іменем україни
27 січня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,
Хопти С.Ф., Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання договору споживчого кредиту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 червня
2015 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2015 року,
У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом та просила визнати кредитний договір, укладений 4 вересня 2007 року між нею та публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») під впливом обману, недійсним.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 березня 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 відкрито.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2015 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23 березня 2015 року про відкриття провадження у справі скасовано, матеріали справи повернуто в суд першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі з дотриманням правил підсудності.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2015 року, позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною і повернуто позивачу.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Повертаючи заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем подано позов з порушенням правил підсудності, оскільки даний позов виник з діяльності філії або представництва юридичної особи, а тому має пред'являтись за місцем знаходження філії ПАТ «Державний ощадний банк України» - м. Одеса, вул. Базарна, 17, до Приморського районного суду м. Одеси.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки таких висновків суди дійшли із порушенням норм процесуального права.
Пред'являючи позов за зареєстрованим місцем свого проживання відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України, позивач посилалася на те, що кредитний договір від 4 вересня 2007 року, укладений з ПАТ «Державний ощадний банк України» під впливом обману щодо предмету та ціни договору. Тобто, цим договором порушено її права, як споживача.
З вказаного вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу захисту прав споживачів.
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Цей закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення, так виконання такого договору.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Отже, незалежно від предмета і підстав позову на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Суди зазначене не врахували та прийшли до передчасного висновку про те, що позов про визнання правочину недійсним слід подавати до суду за місцем юридичної особи, у даному випадку її філії, не давши оцінку тому, чи поширюється на даний позов Закон України «Про захист прав споживачів» та правила альтернативної підсудності та чи у такому разі позивачка не буде позбавлена права на розгляд її справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Також не може залишатись в силі ухвала апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2015 року з наступних підстав.
Згідно із положеннями ст. 74 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які разом із розпискою надсилаються поштою рекомендованими листами із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною. Особи, які беруть участь у справі, можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам вручаються їм під розписку. При повідомленні або виклику до суду телефонограмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку необхідною умовою є забезпечення фіксації такого повідомлення або виклику. Вважається недостатнім наявність у справі лише довідки секретаря судового засідання (чи іншої уповноваженої особи) про повідомлення особи, яка бере участь у справі, зокрема телефонограмою, так як слід забезпечити фіксацію такого повідомлення та його отримання. Підтвердженням цьому може служити наявність у справі відповідної телефонограми, яка за змістом відповідала б вимогам ст. 75 ЦПК України. Крім того, повинні міститися дані про особу, яка надіслала телефонограму, і детальні дані про особу, яка її прийняла та за яким телефоном. Зазначена телефонограма має бути зареєстрована в суді, а у справі має бути відповідний витяг із журналу телефонограм.
Відповідно до ч. 1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.
Відомості про те, що ОСОБА_3 та/або її представник були належним чином повідомлені апеляційним судом про розгляд справи 9 червня 2015 року взагалі відсутні.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
У зв'язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням ст. 129 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Розглянувши справу за відсутності ОСОБА_3, не повідомленої про дату судового засідання, апеляційний суд не дав оцінки її доводам щодо обраної підсудності.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що постановлені ухвали судів підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 червня
2015 року, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 10 вересня 2015 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
О.В. Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П. Штелик