02 лютого 2016 року м. Київ К/800/27803/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення,
У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення, в якому просило:
- визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.09.2014 року № 125130013/2014/00065 та рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2014 року № 125000003/2014/110207/2.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» було відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» було залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року - без змін.
У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим», не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Київською митницею Державної фіскальної служби подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» та Компанією «SABIC SALES EUROPE B.V.», Нідерланди, 01.01.2013 року укладено зовнішньоекономічний контракт № SABIC-PM/6213. Згідно із умовами даного договору, кожна поставка або серія поставок здійснюватиметься на підставі додаткової угоди. В додаткових угодах визначається найменування, артикул, асортимент, кількість товарів, ціна товарів за одиницю, загальна вартість замовлених товарів, терміни та умови поставки і оплати товарів, а також інші необхідні умови.
22.09.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Київської митниці Міндоходів було подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № 125130013/2014/414379 товар «полімери етилену у первинних формах: марка LDPE SABIC 2100TN00, не лінійний у гранулах питомою густиною 0,920 - 0,923 г/см3, хімічна модифікація відсутня. Країна виробництва NL (Нідерланди). Торгівельна марка: SABIC. Виробник: SABIC Petrochemicals В. V.» (код УКТ ЗЕД 3901109000) у кількості 110000 кг. Заявлена вартість однієї тонни товару складає 1273,88 євро.
З митною декларацією від 22.09.2014 року № 125130013/2014/414379 було подано документи:
- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 25.02.2014 року № 110/2012/0001585;
- міжнародні автомобільні накладні від 17.09.2014, від 19.09.2014; платіжне доручення від 10.09.2014 №327;
- довідку про транспортно-експедиційні витрати від 22.09.2014;
- інвойси від 17.09.2014 року № 1846060045, № 1846060056, № 1846060057, від 19.09.2014 року № 1846060161, № 1846060196;
- проформу інвойс від 03.09.2014 року № 1846059182;
- Додаток В, додаткова угода від 03.09.2014 № 9;
- Додаток С, додаткова угода від 31.12.2013 № 2;
- договір від 01.01.2013 року № SABIC-PM/6213;
- Договір перевезення від 02.07.2014 року № 020714;
- лист від виробника стосовно встановлених цін для ТОВ «Дніпрохим» від 15.09.2014 року;
- паспорти якості;
- декларації походження товару від 17.09.2014 року № 1846060045, № 1846060056, № 1846060057, від 19.09.2014 року № 1846060161, № 1846060196;
- митні декларації країна відправника від 17.09.2014 року MRN14NL17В22827279375, MRN14NL17В6432D2C9DF7, MRN14NL17В6432D371D93, від 19.09.2014 року MRN14NL17Е6ВВ23ЕСЕЕ99.
Митним органом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» в електронному вигляді було надіслано вимогу про надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених числових значень митної вартості товару.
На вимогу митного органу Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» листом від 16.09.2014 року повідомило про те, що додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме транспортні (перевізні) документи, що підтверджують вартість перевезення, декларація країни походження, виписка з бухгалтерської документації (підтвердження оплати товару), лист від виробника про те, що компанія SABIC Petrochemicals В. V. не використовує прайс-листи були заявлені у графі 44 митної декларації. Страхування не здійснювалось. Інші документи на даний момент надати не має можливості, зобов'язуються переслати додатково по мірі їх отримання. Київською митницею 22.09.2014 року прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130013/2014/00065 та рішення про коригування митної вартості товарів № 125000003/2014/110207/2. Митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях у деклараціях від 03.09.2014 року № 700120003/2014/8468 та від 16.09.2014 року № 125130013/2014/414065.
Не погодившись з рішеннями відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» звернулося до суду з даним позовом.
Відповідно до статтей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частин 1- 3 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 2, 3, 4, 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як встановлено судом, митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки митницею під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містили розбіжності, а саме:
1) Відповідно до пункту 2.2 статті 2 контракту від 01.01.2013 року № SABIC-PM/6213, кожна поставка чи серія поставок буде здійснюватися на підставі додаткових угод. Пунктом 6.3 статті 6 контракту від 01.01.2013 року № SABIC-PM/6213 встановлено, що у комерційному рахунку (інвойсі) має обов'язково міститися посилання на номер та дату контракту, а також на номер та дату додаткового угоди.
До митного оформлення було подано додаткову угоду № 9 від 03.09.2014 року, проформа-інвойс від 03.09.2014 року № 1846059182 та інвойси від 17.09.2014 року № 1846060045, № 1846060056, № 1846060057, від 19.09.2014 року № 1846060161, № 1846060196. Надані інвойси не містять посилання на додаткову угоду, а відтак вони не відповідають умовам контракту та не дають змогу ідентифікувати вказану поставку товару з тією, що має відбуватися за додатковою угодою № 9 від 03.09.2014 року.
Не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що до зовнішньоекономічного контракту від 01.01.2013 року № SABIC-PM/6213 сторонами 13.11.2014 року укладено додаткову угоду № 5 (Додаток С), якою погоджено зміни, які виключають необхідність зазначення у комерційному рахунку (інвойсі) посилання на номер та дату додаткової угоди до контракту, оскільки зміни внесені у листопаді, тоді як спірні правовідносини виникли 22.09.2014 року.
2) Надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 22.09.2014 року складена Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверстранс», в той час як у СМR від 17.09.2014 року, від 19.09.2014 року вказано, що перевезення товару здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю «Днеправтотранс-2011», Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Транс-Сервіс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 Отже, розрахунок транспортних витрат мали здійснювати вказані перевізники.
Дані посилання відповідача спростовуються наступним.
Довідка про транспортні витрати складена Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверстранс», оскільки саме з ним, як експедитором, позивач вступав у господарські відносини за договором від 02.07.2014 року № 020714. Водночас, цим договором передбачено можливість експедитора залучати до надання послуг з перевезення інших осіб. Товариством з обмеженою відповідальністю «Аверстранс» було укладено договори з Товариством з обмеженою відповідальністю «Днеправтотранс-2011», Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Транс-Сервіс», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та інші первинні документи. Які в сукупності підтверджують доводи позивача про участь вказаних підприємств у наданні послуг з перевезення товарів останнього.
3) У графі 29 митної декларації від 22.09.2014 року № 125130013/2014/414379 митним органом місцем в'їзду визначено Ягодинську митницю, в той час як СМR від 17.09.2014 року (перевізник ФОП ОСОБА_3.) міститься відмітка штампу «Під митним контролем» митного органу в'їзду Львівської митниці. Така ж відмітка міститься на інвойсі від 17.09.2014 року № 1846060045. Окрім розбіжностей між вказаними документами та заповненою декларацією, вказана інформація має суттєве значення для визначення числового значення митної вартості, оскільки відповідно до довідки про транспортні витрати від 22.09.2014 року розрахунок здійснено до пункту перетину митного кордону Ягодин-Дорохуск по всім без винятку транспортним засобам.
4) Відповідно до умов додаткової угоди від 03.09.2014 року № 9 Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» має здійснити 100% передоплату товару через 10 календарних днів після підписання додаткової угоди. Оскільки Додаткову угоду підписано 03.09.2014 року, передоплата мала бути здійснена у повному обсязі на суму 402600 євро до 14.09.2014 року, тобто до подання товару до митного оформлення. У той же час, позивачем до митного оформлення подано лише платіжне доручення від 10.09.2014 року № 327, що підтверджує оплату лише частини товару в сумі 241560 євро, хоча мала вже бути сплачена вся сума у розмірі 402600 євро.
5) До митного оформлення подано лист виробника стосовно встановлених цін для Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» від 15.09.2014 року, який не знаходить свого відображення в умовах контракту, адже ним не передбачено жодних знижок для позивача. Крім того, вказаний лист підтверджує, що визначена декларантом митна вартість не відповідає терміну «дійсної вартості», наведеному у статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, під яким розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
6) Умовами поставки FСА (ІНКОТЕРМС-2000) передбачено, що у разі страхування товару, всі витрати по такому договору покладаються на покупця, яким у спірному випадку є Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим». Однак, позивачем до митного оформлення не надано жодного документу, що містив би відомості про страхування та його вартість. При цьому, наведені у довідці про транспорті витрати від 22.09.2014 року відомості, свідчать лише про те, що перевізник не здійснив страхування товару, в той час як такий обов'язок лежить безпосередньо на покупці товару, тобто на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим».
7) Подані до митного оформлення декларації країни-відправлення не містили інформації щодо повного обсягу партії товару, що подавалась до спірного митного оформлення. Так, у графі 44 ВМД зазначено наступні декларації країни-відправлення, які подано до митного оформлення: від 17.09.2014 року MRN14NL17В22827279375 (вага брутто - 22594), від 17.09.2014 року MRN14NL17В6432D2C9DF7 (вага брутто - 22594), від 17.09.2014 року MRN14NL17В6432D371D93 (вага брутто - 22594), від 19.09.2014 року MRN14NL17Е6ВВ23ЕСЕЕ99 (вага брутто - 22594). Отже, всього за вищевказаними деклараціями здійснено експорт 90376 кг, в той час як у спірній ВМД вага брутто вантажу складає 112970 кг. Крім того, копії митних декларацій країни-відправлення надано без урахування вимог статті 254 Митного кодексу України, що унеможливлює здійснення перевірки всіх відомостей, які у ній містяться із відомостями, що містяться у товаросупровідних документах.
Таким чином, оскільки в поданих до митного оформлення документах позивача було виявлено розбіжності, які не було усунуто в порядку, визначеному статтею 53 Митного кодексу України, рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2014 року № 125000003/2014/110207/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130013/2014/00065 відповідачем прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, отже відсутні підстави їх скасування.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз