Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Фаркош Ю.А.
№22-ц/796/1163/2016 Доповідач - Борисова О.В.
справа №757/23855/14-ц
м. Київ
04 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Невідомої Т.О., Гаращенка Д.Р.
при секретарі: Мовчан О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», третя особа: Кабінет Міністрів України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У серпні 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив поновити його на посаді першого заступника голови правління в ПАТ Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.06.2014 року до дня поновлення на роботі.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що за період відсутності позивача на роботі, а саме з 28.04.2014 року по 16.05.2014 року належно оформлений листок непрацездатності у позивача відсутній і тому його не було подано відповідачу. Цей факт підтверджується і самим відповідачем, адже в листі від 24.06.2014 року №17-2819/1.9-14 зазначено, що лікарняний лист АГД №155038 заповнено з помилками і його не можна вважати належним документом для оплати, просили виготовити дублікат.
Судом першої інстанції не було взято до уваги те, що на момент звільнення і в подальшому у відповідача був відсутній лікарняний лист за період з 28.04.2014 року по 16.05.2014 року, що свідчить про перебування позивача на лікарняному. Загальний документально підтверджений період перебування ОСОБА_1 на лікарняному становить лише 3 місяці.
В судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача ПАТ НАК «Нафтогаз України» та представник третьої особи Кабінету Міністрів України проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з відсутності підстав вважати звільнення позивача незаконним.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом голови правління HAK «Нафтогаз України» від 24.06.2014 року №135-к на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №561-р, першого заступника голови правління HAK «Нафтогаз України» ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 24.06.2014 року у зв'язку із нез'явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, п.5 ст.40 КЗпП України (а.с.4).
Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 ставив перед судом питання про поновлення його на роботі, оскільки його звільнення відбулося з порушенням вимог трудового законодавства.
З матеріалів справи убачається, і сторонами по справі не заперечується, що ОСОБА_1 з 30.01.2014 року і по день його звільнення - 24.06.2014 року був відсутній на роботі.
З листа першого заступника голови правління HAK «Нафтогаз України» Прокопів І. адресованого ОСОБА_1 від 24.06.2014 року №17-2819/1.9-14 вбачається, що позивачем відповідачу були надані листки непрацездатності АГД №155038 та АГД №154820. У зв'язку з помилками в первинному листку непрацездатності АГД №155038 ОСОБА_1 було його повернуто 20.06.2014 року для оформлення дублікату. Проте, станом 24.06.2014 року дублікат не надходив (а.с.6).
Так, відповідно до листка непрацездатності АГД №155038 виданого Дрогобицькою міською поліклінікою від 28.04.2014 року, позивача було звільнено від роботи з:
28.04.2014 року по тридцяте квітня 2014 року,
з 01.05.2014 року по п'яте квітня 2014 року,
з 06.05.2014 року по сьоме квітня 2014 року,
з 08.05.2014 року по шістнадцяте квітня 2014 року.
В графі «Стати до роботи» вказано - «продовжує хворіти» (а.с.49).
Згідно з п.4.5 Інструкції про порядок видачі документів що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 року №455 у разі помилок у тексті здійснюється виправлення тексту, що підтверджується записом «Виправленому вірити», підписом лікуючого лікаря та печаткою закладу охорони здоров'я «Для листків непрацездатності».
На бланку ЛН дозволяється не більше двох виправлень.
Отже, дійсно в даному листу непрацездатності є три помилки (а.с.49).
Проте, позивач не виконав вимоги роботодавця та не надав дублікат листка непрацездатності.
Як зазначено в листі Дрогобицької міської поліклініки від 24.06.2015 року №1060 на запит Печерського районного суду м. Києва від 18.06.2015 року ОСОБА_1 видавався листок непрацездатності серія АГД №155038 з 28.04.2014 року по 27.05.2014 року (а.с. 112).
З матеріалів справи вбачається, що позивач хворів та був тимчасово непрацездатним в період з 30.01.2014 року по 13.06.2014 року та підприємством були оплачені листки непрацездатності за період з 30.01.2014 року по 25.04.2014 року та з 28.05.2014 року по 13.06.2014 року, листок непрацездатності АГД №155038 за період з 28.04.2014 року по 16.05.2014 року із зазначенням: «продовжує хворіти» був повернутий позивачу для оформлення дублікату (а.с. 6).
Згідно з п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до спливу строку його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
З конструкції статті убачається, що однією з умов звільнення на підставі п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України є відсутність працівника на роботі протягом чотирьох місяців.
Оскільки позивач безперервно був відсутній на роботі з 30.01.2014 року по день звільнення та не з'являвся на роботу протягом більш ніж чотири місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, що підтверджується листками непрацездатності, довідкою з лікарні та фотокопією лікарняного листа АГД № №155038, який був повернутий у зв'язку з наявністю в ньому помилок то застосування відповідачем при звільненні позивача положень п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України є вірним.
Доводи апеляційної скарги про те, що перебування позивача на лікарняному в період з 28.04.2014 року по 16.05.2014 року не підтверджене лікарняним листком, а тому у позивача не було підстав для звільнення за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП Україниколегія суддів відхиляє, оскільки позивач надавав відповідачу лікарняний лист за спірний період та останній був повернутий роботодавцем працівнику для подачі дублікату листка непрацездатності.
Крім того норма п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України не містить вимоги про те, що факт непрацездатності має бути підтверджений лише належним листком непрацездатності.
Правовими наслідками ненадання належного листка непрацездатності за період з 28.04.2014 року по 27.05.2014 року є його не оплата.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що є необгрунтованими доводи позивача щодо порушення відповідачем при його звільненні вимог ч.3 ст.40 КЗпП України, оскільки вищевказана норма не забороняє проводити звільнення робітника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності за п.5 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Також, відповідно до абзацу восьмого ч.1 ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається у випадку звільнення керівника підприємства, установи, організації, його заступників.
Крім того, відповідно до Постанови КМУ від 25.05.1998 року №747, п.п. 21, 50, 51 Статуту ПАТ Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» засновником Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» є Держава в особі Кабінету Міністрів України, на якого покладена функція прийняття рішень про призначення та припинення повноважень голови та заступників (членів) правління.
Як вбачається з матеріалів справи наказ від 24.06.2014 року № 135-к про звільнення позивача був виданий відповідачем на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року № 561-р.
Разом з тим позивачем вищевказане розпорядження не оспорювалося.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм трудового законодавства, позовні вимоги про поновлення на роботі не знайшли підтвердження в судовому засіданні, а тому позов не підлягає задоволенню.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального права, внаслідок чого підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст.218, 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: