Номер провадження: 22-ц/785/364/16
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Гончаренко В. М.
18.02.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Гончаренко В.М.
суддів: Комаровської Н.В., Короткова В.Д.,
з участю секретаря Ярахмедова Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням державного виконавця другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2014 року,-
встановила:
28.03.2014 року головний державний виконавець другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_3 звернувся до суду з поданням щодо заборони виїзду за кордон ОСОБА_2, посилаючись на те, що на виконанні другого Суворовського відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавчий лист № 2 - 804/10, виданий 29.03.2010 року Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з неї на користь ПАТ «ОСОБА_4 Аваль» грошову суму у розмірі 996 557,67 грн.
Враховуючи, що боржник до теперішнього часу не виконав грошове зобов'язання, ухиляється від виконання рішення про стягнення заборгованості, державний виконавець за погодженням начальника відділу ДВС просить тимчасово обмежити право боржника у виїзді за межі України.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2014 року встановлено тимчасову заборону на виїзд за межі території України ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи, що вищезазначену ухвалу суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить про її скасування та відмову у задоволенні подання.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи подання державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, суд виходив з того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язань.
З таким висновком погодитись неможна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 р. № 3857-ХІІ регулюється порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначаються випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлюється порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, п. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Згідно п. 18 ч. З ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язання за рішенням.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває виконавчий лист №2-804/10, виданий Суворовським районним судом м.Одеси 29.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів розмірі 996 557,67 грн.
17.01.2014 року головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №41516876.
Звертаючись з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, державний виконавець не надав доказів того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боргу.
Також не надано доказів того, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що боржник за час виконання рішення виїжджав за межі України, що призвело до виникнення заборгованості, або боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця та умисно та свідомо ухилявся від виконання своїх зобов'язань по погашенню боргу.
З урахуванням вимог ст. 377-1 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», п. 18 ч. З ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» саме старший державний виконавець зобов'язаний довести навмисне або інше свідоме невиконання боржником ОСОБА_2 рішення суду.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд не навів в ухвалі доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання зобов'язань перед кредитором, а посилання суду на неявку ОСОБА_2 на виклики державного виконавця не підтверджено матеріалами справи.
Окрім того, колегія суддів звертає свою увагу на те, що розгляд подання Приморського ВДВС про обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 проведено в судовому засіданні без державного виконавця, хоча, за змістом ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.
Відповідно до ч.2 ст.312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції, якщо питання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_2 у виїзді за межі України, оскільки такий висновок не ґрунтується на вимогах вищенаведених норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні подання державного виконавця.
Керуючись п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч. 1 ст. 312, п. 6 ч.1 ст.314, 377-1 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2014 року задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2014 року скасувати.
Відмовити державному виконавцю другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М.Гончаренко
Судді Н.В.Комаровська
ОСОБА_5