10 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Качана В.Я.
при секретарі Сіра О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2015р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення грошових коштів,
встановила:
у травні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 29 573,74грн. на користь ОСОБА_2.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 24 лютого 1990р., який розірвано 17 березня 2009р. Від шлюбу народилося двоє дітей, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 5 червня 2007р. з нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку. Після набуття повноліття сином, аліменти стягуються у розмірі ј частини всіх видів заробітку.
Позивач стверджував, що з березня 2014р. неповнолітня дочка проживає разом з ним, проте, відповідач продовжує отримувати аліменти на її утримання, які використовує на власні потреби, тому в інтересах дочки позивач просив стягнути отримані відповідачем кошти на її користь.
Рішенням суду від 24 листопада 2015р. у позові відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення відповідача, яка просила залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено що сторони є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 лютого 1990р., який розірвано 17 березня 2009р.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 5 червня 2007р. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуті аліменти на двох дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та
№ апеляційного провадження: № 22-ц/796/510/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Сухомлінов С.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.
- 2 -
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягненням ОСОБА_4 повноліття, а у подальшому на утримання ОСОБА_7 - ј частину від всіх видів його заробітку.
Під час судового розгляду відповідач не заперечувала, що з березня 2014р. дочка ОСОБА_5 виявила бажання проживати з батьком.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів нецільового витрачення аліментів відповідачем, а позовні вимоги є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання.
Частиною 2 статті 179 СК України передбачено, що у разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини.
Отже, вказаними нормами матеріального права передбачено, що дитина може бути власником аліментів тільки у разі смерті того з батьків, який отримував аліменти, а відтак неповнолітня ОСОБА_2, в інтересах якої заявлено даний позов, не має правових підстав висувати вимоги про стягнення з відповідача на її користь сплачені позивачем на її утримання аліменти.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання, а не отримувати аліменти у своє розпорядження.
Згідно ч. 2 ст. 186 СК України у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення части-ни аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Разом з тим, вказана норма не передбачає права неповнолітньої дитини на отримання аліментів у разі їх нецільового використання тим з батьків, який отримує аліменти.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 липня 2014р. відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, що неповнолітня ОСОБА_2 має право на отримання аліментів на підставі ст. 32 ЦК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки аліменти не є доходами неповнолітньої дитини, якими вона може розпоряджатися відповідно до вказаної норми матеріального права.
Судом повно встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення суду, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 листопада 2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: