Справа № 22/796/966/2016 Головуючий у І інстанції Шереметьєва Л.А.
Доповідач Котула Л.Г.
04 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді Котули Л.Г.
Суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.
За участю секретаря Крічфалуши С.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання її такою , що втратила право користування жилим приміщенням,посилаючись на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року шлюб між ним та відповідачкою розірвано. Від шлюбу дітей немає.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, який діяв у своїх інтересах та неповнолітнього ОСОБА_5 , Комунального підприємства " Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду " Солом'янської районної у місті Києві ради , третя особа: Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація про визначення порядку користування та укладення окремого договору найму житлового приміщення відмовлено. У зустрічному позові ОСОБА_1 , який діяв в своїх інтересах та неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , Комунального підприємства " Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду " Солом'янської районної у місті Києві ради про визнання особи такою , що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено.
Після ухвалення рішення відповідач не намагалася вселитися в квартиру і не проживає за місцем реєстрації та не бере участі в утриманні квартири АДРЕСА_1 .
Зважаючи на те , що відповідач після набрання рішення законної сили так і не вселилася на спірну жилу площу, позивач просив на підставі статей 71,72 ЖК України визнати її такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користуватися жилим приміщенням відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги , оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній , відповідача , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вказуючи на те , що у зв'язку з неприязними відношеннями з матір'ю позивача, вона змушена була періодично проживати в квартирі і то лише у нічний час, але період її не проживання на спірній жилій площі ніколи не перевищував шести місяців, перевіривши доводи апеляційної скарги , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1,2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку( ст. 72 ЖК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови № 2 від 12.04.85 " Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Коли відсутній повернувся на жилу площу за згодою членів сім'ї, його не можна вважати таким, що втратив право на жилу площу. Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї і був відсутнім понад встановлені строки без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи, яка була відсутня, його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною, але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові, а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.
Наявність рішення суду про право громадянина користуватися жилим приміщенням не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання його таким, що втратив це право з мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання він був відсутнім понад шість місяців, у тому числі і в тих випадках, коли строк для виконання рішення не скінчився.
Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).
Судом встановлено , що 24 березня 1971 року ОСОБА_7, батьку позивача, на сім'ю із трьох осіб : його, дружину ОСОБА_8 та їх сина ОСОБА_1 була надана двохкімнатна квартира №57 жилою площею 31,7 кв.м по АДРЕСА_3 ( а.с. 4) .
25 грудня 1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, який рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 листопада 2010 року розірвано.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2011 року у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та неповнолітнього ОСОБА_5 , Комунального підприємства " Дирекція управління та обслуговування житлового фонду " Солом'янської районної у місті Києві ради , третя особа, Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація про визначення порядку користування та укладення окремого договору найму житлового приміщення відмовлено.
У зустрічному позові ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , Комунального підприємства " Дирекція з управляння та обслуговування житлового фонду " Солом'янської районної у м. Києві ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням відмовлено( а.с.55-58).
Зі змісту рішення випливає, що ОСОБА_4 на спірній жилій площі не проживала з поважної причини , оскільки ОСОБА_1 змінив замки на вхідних дверях і відповідач не мала змоги потрапити у квартиру . До того ж у квартирі , крім позивача проживає інша жінка та неповнолітній син позивача.
Перевіряючи доводи позивача про не проживання відповідача в квартирі без поважних причин з часу ухвалення судом у 2011 році рішення про відмову у визнанні її такою , що втратила право користування жилою площею, тобто більше шести місяців , суд дійшов правильно висновку , що вони не підтверджуються достовірними доказами.
Судом встановлено , що квартира АДРЕСА_2 складається із двох кімнат. В квартирі проживає позивач, який є інвалідом першої групи і потребує постійного стороннього догляду , який здійснює його мати , яка не зареєстрована , але проживає в цій квартирі та неповнолітній син позивача , 2000 року народження. За станом здоров'я позивач не може проживати в одній кімнаті з іншими членами сім'ї.
Відповідач пояснила суду , що постійно проживати на спірній жилій площі вона не може , оскільки відсутні умови для її проживання, а тому вона змушена періодично ночувати у кімнаті, де знаходиться позивач та спати у кріслі, оскільки іншого спального місця немає, але стан здоров'я не дозволяв її постійно проживати у квартирі. Крім того , позивач змінив замки та не дав їй ключі від вхідних дверей, чим перешкоджають їй користуватися спірною жилою площею. До того ж між нею та матір'ю позивача склалися неприязні стосунки і вона є ініціатором цього позову. Свідок ОСОБА_8 не спростувала пояснення відповідача по наявність між ними неприязних стосунків.
Пояснення відповідача про те , що вона проживає за місцем реєстрації, але їй чинять перешкоди в користуванні квартирою підтвердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які, як вони пояснила, неодноразово протягом 2012 - 2015 років супроводжували її з роботи до цієї квартири, оскільки вона має поганий зір, а тому їй потрібна була допомога при пересуванні по місту. Одного разу вони були свідками , як відповідач не могла потрапити до квартири , так як на її виклики по домофону, ніхто не відповідав.
Об'єктивно зазначені обставини підтверджуються зверненнями відповідача до органів міліції та КП " Залізничний ", а також довідкою поліклініки №1 лікарні для вчених про те, що відповідач відчуває труднощі у побуту із-за проблем з зором.( а.с. 102)
Згідно наданої Комунальним некомерційним підприємством " Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 " Солом'янського району м. Києва довідки від 03.11.2015 року № 671 ОСОБА_4 13 червня 2012 року та 12 грудня 2012 року отримували медичну допомогу вдома за адресою : АДРЕСА_1, про що свідчать записи в книзі викликів ( а.с. 97-101). Суду були надані копії цих записів у журналі викликів лікаря.
Суд дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12, ОСОБА_13, та ОСОБА_8 і обгрунтовано не взяв їх до уваги, навівши відповідні мотиви такого рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З огляду на те , що позивач не довів позовні вимоги , суд обгрунтовано відмовив у задоволені позову.
Посилання в апеляційній скарзі на акт не проживання особи за реєстрацією, суд правильно не прийняв до уваги , оскільки особи , які підписали зазначений акт були допитані судом як свідки і в своїх поясненнях підтвердили, що вони не бачили відповідача.
Однак , та обставина , що свідки не бачили відповідача , ще не свідчить про її не проживання на спірній жилій площі, оскільки за поясненнями відповідача вона періодично проживає в квартирі, у зв'язку з обставинами , які унеможливлюють її постійне проживання в квартирі.
Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону , а тому посилання в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог матеріального та процесуального права колегія суддів вважає безпідставними, оскільки колегія суддів не вбачає таких порушень вимоги матеріального та процесуального права , які б свідчили про неправильне вирішення спору та слугували підставою до скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав до задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. 303,304,307,308,315 ЦПК України , колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 відхилити, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді: