, що і стало причиною звернення до суду.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.09.2012 року у справі № 2а-354/12 позов ОСОБА_2 задоволено частково - визнано протиправною відмову Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2010 - 2011 роки відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2010- 2011 рік відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично проведеної виплати. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
10.04.2015 року на адресу ГУ ДКСУ у Черкаській області від органу державної виконавчої служби надійшла вищевказана постанова для її подальшого виконання.
Позивач неодноразово звертався на урядову гарячу лінію із зверненнями щодо невиконання ГУ ДКСУ у Черкаській області постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.09.2012 року у справі № 2а-354/12.
Листами ГУ ДКСУ у Черкаській області адресованими ОСОБА_2 від 06.10.2015, 15.10.2015 та 16.10.2015 позивача було повідомлено, що управлінням здійснюються всі передбачені законодавством заходи щодо виконання вищевказаного судового рішення.
Оскільки в добровільному порядку постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.09.2012 року у справі № 2а-354/12 відповідачем добровільно не виконується, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання регламентовані Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 № 4901-VI.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 4901, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Аналіз наведених норм Закону № 4901 свідчить про те, що Державною казначейською службою України та її територіальними органами виконуються судові рішення про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, юридична особа.
З метою реалізації пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4901 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 3 вересня 2014 року № 440 про затвердження «Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою».
Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.
Зареєстроване в установленому порядку рішення невідкладно розглядається керівником органу державної виконавчої служби та передається відповідальній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до органу державної виконавчої служби (п.5 Порядку).
Приписами п.8 Порядку визначено, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості: перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; друга черга - рішення, пов'язані з трудовими правовідносинами; третя черга - інші рішення.
Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом (п.13 Порядку).
У відповідності до п.20 Порядку, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845.
Враховуючи, що відповідачем не надано доказів про відсутність бюджетних асигнувань для забезпечення виконання рішень суду де боржниками виступають органи державної влади, а також в зв'язку з ненаданням відомостей, які саме передбачені законом заходи здійснюються ГУ ДКСУ у Черкаській області для виконання постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.09.2012 року у справі № 2а-354/12 (їх вид, характер та строки виконання), вимога ОСОБА_2 про визнання незаконними дій ГУ ДКСУ у Черкаській області по невиконанню постанови Соснівського районного суду м. Черкаси № 2а-354/12 від 26.09.2012 є законною, обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Щодо вимоги ОСОБА_2 про відшкодування відповідачем шкоди в розмірі 40000,00грн., слід зазначити наступне.
Норми Цивільного кодексу України розмежовують шкоду на майнову (матеріальну) та моральну.
Так, у позовній заяві про відшкодування шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування конкретного виду шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Вимагаючи відшкодування шкоди, завданої відповідачем, ОСОБА_2 не обґрунтовано, в чому полягає ця шкода, не доведено факт завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат майнового характеру, що настали у зв'язку з бездіяльністю зазначеного суб'єкту владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянтів не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Головного Управління Державної казначейської служби України в Черкаській області та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2015 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.М.Грищенко
Судді І.О.Лічевецький
В.Е.Мацедонська
Повний текст рішення виготовлено 29.02.2016 р.
Головуючий суддя Грищенко Т.М.
Судді: Лічевецький І.О.
Мацедонська В.Е.