Справа № 2- 2637/2009р.
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
14 квітня 2009року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
в складі : головуючого - судді - Ткаченко Н.В.
при секретарі - Омарбековій І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу ,
17.02.2009р. позивачка звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.
У позовній заяві позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вони з відповідачем зареєстрували шлюб 07.10.1995р. у відділі РАГС виконкому Жовтневої районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку - Олену, 12.02.1998р. народження. Шлюбні відносини з відповідачем припинилися з травня 2008р. Причиною припинення шлюбних відносин стали відсутність в родині взаєморозуміння з питань ведення господарства, виховання дітей, через що виникали конфлікти. Сторони хоча й проживають разом, проте не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету. Позивачка вважає, що родина розпалася остаточно і не може бути відновлена. Строк на примирення просила не надавати та розірвати шлюб, розглянувши справу в судовому засіданні за її відсутності, про що надала суду відповідну заяву.
Відповідач також надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав, підтвердив вказані позивачкою період та причину припинення шлюбних відносин. Вважає, що родина розпалася остаточно та відновлена бути не може. Просив шлюб розірвати.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що спільне життя сторін не склалося через відсутність взаєморозуміння з питань виховання дитини, ведення господарства, через що в родині виникали конфлікти. Сторони хоча й проживають разом, проте мають роздільний бюджет, спільне господарство не ведуть, не підтримують подружніх відносин з травня 2008р.
У відповідності зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
У відповідності зі ст. 112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення.
З огляду на вищевикладене і приймаючи до уваги те, що шлюбні відносини між сторонами по даній справі припинені близько року тому і з цього часу більше не відновлювалися, позивачка від позову не відмовилась, а відповідач не заперечував проти розірвання шлюбу, суд дійшов висновку про те, що родина сторін розпалася остаточно, відновлення бути не може, і шлюб підлягає розірванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 8, 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд , -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 07.10.1995р. відділом РАГС виконкому Жовтневої районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська під актовим записом № 1176 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мають неповнолітню доньку Олену, 12.02.1998р. народження - розірвати.
Стягнути при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС у доход держави з ОСОБА_2 - 17грн., звільнивши ОСОБА_1 від несення судових витрат.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя : Н.В.Ткаченко