Справа № 755/15853/15-ц
"02" лютого 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаврилової О.В.,
при секретарі - Неділько Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Представник позивача ПАТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №075-2008-1282 від 23.04.2008 року в сумі 145 928,95 дол. США. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 23.04.2008 року було укладено Кредитний договір №075-2008-1282, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 134474,00 дол. США, строком користування до 10.04.2038 року зі сплатою 12,75% річних за користування кредитом, з цільовим призначенням кредиту - на придбання квартири. Позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором, видав кредитні кошти шляхом банківського переказу коштів на рахунок позичальника - НОМЕР_2. Позичальник, в свою чергу, зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно кредитного договору. Однак, в порушення умов Кредитного договору та чинного законодавства України, ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов'язання у звязку з чим 25.02.2015 року позичальнику була направлена вимога про погашення суми заборгованості, однак останній не вчинив жодних дій по добровільному погашенню простроченої заборгованості. Враховуючи порушення зобов'язань, встановлених Кредитним договором, у позичальника виник обов'язок повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти. Сума заборгованості за Кредитним договором станом на 26.05.2015 року складає 145928,95 дол. США, з яких: заборгованість по кредиту - 130350,72 дол. США; відсотки - 15509,11 дол. США; підвищені відсотки - 69,12 дол. США. В забезпечення виконання зобов'язаннь Позичальника за Кредитним договором, 23 квітня 2008 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №075-2008-1282-Р, згідно умов якого поручитель поручилась перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором. У зв'язку з невиконанням Боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором Банк направив 25.02.2015 р. лист-вимогу до Поручителя. Проте, поручитель також не виконала умови договору, сума заборгованості залишилась не повернутою.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з викладених у позові підстав та додатково пояснив, що заборгованість по процентам мала місце вже в травні 2014 року, вимогу про дострокове повернення кредиту було направлено 25.02.2015 року. Обов'язковою умовою кредитного договору є відкриття позичальником поточного рахунку, тому за день до укладання кредитного договору було укладено договір банківського обслуговування. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється, згідно умов кредитного договору, шляхом зарахування відповідної суми на поточний рахунок. Кошти, внесені на поточний рахунок і є погашенням заборгованості. В 2010 році мала місце прострочена заборгованість за тілом кредиту, за процентами заборгованості на той час не було. Згідно умов кредитного договору, банк має право після настання терміну дострокового повернення нараховувати проценти (п.2.7.). А згідно п.2.12. кредитного договору, кредитор має право підняти процентну ставку. Графік до кредитного договору відображає орієнтовну сукупну вартість кредиту, він складений на 30 років уперед та має графи «комісія», «страхування». Видача кредитних коштів відбувалася на рахунок, відкритий за договором банківського обслуговування. На цей рахунок також було переведено кошти за п.9.8. кредитного договору. Позичальник кожного місяця вносить кошти на поточний рахунок, що оформляється заявою на внесення готівки. В останнє кошти на поточний рахунок надійшли 10.11.2014р., тому строки позовної давності не пропущено.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, надав письмові заперечення на позов (а.с.80-82) в яких зазначив, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року, визнано припиненою з 13 жовтня 2010 року поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 23 квітня 2008 року № 075-2008-1282-Р. Цим рішенням встановлено, що ПАТ «Універсал Банк» скористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов'язання з 10.04.2038 року на 13 квітня 2010р. Отже початок перебігу строку позовної давності по поверненню кредиту в повному обсязі слід рахувати з 13 квітня 2010р., оскільки саме в цей день банк довідався про порушення свого права. Угод щодо збільшення строку позовної давності між сторонами не укладалось. Проте банк звернувся з позовом до суду лише у серпні 2015 року, тобто майже через 4,5 роки від початку перебігу строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Стосовно переривання перебігу позовної давності в запереченнях зазначено, що позивачем не надано жодного доказу визнання боргу відповідачем. Крім того, після 13 квітня 2010р. зобов'язання трансформувалися із щорічних платежів в одноразовий платіж по поверненню залишку по кредиту та нарахованих на той момент процентів, нараховувати проценти надалі банк підстав не мав. Невиконання вимоги банку про дострокове повернення всієї суми залишку основної суми кредиту з нарахованими на той момент процентами дає право банку в межах строку позовної давності вимагати виконання такої вимоги з урахуванням положень ст. 625 ЦК України. Після настання терміну дострокового повернення заборгованості за кредитом, строк кредитного договору закінчується, з цього моменту припиняється сплата щомісячних платежів і банк втрачає право на нарахування процентів за користування кредитом. З наведених підстав відповідач просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову. В судовому засіданні відповідач надав пояснення аналогічні викладеним у письмових поясненнях (а.с. 105-108) та додатково пояснив, що внесення ним коштів на поточний рахунок не є діями по визнанню боргу за кредитним договором, оскільки призначенням платежу було поповнення рахунку, а не погашення кредиту. При цьому кошти, що розміщені на поточному рахунку, є власністю відповідача, він вільний як покласти їх на рахунок, так і зняти з нього. При цьому зазначив, що дій по зняттю коштів з цього рахунку ним не вчинялось.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засіданні не з'явилась, була повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, направила до суду письмові заперечення на позов (а.с.74-75), в яких зазначила, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року, визнано припиненою з 13 жовтня 2010 року поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 23 квітня 2008 року № 075-2008-1282-Р. Рішення у справі №756/11732/14-ц не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити. Факт того, що з 13 жовтня 2010 року поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 23 квітня 2008 року № 075-2008-1282-Р припинено, не потребує доведення. Оскільки порука ОСОБА_2 за договором поруки від 23 квітня 2008 року № 075-2008-1282-Р припинена з 13 жовтня 2010 року, Банк не має права звертатися до суду з вимогами до Поручителя, оскільки права, за захистом яких Банк звернувся, йому не належать. Кредитор є неналежним позивачем і у позові йому слід відмовити. Також відповідач просила розглядати справу у її відсутність.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача ПАТ «Універсал Банк», відповідача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI від 17.09.2008 року та на підставі рішення Загальних Зборів Акціонерів від 22 червня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк» змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» (а.с.45).
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позичальник зобов'язаний крім повернення позикодавцеві позики, сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 23.04.2008р. між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №075-2008-1282 (на придбання майна), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові коштів сумі 134474,00 доларів США зі строком кредитування по 10.04.2038 року включно (що є датою остаточного погашення всієї суми кредиту), а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,75% річних (базова процентна ставка) в порядку, на умовах та в строки визначені цим договором. Сторони погодились, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього договору. Згідно п.1.1.1. цього договору, за користування коштами поза встановлений строк (або термін погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 38,25% річних. Розмір підвищеної процентної ставки за користування Кредитом понад встановлені цим Договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов цього Договору, Додатків до нього та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів Національного банку України. Під терміном «прострочена сума основного боргу» Сторони розуміють суму Кредиту, що надана Позичальнику за Договором та станом на певну дату не повернена останнім до Кредитора у терміни її погашення згідно умов Договору. Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Погашення платежів за кредитом здійснюється позичальником у валюті кредиту (п.1.2.-1.5. договору) (а.с.8-23).
Обов'язковою умовою, згідно п.2.1.3 договору, є відкриття Позичальником поточного рахунку НОМЕР_2 (НОМЕР_3) у Кредитора, код банку (МФО 322001) для здійснення розрахунково-касового обслуговування операцій Позичальника з надання та погашення Кредиту.
Згідно п.2.4. кредитного договору, погашення основної суми Кредиту та процентів здійснюється шляхом сплати Позичальником щомісячних платежів. Під терміном «Щомісячних платежів» Сторони розуміють платіж, який складається із частини погашення основної суми кредиту та процентів нарахованих за користування кредитом за попередній платіжний період. Під терміном «платіжний період» Сторони розуміють період, що дорівнює одному календарному місяцю з дати, в яку повинен бути сплачений попередній щомісячний платіж до дати, встановленої в графіку погашення, для сплати наступного щомісячного платежу. Позичальник зобов'язується щомісячно в дату погашення щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів, шляхом зарахування до такої дати (включно) відповідної суми коштів на поточний рахунок, відкритий згідно п.2.1.3. даного договору. Позичальник доручає самостійно направляти кошти на погашення заборгованості позичальника у порядку та черговості, визначених п.2.8. цього договору та іншими умовами договору.
Згідно п.2.7. кредитного договору, нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування відсотків «30/360», починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку та зарахування на поточний рахунок Позичальника, вказаний у п.2.1.3 Договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості Позичальника (а саме: на суму Кредиту, що не повернута Кредитору) виходячи з кількості 30 днів у місяці й 360 днів у році. Дата остаточного погашення Кредиту в розрахунок не включаються. Позичальник зобов'язується здійснити повне погашення процентів за користування Кредитом не пізніше дня повного погашення суми Кредиту, зазначеного у п. 2.6. цього Договору.
Згідно п.2.10. кредитного договору, у випадку, якщо на поточному рахунку позичальника, вказаного в п.2.1.3. Договору, знаходиться сума більша ніж сума щомісячного платежу на день погашення, розмір якого визначений в п.2.4.-2.5. цього договору, відбувається погашення лише суми щомісячного платежу. Решта суми залишається на такому поточному рахунку позичальника до настання наступної дати погашення щомісячного платежу.
Згідно п.5.2.5. кредитного договору, відповідно до статей 525 та 611 Цивільного кодексу України Сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, вказаних нижче та направлення Кредитором на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення Кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) Позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення Кредитором Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.
Крім того, згідно п.9.8. цього договору, позичальник в день надання йому кредиту за договором сплачує кредитору плату за ініціювання кредиту в розмірі 1444,74 доларів США. Укладенням цього договору позичальник доручає кредитору в порядку договірного списання здійснити списання суми такої плати з поточного рахунку позичальника, відкритого у Кредитора, у відповідній валюті та наступне її перерахування на відповідний рахунок кредитора.
Позивачем виконано умови Кредитного договору №075-2008-1282 від 23.04.2008 року та надано відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 134474,00 доларів США (у тому числі 1444,74 доларів США, передбачені п.9.8. кредитного договору), що підтверджено Випискою з особового рахунку (а.с.30) та не оспорюється стороною відповідачів.
Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Поняття поруки визначено у ст. 553 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Як визначено ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
В забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором №075-2008-1282 від 23.04.2008 року, цього ж числа між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №075-2008-1282, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Кредитного договору №075-2008-1282 від 23.04.2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Порука за цим договором припиняються із припиненням всіх зобовязань Боржника за Основним договором, що забезпечуються такою порукою (а.с.24-26).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Нормами ст. 525 ЦК України встановлена неприпустимість односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов.
ОСОБА_1 періодично допускав несвоєчасну та неповну сплату планових платежів, передбачених графіком, останню сплату по погашенню тіла кредиту та процентів здійснив 10.11.2014р., на підтвердження чого позивачем суду наданий розрахунок заборгованості за кредитом (а.с.27-29) та виписка з особового рахунку (а.с.129-158).
За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.
24.02.2015р. на адресу відповідачів позивачем було направлено вимоги про негайну сплату простроченої заборгованості за кредитним договором, в яких зазначено, що у випадку не виконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається таким, що настав достроково на 61 день з моменту отримання цієї вимоги. Вимоги отримані відповідачами 28.02.2015 року (а.с.39-44).
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст. 212, 213 ЦПК України, рішення ґрунтується на досліджених наявних в справі доказах.
Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, на підтвердження чого позивачем суду наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с.27-29, 167), дати та розмір оплат заборгованості за яким повністю узгоджуються з наданою стороною позивача випискою з особового рахунку (а.с.129-158) та наданими відповідачем ОСОБА_1 заявами на переказ готівки (а.с.120-128), заборгованість за кредитним договором №075-2008-1282 від 23 квітня 2008 року станом на 26.05.2015р. становить 145928,95 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 608,29 доларів США; сума дострокового стягнення - 129742,43 доларів США; заборгованість за відсотками - 15509,11 доларів США; заборгованість за підвищеними відсотками - 69,12 доларів США.
Разом з тим, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.10.2014 року визнано припиненою з 13 жовтня 2010 року поруку ОСОБА_2 за договором поруки від 23.04.2008р. №075-2008-1282, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_2 (а.с.76-77). Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 листопада 2014 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13.10.2014 року залишено без змін (а.с.78-79).
Відповідно до змісту ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.
Враховуючи, що рішенням суду порука ОСОБА_2 за договором поруки від 23.04.2008р. №075-2008-1282, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_2 визнана припиненою з 13 жовтня 2010 року, а ПАТ «Універсал Банк» з позовом про солідарне стягнення заборгованості звернувся до суду 17 серпня 2015 року, тобто після припинення поруки, вимоги позову до поручителя ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Відповідачем ОСОБА_1 подано заперечення на позов, зі змісту яких убачається, що зазначений відповідач просить відмовити в задоволенні позову про стягнення заборгованості з підстав пропуску позивачем строку позовної давності з посиланням на те, що початок перебігу позовної давності стосовно повернення кредиту в повному обсязі починається з 13 квітня 2010р., оскільки саме в цей день Банк дізнався про порушення свого права, скориставшись правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов'язання з 10 квітня 2038 року на 13 квітня 2010 року (а.с.80-82). При цьому відповідач ОСОБА_1 посилається на обставини, встановлені рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13.10.2014 року встановлено, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 23 квітня 2008 року №075-2008-1282, ПАТ «Універсал Банк» 13 березня 2010 року надіслано позичальнику вимогу про необхідність сплатити прострочену заборгованість за кредитом, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконань та повідомило, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги. У строк, встановлений п.5.2.5 кредитного договору та у вимозі банку, ОСОБА_1 не сплатив прострочену заборгованість за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою за кредитним договором. Таким чином ПАТ «Універсал Банк» відповідно до положень ст. 1050 ЦК України та п.5.2.5. кредитного договору скористалось правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов'язання з 10 квітня 2038 року на 13 квітня 2010 року (тридцять перший календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту) (а.с.83-84).
Також матеріали справи містять копію вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 від 13 березня 2010 року про сплату потягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги простроченої заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов'язань, в якій також повідомило, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги (а.с.119).
Однак, суд не вбачає визначених Законом підстав для відмови в задоволенні позову до позивальника - відповідача ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском строків позовної давності, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що поряд з установленням строку дії Договору кредиту №075-2008-1282, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
При цьому, за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, який невід'ємно пов'язаний з моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Оскільки умовами Договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.
Як убачається з матеріалів справи - розрахунку заборгованості (а.с.27-29) та виписки з особового рахунку (а.с.129-158), прострочена заборгованість по тілу кредиту виникла 10.02.2009р. та була погашена періодичними платежами до 10.08.2011р., після чого заборгованість по тілу кредиту та по процентам виникла 10.05.2014р., в подальшому погашалась лише частково, останнє внесення коштів на погашення заборгованості мало місце 10.11.2014р.
Разом з тим, у зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором, кредитор 13 березня 2010 року скористався передбаченим частиною другою статті 1050 ЦК України та пунктом 5.2.5. договору кредиту правом на односторонню зміну умов кредитного договору, надіславши позичальнику вимогу про сплату протягом тридцяти днів простроченої заборгованості за кредитним договором, у випадку невиконання якої термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на тридцять перший день з моменту отримання цієї вимоги.
Як вже зазначалося вище, згідно п.5.2.5 кредитного договору №075-2008-1282, відповідно до статей 525 та 611 Цивільного кодексу України Сторони погодили, що у випадку настання будь-якої з обставин, вказаних нижче та направлення Кредитором на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення Кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) Позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення Кредитором Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.
Однак, отримавши вимогу банку від 13 березня 2010 року, ОСОБА_1 вже 09.04.2010р. вжив дій по усуненню порушень умов кредитного договору (а.с.139) по сплаті тіла кредиту, за відсутності на той час заборгованості по сплаті процентів, та станом на 10.08.2011р. здійснив в повному обсязі погашення простроченої на той час заборгованості (а.с.28).
Отже у Банку не було підстав вважати, що термін повернення кредиту настав у строки, визначені п.5.2.5 кредитного договору, зазначені у вимозі від 13 березня 2010 року.
З огляду на викладене є безпідставними твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що позивач дізнався про порушення свого права 13.04.2010р.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Як убачається з розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку, відповідачем ОСОБА_1 щомісяця по 10.11.2014р. включно вчинялись дії по погашенню заборгованості за кредитним договором, що безумовно свідчить про визнання цим відповідачем свого обов'язку по виконанню умов кредитного договору.
Твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що внесення ним коштів на поточний рахунок, відкритий у Банку позивача, не свідчить про переривання перебігу позовної давності є необґрунтованими, виходячи з наступного.
Згідно п.2.1.3. кредитного договору №075-2008-1282, однією з умов видачі та погашення кредиту є відкриття Позичальником поточного рахунку НОМЕР_2 (НОМЕР_3) у Кредитора, код банку (МФО 322001) для здійснення розрахунково-касового обслуговування операцій Позичальника з надання та погашення Кредиту.
З цією метою (видачі/одержання та погашення кредиту), за заявою-підтвердженням ОСОБА_1 про відкриття поточного рахунку - номер балансового рахунку НОМЕР_2 (номер особового рахунку НОМЕР_3) (а.с.112, 168), між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 22 квітня 2008 року укладено договір №00099428 банківського обслуговування фізичної особи (а.с.109-111, 169-173), згідно п.1.2. якого, клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами, що обліковуються на його рахунках на умовах встановлених діючим законодавством та Умовами. При цьому, згідно п.4.1. цього договору, для своєчасного виконання грошових зобов'язань клієнта перед банком, в тому числі погашень платежів та комісій, погашень кредитів або відсотків або будь-яких інших грошових зобов'язань клієнта перед банком, що витікають з цього договору або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між сторонами (в т.ч. кредити всіх видів) та/або тарифів та/або додатків до таких договорів клієнт уповноважує банк списувати кошти з рахунків клієнта у випадках, коли клієнт має грошові зобов'язання перед банком та не сплачує їх у встановленому порядку та строки.
При цьому, згідно п.2.4. кредитного договору№075-2008-1282, позичальник зобов'язується щомісячно в дату погашення щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів, шляхом зарахування до такої дати (включно) відповідної суми коштів на поточний рахунок, відкритий згідно п.2.1.3. даного договору. Позичальник доручає самостійно направляти кошти на погашення заборгованості позичальника у порядку та черговості, визначених п.2.8. цього договору та іншими умовами договору.
Згідно п.2.10. цього кредитного договору, у випадку, якщо на поточному рахунку позичальника, вказаного в п.2.1.3. Договору, знаходиться сума більша ніж сума щомісячного платежу на день погашення, розмір якого визначений в п.2.4.-2.5. цього договору, відбувається погашення лише суми щомісячного платежу. Решта суми залишається на такому поточному рахунку позичальника до настання наступної дати погашення щомісячного платежу.
При цьому відповідачем ОСОБА_1 в судовому засіданні підтверджено, що ним після отримання кредитних коштів, жодного разу не вчинялося дій по зняттю коштів з цього поточного рахунку НОМЕР_2 (НОМЕР_3).
Виходячи з наведених вище умов кредитного договору №075-2008-1282 та договору №00099428 банківського обслуговування фізичної особи, укладених між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1, убачається, що відкриття визначеного договором банківського обслуговування рахунку НОМЕР_2 (НОМЕР_3) було передумовою укладання між цими особами кредитного договору, внесення коштів на який відповідачем здійснювалося саме з метою погашення заборгованості за кредитним договором. При цьому зазначення ОСОБА_1 в заявах на переказ готівки (а.с.126-128) призначення платежу - поповнення рахунку, а не погашення кредиту не має суттєвого значення, оскільки цей рахунок було відкрито для здійснення розрахунково-касового обслуговування операцій Позичальника з надання та погашення Кредиту (п.2.1.3. кредитного договору).
З огляду на викладене, підстави для відмови в задоволенні позову до позивальника - відповідача ОСОБА_1 у зв'язку з пропуском строків позовної давності, відсутні.
Як убачається з позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість по тілу кредиту та процентам в іноземній валюті - доларах США. Згідно умов кредитного договору №075-2008-1282, валютою кредитування був долар США.
Згідно п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012 року № 5, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.
Згідно правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України від 24.09.2014р. у справі №6-145цс14, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.
Враховуючи викладене, а також те, що кредит був правомірно наданий в іноземній валюті - доларах США, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: банківської ліцензії, дозволу та додатку до нього (а.с.88-93), суд убачає передбачені законом підстави для стягнення заборгованості по тілу кредиту та процентам в іноземній валюті - доларах США.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню. З відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» стягненню підлягає сума заборгованості за кредитним договором №075-2008-1282 від 23.04.2008р., яка станом на 26.05.2015р. становить 145928,95 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 608,29 доларів США; сума дострокового стягнення - 129742,43 доларів США; заборгованість за відсотками - 15509,11 доларів США; заборгованість за підвищеними відсотками - 69,12 доларів США.
Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення: з відповідача ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654,00грн., які сплачено позивачем при зверненні з позовом до суду.
На підставі наведеного, ст.ст. 251-257, 261, 264, 509, 525, 526, 530, 533, 536, 546, 553, 554, 559, 598, 610-612, 625, 629, 631, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 11, 31, 57-60, 88, 179, 208-210, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором №075-2008-1282 від 23.04.2008р. в сумі 145928,95 доларів США (сто сорок п'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім доларів США дев'яносто п'ять центів США).
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654,00грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції, а особою, яка брала участь у справі, але не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя