"22" лютого 2016 р.Справа № 921/64/16-г/13
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стопника С.Г.
за позовом Приватного підприємства "Житло-Комфорт", вул. Миру, 2а, м.Тернопіль, 46018
до Тернопільської міської ради, вул. Листопадова, 5, м.Тернопіль, 46001
про визнання права власності на гараж загальною площею 18,4 м.кв по вул. Лучаківського, 5а, в м.Тернополі.
За участю представників:
позивача: ОСОБА_1, довіреність №1 від 29.12.2015р.
відповідача: ОСОБА_2, довіреність №3245/01 від 16.12.2015р.
Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
В судовому засіданні 22.02.2016р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть справи: Приватне підприємство "Житло-Комфорт", м. Тернопіль, звернулося до господарського суду з позовом до Тернопільської міської ради про визнання права власності на гараж загальною площею 18,4 м.кв по вул. Лучаківського, 5а, в м.Тернополі.
Ухвалою суду від 29.01.2016р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 12.02.2016р..
В судовому засіданні 12.02.2016р. відповідно до ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 22.02.2016р.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково пояснив, що підприємство письмово не зверталося до Тернопільської міської ради з приводу надання дозволу на будівництво гаража, відтак просить в судовому порядку на підставі ч.5 ст.376 ЦК України визнати за ПП "Житло-Комфорт", як належним землекористувачем, право власності на вищезазначене майно.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (вх.№5109 від 12.02.2016р.), зокрема, наголошує на тому, що умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 11.03.2008р. забудова земельної ділянки новими об'єктами не передбачена, а будівництво позивачем проведено з порушенням встановленого законодавством порядку. Просить в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:
- 11 березня 2008 року між Тернопільською міською радою (Орендодавець) та Приватним підприємством "Житло-Комфорт" (Орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого (п.1) Орендодавець, на підставі рішення міської ради від 3 грудня 2007 року №5/14/64 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться у м. Тернополі за адресою - вул. Лучаківського, 5а.
Як зазначено в п.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3220,00 кв.м, в тому числі: 919,00 кв.м - під житловим будинком, 273,00 кв.м - під гаражами, 2028,00 кв.м - під територією для обслуговування житлового будинку з критими автостоянками.
У п.п.15,16 Договору вказано, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування 64-квартирного житлового будинку з критими автостоянками; цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови.
Даний Договір укладено сторонами терміном на 5 років - з 3 грудня 2007 року по 3 грудня 2012 року, і який рішенням Тернопільської міської ради №5/33/92 від 30 березня 2010 року визнано продовженим терміном на 10 років.
Згідно інформації, зазначеної у ОСОБА_2 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень станом на 28.10.2014р., та у ОСОБА_2 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6101283082014 від 23.09.2014р., право оренди вказаної земельної ділянки площею 0,322 га по вул.Лучаківського, 5а в м. Тернопіль, зареєстровано за орендарем - ПП "Житло-Комфорт" строком до 03.12.2022р.
Як стверджує позивач, ним влітку 2013 року на орендованій земельній ділянці за адресою вул. Лучаківського, 5а в м.Тернопіль самочинно збудовано гараж, який використовується підприємством в його господарській діяльності, зокрема для зберігання транспорту підприємства, який необхідний для обслуговування будинків, а також для зберігання інвентаря, пісчано-соляної суміші, вапняних сумішей, фарби та інших будівельних матеріалів для проведення ремонтних робіт.
Відповідно до висновків, викладених у Проекті відповідності до діючих будівельних, санітарних та протипожежних норм здійсненого будівництва гаража за адресою вул. Лучаківського, 5а в м.Тернополі (виготовленого у 2015 році), дана споруда знаходиться в нормальному стані і на період обстеження відповідає державним будівельним і санітарним нормам по надійності несучих та огороджуючих конструкцій та інженерного забезпечення для нормальної експлуатації.
26.11.2015р. на замовлення позивача виготовлено Технічний паспорт на гараж за адресою вул. Лучаківського, 5а, відповідно до якого площа останнього становить 18,4 кв.м.
Відповідно до довідки, виданої ПП "Житло-Комфорт" 15.01.2016р. за №01, балансова вартість самочинно збудованого гаража загальною площею 18,4 кв.м за адресою Лучаківського, 5а становить 12070,40 грн.
Суд, оцінивши відповідно до ст.43 ГПК України подані докази та наведені доводи, прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у ст.375 Цивільного кодексу України, за приписами якої правом зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам наділений власник земельної ділянки.
Згідно із положеннями ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
За змістом ст.95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендар має право зводити на орендованій земельній ділянці будівлі і споруди лише за письмовою згодою орендодавця з дотриманням установленого законодавством порядку.
Таким чином, землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення має право споруджувати будівлі та споруди лише за умови згоди на це власника (орендодавця). Тобто чинним земельним законодавством орендарю не надано права на самостійну забудову орендованої земельної ділянки для власних потреб (наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України у постанові від 12.02.2008 року у справі №11/30-07).
У п.17 Договору оренди землі від 11.03.2008 року, який укладений сторонами в порядку, визначеному чинним законодавством, а отже, є обов'язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України), передбачено наступну умову збереження стану об'єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки.
Разом з тим, матеріали справи свідчать те, що всупереч умов укладеного договору, позивачем самовільно (без отримання згоди Тернопільської міської ради як власника земельної ділянки) здійснено на орендованій земельній ділянці будівництво гаража. До того ж, таке будівництво проведено без дотримання встановленого законодавством порядку (зокрема, ст.26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), а отже являється самочинним будівництвом, що також підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні.
За приписами ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо), відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст.376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За приписами ч. 5 ст. 376 ЦК України (на яку посилається позивач в позові) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Таким чином, необхідними умовами для визнання права власності за користувачем земельної ділянки на самочинне будівництво відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України є знаходження вказаного об'єкта на земельній ділянці, наданій в користування, та відсутність порушення самочинним будівництвом прав інших осіб.
За даних обставин справи, враховуючи порушення позивачем умов договору оренди земельної ділянки від 11.03.2008р. (п.17); здійснення будівництва гаража по вул. Лучаківського, 5а в м.Тернополі без наявності відповідних дозволів, в тому числі без дозволу орендодавця (чим фактично порушено права Тернопільської міської ради як власника земельної ділянки); наявність заперечень з боку Тернопільської міської ради щодо визнання за позивачем права власності на самочинно збудований об'єкт, а тому суд приходить до висновку, що правові підстави для задоволення даного позову відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України відсутні.
З приводу посилань позивача на положення ст.331 ЦК України, то такі суд визнає необгрунтованими, оскільки вказана стаття до даних правовідносин не застосовується, оскільки визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону (тобто при наявності всіх необхідних дозволів та актів, передбачених законодавством), однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.
Судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення "26" лютого 2016 р., через місцевий господарський суд.
Суддя С.Г. Стопник