14 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12015100100011961 від 06.10.2015 року та накладено арешт на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 .
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що майно відповідає критеріям зазначеним ч.2 ст. 167 КПК України, а тому підлягає арешту з метою збереження та запобігання відчуження майна третім особам.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження мотивуючи тим, що ні він, ні представник його під час розгляду клопотання про накладення арешту в суді першої інстанції присутніми не були, ухвалу слідчого судді отримали лише 16.12.2015 року, під час ознайомлення з матеріалами провадження. Разом з тим з 17.12.2015 по 31.12.2015 року він знаходився у відрядженні, що обмежило його своєчасно подати апеляційну скаргу. Крім того апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно. На думку апелянта ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, що в свою чергу є підставою для скасування.
Апелянт зазначає, що арешт накладено необґрунтовано, у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно. Клопотання прокурора не відповідає вимогам закону та його доводи не підтверджується матеріалами кримінального провадження, майно не відповідає критеріям ст. 167 КПК України, а тому слідчий суддя необґрунтовано його задовольнив. Також апелянт вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутній цивільний позов та він не є підозрюваним в даному кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу подану ОСОБА_7 та просила задовольнити апеляційні вимоги в повному обсязі, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне поновити власнику майна ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження, тоді як апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання слідчого про накладення арешту було розглянуто судом у відсутність власника майна ОСОБА_7 та його представника, ухвалу слідчого судді отримали лише 16.12.2015 року, а тому оскарження ухвали про накладення арешту на майно слід вважати поданим без пропущення процесуального строку.
Згідно ухвали слідчого судді, в провадженні прокуратури Шевченківського району м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12015100100011961 від 06.10.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.
З таким висновком слідчого судді погоджується колегія суддів та вважає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна, оскільки матеріали кримінального провадження свідчать про те, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям ст. п. 1 ч.2 ст. 167 КПК України: має ознаки речі на яке було спрямоване кримінальне правопорушення, та ознаки речей, набутих в результаті вчинення кримінального правопорушення, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів.
З урахуванням вказаних обставин та з метою забезпечення можливої конфіскації майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав на нього арешт.
Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Що стосується доводів апеляційної скарги власника майна ОСОБА_7 про те, що майно не відповідає критеріям ст. 167 КПК України, то вказані доводи є голослівними та не спростовують висновків слідчого судді.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.
З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року, якою задоволено клопотання прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12015100100011961 від 06.10.2015 року та накладено арешт на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/239/2016 Категорія ст. 172 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції ОСОБА_8
Доповідач ОСОБА_1