Справа № 22-ц/793/455/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 30 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
03 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Кредо» про відшкодування майнової та моральної шкоди, що спричинена джерелом підвищеної небезпеки, -
Позивач ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_8, ОСОБА_6, Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Кредо» про відшкодування майнової та моральної шкоди, що спричинена джерелом підвищеної небезпеки.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21 липня 2015 року під час дорожньо-транспортної пригоди відповідач ОСОБА_8 керуючи автомобілем ВАЗ-21011, вчинив наїзд на його корову, внаслідок чого та загинула. Добровільно відшкодовувати завдану шкоду відповідач не бажає. Своїми діями відповідач завдав і моральну шкоду.
А тому, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_8 на його користь матеріальну шкоду в сумі 15400 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн., а також судові витрати.
У судовому засіданні суду першої інстанції свої вимоги позивач підтримав до співвідповідачів і пояснював, що за здану корову він отримав 6000,00 грн. та зазначав, що якби корови йшли разом по правій стороні, то дорожньо-транспортної пригоди могло не статися. Моральна шкода завдана йому відповідачем полягає лише в отриманих збитках по продажі молока, які становлять 100,00 грн., підвищенню тиску та рівня цукру в крові.
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 28 грудня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 4000,00 грн. та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 243,60 грн., стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 4700,00 грн. та судові витрати по оплаті судового збору в сумі 243,60 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на дане рішення, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу повністю в задоволенні позовних вимог до нього, оскільки вважає його незаконним, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги по наступних підставах.
Відповідно до положень ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції.
А оскільки судове рішення оскаржується відповідачем ОСОБА_6 тільки в частині стягнення матеріальної шкоди з нього, то і перевіряється тільки в цій частині, в іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржено.
Окрім цього, позивачем ОСОБА_7 25 січня 2016 року до апеляційного суду подано заяву про відмову від позову до ОСОБА_8 у зв'язку з добровільним відшкодуванням ним завданої шкоди з проханням закрити провадження у цій частині та про підтримання вимог до ОСОБА_6 на суму 4700 гривень.
Розглядаючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, та ухвалив правильне по суті рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.
Так, колегією суддів за матеріалами справи встановлено, що 21 липня 2015 року постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн., який стягнуто в доход держави. Постанова набрала чинності ( а. с. 8).
06 липня 2015 року о 07 год. 30 хв. ОСОБА_8 в с. Набутів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, керуючи автомобілем ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1, у світлий час доби, рухаючись по центральній вулиці села, не вибрав безпечної швидкості, вчинив наїзд на тварину (корову), чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху, в результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження.
Також, в результаті дорожньо-транспортної пригоди загинула корова породи «Симентальська», жіночої статі, кличкою «Зоря», ІНФОРМАЦІЯ_1, робочим номером 0417, кодом породи 11, ідентифікаційним номером UA8010560417, яка належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується копією паспорта великої рогатої худоби серії LC № 649044, виданого Державною ветеринарною та фітосанітарною службою України від 26 листопада 2013 року із зазначенням господарства UA 71080123.
Згідно довідки виданої Кооперативним підприємством «Ринок» від 07 серпня 2015 року за вих. №46 середня реалізаційна ціна на велику рогату худобу, а саме корову породи «Симентальська», ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 06 липня 2015 року становить 15400,00 грн., а вартість одного кілограма м'яса становить 28,00 грн.( а. с. 9).
М'ясо корови позивач здав заготовачу ОСОБА_9 отримавши 4500,00 грн., в суді першої інстанції зазначив що отримав 6000,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно п.12.1. Правил дорожнього руху, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Так, пунктом 7.6. Правил дорожнього руху України визначено, що переганяти стадо тварин по дорозі дозволяється лише у світлу пору доби, при цьому залучається така кількість погоничів, щоб можна було направляти тварин якомога ближче до правого краю дороги і не створювати небезпеку та перешкод іншим учасникам дорожнього руху.
Пунктами 1.3., 1.4., 1.5., 1.9. ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.
Згідно п.8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з питань розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності).
Згідно заперечень відповідача ТДВ СК «Кредо» вбачається, що відповідач ОСОБА_8 на момент вчинення адміністративного правопорушення не був застрахований в ТДВ СК «Кредо», а строк дії укладеного договору діяв до 08 липня 2014 року включно.
А тому, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що відповідальність за шкоду повинні нести як водій транспортного засобу ОСОБА_8, так і погонич ОСОБА_6
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, який розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст.7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Згідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 180 ЦК України, передбачено, що тварини є особливим об'єктом цивільних прав, на них поширюється режим речі, а правила поводження з тваринами встановлюється законом.
Зокрема, в Законі України «Про захист тварин від жорстокого поводження» у ст.9 передбачено, що особа, яка утримує домашню тварину зобов'язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов'язана забезпечити безпеку сторонніх людей і тварин, а також майна заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою, крім того фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин зобов'язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб.
Таким чином, в даному випадку мав місце договір власника великої рогатої худоби ОСОБА_7 з погоничем ОСОБА_6, який грунтується на засадах звичаю утворювати об'єднання громадян для випасання худоби.
Так, з постанови Корсунь-Шевченківського районного суду від 21.07.2015 року у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_6 підтвердив свої обов'язки погонича та перегін корів 06.07.2015 року у с.Набутів, а вина водія ОСОБА_8 підтверджена і даними схеми ДТП (а.с.8).
Виконання обов'язків погонича тварин ОСОБА_6, також, не заперечував і під час судового розгляду даної справи.
Таким чином, вина відповідача ОСОБА_10, який керував автомобілем, у вчиненні ДПТ 06.07.2015 року, внаслідок якого загинула корова, доведена та не підлягає доказуванню.
Згідно п. 7.7-в ПДР України погоничам тварин забороняється залишати в смузі відведення дороги тварин без нагляду та випасати їх. Смуга відведення - земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги. ( ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги»).
Оскільки тварина непередбачувана, для виключення можливості раптового виходу тварин на проїзну частину дороги передбачається обов'язковий нагляд за ними і заборона випасу.
З огляду на вище зазначене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що погонич корів, а саме ОСОБА_6, належним чином не забезпечив належний нагляд за великою рогатою худобою, яку він переганяв по автомобільній дорозі, в результаті чого корова раптово махнула головою та попала під наїзд автомобіля ОСОБА_8, і при цьому ОСОБА_6 не надано жодного доказу у підтвердження своїх доводів про відсутність його вини у заподіянні шкоди позивачу.
З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення шкоди з відповідача ОСОБА_6 відповідає положенням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими і такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до відхилення, а рішення суду першої інстанції в цій частині до залишення без змін.
При цьому, розглядаючи заяву ОСОБА_7 про відмову від позову до ОСОБА_8, судова колегія приходить до висновку, що заява позивача про відмову від позову підлягає до прийняття, а рішення суду першої інстанції в цій частині до скасування з закриттям провадження у справі.
Так, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Згідно з положеннями ч.1 ст.306 ЦПК України, в апеляційному суді позивач має право відмовитись від позову.
Зважаючи на те, що подана заява про відмову від позову не порушує прав інших сторін по справі та є волевиявленням позивача, то така відмова від позову не суперечить положенням норм процесуального права та підлягає до прийняття судом.
У зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_8 підлягає до скасування з закриттям провадження, відповідно до положень п.3 ч.1 ст.205, ст.306 ЦПК України з роз'ясненням позивачу наслідків відмови від позову, передбачених ст.206 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.205, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Кредо» про відшкодування майнової та моральної шкоди, що спричинена джерелом підвищеної небезпеки, - в частині стягнення матеріальної шкоди з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 у сумі 4000.00 гривень - скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити у зв'язку з відмовою позивача ОСОБА_7 від позовних вимог до ОСОБА_8, в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :