17 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Рубан С.М., Качана В.Я.
при секретарі Гарматюк О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015р. про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Д.І.А. Девелопмент» про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя,
встановила:
у жовтні 2015р. позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді від 22 жовтня 2015р. відкрито провадження у справі.
Також позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2 та майно домашнього вжитку, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2, посилаючись на те, що вказане майно знаходиться у розпорядженні відповідача, яка може ним розпорядитися, що утруднить виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2015р. заява задоволена частково. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, заборонено відповідачу відчужувати майно, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2.
У поданій апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу суду скасувати.
Відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки вона не була обізнана про наявність даної справи у суді, а позивачем у заяві про забезпечення позову не зазначені причини, у зв'язку із якими потрібно забезпечити позов.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги за адресою, вказаною у апеляційній скарзі, у судове засідання тричі не з'явилася, клопотання представника відповідача про перенесення третього судового засідання, колегією суддів відхилено, тому відповідно до положень ст. 305 ПК України колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка просила залишити ухвалу суду без змін, вивчивши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Приймаючи ухвалу про часткове задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у випадку невжиття заходів, виконання рішення суду, у разі задоволення позову, може бути утрудненим або неможливим.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1153/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
Вказані висновки суду ґрунтуються на нормах процесуального законодавства.
- 2 -
Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи по забезпеченню позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З матеріалів справи та позовної заяви вбачається, що позивач просить поділити спільне майно подружжя, яке складається, зокрема, з квартири АДРЕСА_1 та майна, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_2, яке зареєстровано на праві власності та перебуває у користуванні відповідача.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Отже, відповідач, як власник спірного майна та квартири, може розпорядитися своїм майном, що у подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення даного позову.
Посилання відповідача на те, що позивачем у підтвердження заяви про необхідність забезпечення позову не надано доказів, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви, так як це не передбачено статтею 151 ЦПК України.
У п. 4 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З наданих апеляційному суду матеріалів вбачається, що між сторонами дійсно виник спір стосовно поділу майна, власник нерухомого майна може у будь-який час розпорядитися майном, і вказані дії утруднять виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачу не було відомо про наявність даного судового спору, правового значення для вирішення питання про забезпечення позову не має.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства і законних підстав для її скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: