Ухвала іменем україни 28 січня 2016 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014090000000129 щодо ОСОБА_5 за касаційною скаргою засудженого на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2015 року щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коломия Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5
встановив:
у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 зазначає вимогу про зміну постановлених щодо нього судових рішень та пом'якшення призначеного йому покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України. На обґрунтування своїх вимог стверджує про те, що суд апеляційної інстанції порушив кримінальний процесуальний закон, розглянувши провадження без участі сторони захисту. Вказує на те, що він не був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду провадження в апеляційному порядку. Посилається на суворість призначеного йому покарання.
Вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2014 року ОСОБА_5 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 1 ст. 263 КК на строк 3 роки 6 місяців;
- за ч. 1 ст. 263-1 КК України на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2015 рокууказаний вирок місцевого суду залишено без змін.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_5 , який просив задовольнити його касаційну скаргу, думку прокурора щодо законності та обґрунтованості судових рішень щодо ОСОБА_5 , перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
ОСОБА_5 за невстановлених слідством обставин із метою виготовлення вибухового пристрою, придбав імітаційну шашку ШИРАС-М, споряджену піротехнічною сумішшю, вагою 175 г, до складу якої входить 60% тротилу і 40% гексахлорбензолу, що є вибуховою речовиною та зберігав її за місцем свого проживання у житловому будинку на АДРЕСА_1 .
Упродовж травня-червня 2014 року ОСОБА_5 , діючи з метою подальшого збуту, за вищезазначеним місцем свого проживання виготовив саморобний радіокерований вибуховий пристрій, що містить елементи, як промислового так і саморобного виробництва, та домовився про його збут за 3800 грн. 30 травня 2014 року у с. Старий Косів Косівського району ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_7 2000 грн для виготовлення вибухового пристрою, продемонструвавши при цьому принцип його дії, здійснивши підрив схожого пристрою за допомогою пульту.
05 червня 2014 року о 14:20 год., діючи за попередньою домовленістю, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 неподалік місця свого проживання та передав йому виготовлений саморобний радіокерований вибуховий пристрій, який до цього зберігав у своєму будинку, отримавши від останнього решту суми - 1800 грн.
ОСОБА_5 не оскаржує доведеність винуватості у вчиненні злочинів та правильність застосування кримінального закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 263-1 КК України
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення, не встановлено.
Твердження ОСОБА_5 про те, що суд апеляційної інстанції порушив кримінальний процесуальний закон, розглянувши провадження без участі сторони захисту, голослівні.
Так, ОСОБА_5 , якому було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту до вступу вироку в законну силу, не заявляв клопотання про забезпечення його обов'язкової участі в суді апеляційної інстанції при розгляді його апеляційної скарги.
Оскільки участь ОСОБА_5 та його захисника в суді апеляційної інстанції не була обов'язковою, то цим судом не порушено вимог кримінального процесуального закону, як про це заявляє засуджений.
Також немотивованими є доводи засудженого про те, що він не був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду провадження в апеляційному порядку.
Ці доводи спростовуються матеріалами, наявними у кримінальному провадженні, зокрема повідомленням про вручення під підпис ОСОБА_5 06 серпня 2015 року рекомендованого поштового відправлення з Апеляційного суду Івано-Франківської області з повідомленням про дату, час та місце розгляду провадження щодо нього в апеляційному порядку.
Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання судом враховано суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, пом'якшуючі покарання обставини, якими було визнано те, що засуджений позитивно характеризувався за місцем проживання, щиро покаявся та сприяв у його розкритті злочинів, його матеріальний та сімейний стан.
Ті обставини, що ОСОБА_5 з 22 вересня 2015 року перебував на лікуванні у терапевтичному відділенні Косівської районної лікарні, зобов'язаний піклуватися про свою бабу похилого віку та має трьох неповнолітніх дітей, не свідчить про те, що виправлення засудженого можливе без реального відбування покарання.
Призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
З огляду на викладене, відсутні підстави для пом'якшення призначеного засудженому покарання, як про це просить ОСОБА_5 .
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України,
постановив:
вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 серпня 2015 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
_________________________ _____________________ _______________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 о ОСОБА_3