16 лютого 2016 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Пікуль А.А., Соколової В.В.
при секретарі - Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», треті особи: Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,
У серпні 2015 р. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», треті особи: Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, в якому просив зобов׳язати зобов'язати ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» припинити будівництво житлового будинку з вбудованими-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є власником 5/8 частин житлового будинку АДРЕСА_1, який взятий на облік як щойно виявлений об'єкт культурної спадщини.
Посилаючись на те, що будівництво будинку здійснюється з грубим порушенням чинного законодавства України, зокрема правил пожежної та санітарної безпеки, будівельних норм і правил, внаслідок чого створює загрозу життю і здоров'ю власника житлового будинку, членів його сім'ї, мешканців будинку, чим створюються перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження належним йому майном,
Справа № 761/22061/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/624/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Волошин В.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.
01.12.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом призупинення будівництва багатоквартирного будинку з вбудовано-припаркованими приміщеннями та підземним паркінгом на АДРЕСА_1, а також заборони продажу майнових прав на квартири на час проведення судового розгляду та прийняття рішення у справі, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.12.2015 р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на необґрунтованість висновків суду першої інстанції та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що суд дійшов помилкового висновку про те, що заявлений ним вид забезпечення позову є таким, що перешкоджатиме господарській діяльності ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» як суб'єкта підприємницької діяльності та, що забезпечення позову у заявлений ним спосіб фактично є задоволенням позовних вимог у справі без розгляду її по суті, оскільки звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову він мав на меті не перешкоджати господарським інтересам відповідача, а забезпечити захист своїх майнових інтересів, життя та здоров׳я.
В судове засідання ОСОБА_1 та представники третіх осіб не з׳явилися, про час та місце розгляду справи зазначені особи були повідомлені відповідно до ч.5 ст.74 ЦПК України.
Представник ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними, а ухвала суду законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема у спосіб накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Згідно роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно керувався зазначеними роз'ясненнями та виходив з того, що вимоги позивача про забезпечення позову у спосіб призупинення будівництва багатоквартирного будинку з вбудовано-припаркованими приміщеннями та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 до прийняття рішення у справі, а також заборони продажу майнових прав на квартири співвідносяться з позовними вимогами, і є фактичним вирішенням спору та втручанням у господарську діяльність відповідача.
Крім того ОСОБА_1 не надав доказів, які б свідчили про те, що не забезпечення позову в заявлений ним спосіб ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.
Зважаючи на викладене колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 151, 152, 154, 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 грудня 2015 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: