провадження № 22-ц/796/2329/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Кириленко Т.В.
справа №759/5187/15-ц Доповідач: Поліщук Н.В.
04 лютого 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - судді Поліщук Н.В.
суддів Білич І.М., Болотова Є.В.
при секретарі Горбачовій І.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником за довіреністю ОСОБА_1, на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кийтранс-2005» про відшкодування шкоди,-
В квітні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, вимоги за яким неодноразово уточнював, про стягнення з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» 36192,62 грн., з ТОВ «Кийтранс-2005» 24393,81 грн.
Вимоги обґрунтовує тим, що 02 жовтня 2014 року у ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_3, який керував автомобілем «Богдан», державний номер НОМЕР_1, пошкоджено належний позивачу автомобіль «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2.
Автомобіль «Богдан» належить ТОВ «Кийтранс-2005», ОСОБА_3 є працівником зазначеного товариства і ДТП сталася у момент виконання ним своїх трудових обов»язків.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 у зв»язку із експлуатацією автомобіля «Богдан» була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» згідно із Полісом №АІ/2657474 від 27 травня 2014 року.
Внаслідок ДТП позивачу завдано збитків у зв»язку із пошкодженням належного йому автомобіля у сумі 41005,92 грн., а вартість відновлення якого становить 60957,50 грн.
09 жовтня 2014 року позивач звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. Страховою компанією поступово здійснено страхове відшкодування у загальному розмірі 15665,56 грн., у зв»язку із чим позивач просить стягнути із страховика невиплачену суму страхового відшкодування у розмірі 25340,36 грн. (41005,92 грн. - 15665,56 грн.), 6512,57 грн. пені, 4004,86 грн. інфляційних втрат та 334,83 грн. 3% річних.
При цьому позивач зазначає, що він не погодився із визначеною страховиком сумою страхового відшкодування та замовив власне дослідження, на підставі якого і обґрунтовує розмір шкоди.
З ТОВ «Кийтранс-2005» просить стягнути 900 грн. за проведення дослідження з визначення вартості збитків, 19951,58 грн. збитків (60957,50 грн. - 25340,36 грн. - 15665,56 грн.), 3295,44 грн. інфляційних втрат та 246,79 грн. 3% річних.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути: з ПрАТ «Українська страхова компанія» 25340,36 грн. та судові витрати; з ТОВ «Кийтранс-2005» 19951,58 грн. та судові витрати.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПрАТ «Українська страхова компанія» 10852,26 грн. інфляційних втрат, 3% річних та пені, з ТОВ «Кийтранс-2005» 3542,23 грн. інфляційних втрат та 3% річних.
Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами позовної заяви та посилається на порушенням судом норм матеріального права щодо підставності заявлених вимог про стягнення з відповідачів інфляційних втрат, 3% річних та пені.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, посилаючись на викладені в ній обставини, просив скаргу задовольнити.
Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
На підставі ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, 02 жовтня 2014 року сталася ДТП за участю автомобіля «Богдан», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та автомобіля «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача.
Водій ОСОБА_3 є працівником ТОВ «Кийтранс-2005».
Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської обл. від 14 листопада 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 у зв»язку із експлуатацією автомобіля «Богдан» була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» згідно із Полісом №АІ/2657474 від 27 травня 2014 року (страхова сума 50000 грн., франшиза 0 грн.).
26 березня 2015 року за замовленням ОСОБА_2 ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія» складено Звіт №159 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, з приводу складання якого у суді був допитаний оцінювач. За результатами дослідження надано висновок, що матеріальний збиток завданий власнику автомобіля Toyota Corolla, державний номер НОМЕР_2, складає 41005,92 грн. (сума відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, яка не містить ПДВ, згідно пояснень оцінювача). В дослідницькій частині також зазначено, що вартість відновлювального ремонту складає 60957,50 грн.
10 грудня 2014 року ФОП ОСОБА_4 складено Звіт №32/12/14 на підставі якого ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» визначила суму страхового відшкодування у розмірі 15665,56 грн. (розмір матеріального збитку) та протягом лютого-квітня 2015 року виплатила їх позивачу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення із ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» пені, 3% річних та інфляційних витрат за період з 10 квітня 2015 року по 31 серпня 2015 року суд виходив з того, що неоспорювана сума страхового відшкодування була сплачена позивачу до 09 квітня 2015 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Кийтранс-2005» 3% річних та інфляційних витрат, суд виходив з того, що на суму відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків не нараховується індекс інфляції та 3% річних.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відмови у задоволенні вимог в частині стягнення з ТОВ «Кийтранс-2005» 3% річних та інфляційних витрат, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону, проте уважає помилковими висновки суду в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення із ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 цього Закону визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом ст.29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п.35.1 ст.35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до п.36.1 ст.36 цього ж Закону визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Відповідно до п.36.4 ст.36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до п.36.5 ст.36 Закону передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Окрім того, відповідно до ст.992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов»язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення про стягнення суми страхового відшкодування, помилково не застосував правила п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та відмовив у задоволенні вимог про стягнення із страхової компанії пені за прострочення виплати страхового відшкодування в повному обсязі.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов»язання і є особливою мірою відповідальності боржника (страховика) за прострочення грошового зобов»язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитору від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в частині стягнення з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Разом з тим, дія ч.2 ст.625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов»язанням, яке виникає з договірних зобов»язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК України). Зазначене роз»яснення містить пункт 4 Постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».
З огляду на наведене, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «Кийтранс-2005» 3% річних та інфляційних втрат, та доводами апеляційної скарги висновки суду в цій частині не спростовується.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення розміру збитків з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» та ТОВ «Кийтранс-2005» відповідачами не оскаржується, відтак апеляційний суд, виходячи з наданих йому законом повноважень, не перевіряє законність рішення в цій частині.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» пені, інфляційних втрат та 3% річних та ухвалення в цій частині нового рішення , яким стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 6679,95 грн. - пені, 4004,86 грн. - інфляційних втрат, 334,83 грн. - 3% річних.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником за довіреністю ОСОБА_1, задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 листопада 2015 року в частині відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» пені, інфляційних втрат та 3% річних скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_2 6679,95 грн. - пені, 4004,86 грн. - інфляційних втрат, 334,83 грн. - 3% річних.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий - суддя Н.В. Поліщук
Судді
І.М. Білич
Є.В. Болотов