Справа № 755/1447/16-ц
"09" лютого 2016 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді - Астахової О.О.
за участю секретаря - Рудь Р.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1, поданої в особі представника - ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05.01.2011 р. у справі № 1828/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-
До Дніпровського районного суду м. Києва 25.01.2016 року надійшла заява ОСОБА_1, поданої в особі представника - ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05.01.2011 р. у справі № 1828/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укросоцбанк» 1 364 854 грн. (один мільйон триста шістдесят чотири тисячі вісімсот п»ятдесят чртири) грн. 41 коп. заборгованості та 14 048 (чотирнадцять тисяч сорок вісім) грн. 54 коп. витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом. Крім того, заявник просить поновити йому пропущений строк на оскарження рішення третейського суду.
Обгрунтовуючи подану заяву тим, даний спір не підлягав розгляду третейським судом, оскільки не підсудний третейському суду, у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів» та з огляду на пункт 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» (зі змінами внесеними Законом № 2983-VІ від 03.02.2011 року. Враховуючи, що представник заявника отримав оскаржуване рішення третейського суду тільки 11.12.2015 року, а заявник дане рішення не отримував взагалі, просить суд про поновлення строків на оскарження даного рішення третейського суду.
Представник заявника ОСОБА_2 у судовому засіданні заяву підтримав та просив її задовольнити, виходячи з доводів якими вона обґрунтовується. Додатково зазначив, на дані правовідносини поширюється дія Закону № 2983-VІ від 03.02.2011 року у часі, оскільки пом»якшує відповідальність споживача. Крім того, проведення грошових розрахунків в даному випадку, на його думку, має публічну основу, переслідує публічний інтерес і спрямовано на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб.
Інші учасники третейського розгляду у судове засідання не з'явились, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Відповідно до ст. 389-9 ЦПК України неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про день та місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяв.
За таких обставин, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність нез'явившихся осіб.
Заслухавши представника заявника ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали третейської справи, оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05.01.2011 р. у справі № 1828/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, позовні вимоги задоволено та стягнуто із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 1 364 854 грн. (один мільйон триста шістдесят чотири тисячі вісімсот п»ятдесят чотири) грн. 41 коп. заборгованості за договором кредиту № 640/936-К936 від 08.10.2008 року та 14 048 (чотирнадцять тисяч сорок вісім) грн. 54 коп. витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.
З матеріалів справи вбачається, що за п. 6.2 договору кредиту № 640/936-К936 від 08.10.2008 року, укладеного між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», назву якого змінено на ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1, передбачено, що всі спори, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду.
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно із частиною першою статті 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.
Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.
Проте, на момент укладання договору кредиту № 640/936-К936 від 08.10.2008 року, в якому міститься третейське застереження та на час ухвалення рішення Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків - 05 січня 2011 року, Закон України «Про третейські суди» не містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 389-1 ЦПК України, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09.02.2016 року представнику заявника - ОСОБА_2 поновлено строк на оскарження рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05.01.2011 р. у справі № 1828/10.
Частиною 6 ст. 389-4 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду суд має право або постановити ухвалу про відмову в задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін або постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду.
Відповідно до ст. 389-5 ЦПК України, рішення третейського суду може бути скасоване лише у випадках, передбачених цією статтею.
Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:
1) справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Суд не приймає до уваги доводи представника заявника про наявність публічної основи та публічного інтересу у даному конкретному випадку, спрямованого на досягнення результату, необхідного в публічних цілях для задоволення публічних потреб та виходить з того, що зміни щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» (частина перша статті 6 Закону України «Про третейські суди», яку доповнено пунктом 14), за якими третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) були внесені Законом № 2983-VІ від 03.02.2011 року, який набрав чинності 12 березня 2011 року, тобто після того, як було ухвалено третейським судом оскаржуване рішення. Оскільки Закон зворотної дії у часі не має, суд приходить до висновку, що положення пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» до даних правовідносин не може бути застосовано.
У зв'язку із вище викладеним, підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 210, 293, 294 ч. 6 ст. 389-4, ст.ст. 389-5, 389-6 ЦПК України, Законом України «Про третейські суди», Постановою Верховного Суду України у справі № 6-856цс15 від 02.09.2015р. суд, -
Заяву ОСОБА_1, поданої в особі представника - ОСОБА_2 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05.01.2011 р. у справі № 1828/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту- залишити без задоволення, а рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 05.01.2011 р. у справі № 1828/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - без змін.
Ухвала суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена у порядку, визначеному ЦПК України для оскарження рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі проголошення ухвали без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.