іменем україни
27 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.
суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,
ХоптиС.Ф., Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» про стягнення пені за касаційною скаргою комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» на рішення апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року,
У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 3 жовтня 2012 року між нею та комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» (далі - КП «Житлоінвестбуд-УКБ») було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого вона зобов'язалась сплатити відповідачу ціну об'єкту відповідно графіку оплат, а відповідач - передати їй у власність майнові права на квартиру АДРЕСА_1 у строки та на умовах визначених цим договором. Відповідно до п. 3.2 цього договору вона вчасно перерахувала відповідачу грошові кошти у розмірі 866 745 грн. Проте відповідач умови договору не виконав та не передав їй об'єкт будівництва у першому кварталі 2014 року, тому відповідно до вимог п. 4.2.1 договору він повинен їй сплатити пеню у розмірі 0,01 % від суми фактично перерахованих коштів за квартиру за кожен день прострочення, що складає 23 054 грн.
Ураховуючи наведене, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь суму пені у розмірі 23 054 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 травня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з КП «Житлоінвестбуд-УКБ» на користь
ОСОБА_3 пеню у розмірі 7 367 грн 80 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі КП «Житлоінвестбуд-УКБ», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено обов'язок відповідача на виконання зобов'язань по передачі квартири саме з 1 квітня 2014 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем було порушено умови договору щодо введення об'єкта в експлуатацію, тому з нього на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі, визначеному цим договором.
Проте повністю погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судами встановлено, що 3 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та КП «Житлоінвестбуд-УКБ» було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого останнє зобов'язалось передати ОСОБА_3 у власність майнові права на АДРЕСА_1 у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, у строки та на умовах, визначених цим договором.
За змістом ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 6.1 вказаного договору визначено запланований термін ведення житлового будинку в експлуатацію - І квартал 2014 року.
За умовами п. 6.2 цього договору продавець після завершення спорудження об'єкта капітального будівництва та введення його в експлуатацію зобов'язався повідомити покупця, засобами телефонного зв'язку або письмовим повідомленням, як власника майнових прав на квартиру, яка є частиною об'єкта капітального будівництва, про дату введення об'єкта капітального будівництва в експлуатацію.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).
Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.
Згідно з п. 11 цієї постанови датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
При цьому будівництво спірного нерухомого майна закінчено 11 вересня 2014 року, про що 23 вересня 2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано відповідний сертифікат.
Апеляційний суд наведене не врахував, не перевірив, чи відповідач повідомив покупців про дату введення об'єкта капітального будівництва в експлуатацію будь-яким способом, передбаченим умовами договору; не дав оцінку тому, чи може визначений у договорі запланований термін введення, з урахуванням вимог зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, вважатись кінцевим строком введення об'єкта до експлуатації.
Відповідно до п. 1.4 договору передача та приймання майнових прав здійснюється сторонами за актом приймання-передачі майнових прав на квартиру після введення об'єкту капітального будівництва в експлуатацію та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічних паспортів, виготовлених Київським бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).
Згідно з п. 2.4.1 договору ОСОБА_3 зобов'язалась сплатити повну вартість майнових прав на квартиру.
У пп. 3.2, 3.3 договору зазначено, що покупець здійснює оплату
99 % вартості майнових прав. Решту вартості майнових прав на квартиру, що залишилися неоплаченими, покупець після обмірів БТІ та отримання технічного паспорту на квартиру за ціною майнових прав у перерахунку на 1 кв. м, яка діяла на момент здійснення покупцем останнього поточного платежу за цим договором.
Відповідно до п. 3.5 договору після внесення покупцем повної вартості предмету договору у готівковій або безготівковій формі, продавець надає покупцю довідку про сплату майнових прав на квартиру, який є невід'ємним додатком до цього договору.
8 жовтня 2014 року між сторонами було укладено додаткову угоду, якою було збільшено вартість предмета угоди до 866 745 грн, які позивач зобов'язалась сплатити і провела оплату 14 листопада 2014 року, після чого їй КП «Житлоінвестбудсервіс-УКБ» було видано довідку від 14 листопада 2014 року № 114/5328, яка є документом, що підтверджує право покупця на отримання у власність закріпленого за нею об'єкта.
Апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України зазначене не врахував, не дослідив умови договору купівлі-продажу від 3 жовтня 2012 року, не визначився з моментом здачі об'єкта в експлуатацію, не з'ясував, чи мало місце порушення відповідачем умов договору та моментом його виникнення, що має істотне значення для визначення періоду прострочення та розміру пені.
Крім того, апеляційний суд не звернув увагу на те, що у своїй позовній заяві ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача на її користь пеню за невиконання взятих на себе зобов'язань, зокрема несвоєчасну передачу у її власність майнових прав на спірну квартиру та частково задовольняючи позов, стягнув пеню за порушення умов договору щодо порушення строку введення об'єкта до експлуатації, не врахувавши при цьому, що за порушення зазначених умов договору настають різні правові наслідки та не з'ясував, чи це не буде вважатись виходом за межі позовних вимог.
Ураховуючи, що апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, та допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
О.В.Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П.Штелик