02 лютого 2016 року м. Київ К/800/26412/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, в якому просило:
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.09.2014 року № 125130013/2014/00061, видану Київською митницею Міндоходів;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості від 16.09.2014 року № 125000003/2014/110200/2, видане Київською митницею Міндоходів.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» було задоволено. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.09.2014 року № 125130013/2014/00061, видану Київською митницею Міндоходів. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування заявленої митної вартості від 16.09.2014 №125000003/2014/110200/2, видане Київською митницею Міндоходів.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби було залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 року - без змін.
У касаційній скарзі Київська митниця Державної фіскальної служби, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року та ухвалити нову постанову, якою Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Київської митниці Державної фіскальної служби задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» та Компанією «SABIC SALES EUROPE B.V.» укладено контракт від 01.01.2013 року № SABIC-PM/6213.
16 вересня 2014 року в Україну за МД № 125130013/2014/414065 було увезено товар: полімери етилену у первинних формах: 1:марка LDPE SABIC 2100TN00, не лінійний у гранулах питомою густиною 0,920 - 0,923 г/см3. кількість 110 000 кг. Торгівельна марка: SABIC. Виробник: SABIC Petrochemicals В. V., країна виробництва - Нідерланди. Заявлена вартість однієї тонни товару складає 1220,00 євро.
З метою митного оформлення імпортованого товару 18.04.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» відповідачу було подано електронну митну декларацію (МД) № 125130006/2014/581951 та документи:
- договір від 01.01.2013 року № SABIC-PM/6213;
- додаткову угоду від 31.12.2013 року № 2;
- додаткову угоду від 03.09.2014 року № 9;
- інвойс від 03.09.2014 року № 1846059182;
- платіжне доручення від 09.09.2014 року № 326;
- інвойси від 11.09.2014 року № 1846059668, № 1846059680, № 1846059682, № 1846059684, від 12.09.2014 року № 1846059808;
- лист від виробника стосовно встановлених цін для Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» від 15.09.2014 року;
- договір транспортного перевезення та експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародних сполученнях від 02.07.2014 року № 020714;
- довідка про транспортно-експедиційні витрати;
- міжнародні автомобільні накладні (CMR) від 11.09.2014 року - 4 шт. та від 12.09.2014 року - 1 шт.;
- лист від продавця стосовно гр. 3 CMR;
- декларації походження товару від 11.09.2014 № 1846059668, № 1846059680, № 1846059682, № 1846059684, від 12.09.2014 року № 1846059808;
- митні декларації країна відправника MRN14NL1723E72ADEDEE2 від 11.09.2014 року, MRN14NL172510292D9831 від 11.09.2014 року, MRN14NL17255B2897DB80 від 11.09.2014 року, MRN14NL17255F209BC7E1 від 11.09.2014 року, MRN14NL173E2D2ABF8FC5 від 12.09.2014 року;
- паспорт якості від 11.09.2014 року;
- висновок експерта від 22.09.2014 року № ГО-4327;
- інформацію біржових організацій ICIS Polyethylene (Europe) від 29.08.2014 року;
- інформацію біржових організацій ICIS Polyethylene (Europe) від 05.09.2014 року.
Митним органом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» в електронному вигляді було надіслано вимогу про надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених числових значень митної вартості товару.
На вимогу митного органу Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» листом від 16.09.2014 року повідомлено про те, що додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме: транспортні (перевізні) документи, що підтверджують вартість перевезення, декларація країни походження, виписка з бухгалтерської документації (підтвердження оплати товару), лист від виробника про те, що компанія SABIC Petrochemicals В. V. не використовує прайс-листи були заявлені у графі 44 митної декларації. Страхування не здійснювалось. Інші документи на даний момент надати не має можливості, зобов'язуються переслати додатково по мірі їх отримання.
Київською митницею 16.09.2014 року прийнято рішення № 125000003/2014/110200/2 щодо коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару визначено за резервним методом, а також видано картку відмови в прийнятті митної декларації № 125130013/2014/00061.
Не погодившись з рішеннями відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» звернулося до суду з даним позовом.
Відповідно до статтей 49, 50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до частин 1- 3 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно із частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 2, 3, 4, 5 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.
Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Факт неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
З оскаржуваного рішення вбачається, що митним органом не наведено належного підтвердження тому, що позивач при декларуванні митної вартості товару зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, та що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.
Сама по собі наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядним методом. Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати переваги перед наданими декларантом документами на підтвердження заявленої митної вартості.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, визначена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України; відповідачем не підтверджено належними доводами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
За вказаними обставинами колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрохим» до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз