28 січня 2016 року Справа № 803/40/16
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
при секретарі Головатій І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» про скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Волинської області (далі - ВДВС Луцького РУЮ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» (далі - ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції», третя особа) про скасування постанови від 04.10.2013 року про відкриття виконавчого провадження ВП №40040600.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.10.2013 року державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №40040600 по примусовому виконанню виконавчого напису №5317, вчиненого 12.12.2008 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області.
Оскаржувану постанову позивач вважає незаконною та просить її скасувати, оскільки відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Оскільки у виконавчому написі №5317 від 12.12.2008 року зазначено, що останній має бути пред'явлений до виконання відділу (підрозділу) державної виконавчої служби протягом року з дня його вчинення, відтак у державного виконавця не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження ВП №40040600.
У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника ВДВС Луцького РУЮ (а.с.35).
У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, просив у задоволенні позову відмовити. Пояснив, що відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.03.2012 року замінено стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим написом приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 12.12.2008 року за №5317 на договір іпотеки від 29.03.2007 року, який укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк», з ВАТ «Кредобанк» на ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції». Оскільки виконавчий напис №5317 від 12.12.2008 року неодноразово був пред'явлений ВДВС Луцького РУЮ до виконання, тому відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення зазначеного виконавчого документу переривався.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника третьої особи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 03.10.2013 року ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» звернулось до ВДВС Луцького РУЮ із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису №5317 від 12.12.2008 року, вчиненого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 (а.с.24).
04.10.2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ ОСОБА_6 винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №40040600 по примусовому виконанню виконавчого напису №5317, вчиненого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 12.12.2008 року (а.с.26).
Суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про незаконність оскаржуваної постанови є необгрунтованими та безпідставними з огляду на таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» (далі - в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження за оскаржуваною постановою).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює строки пред'явлення виконавчого документа до виконання, зокрема, строк пред'явлення до виконання виконавчого напису нотаріуса становить 1 рік.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Водночас, статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Відповідно до частини п'ятої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на дату вчинення виконавчого напису) повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону. Аналогічна норма міститься у частині п'ятій статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та передбачає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що стягувач має право повторно пред'явити виконавчий документ до виконання у разі його повернення з підстав, передбачених статтею 40 (в подальшому статтею 47) Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, у разі відмови стягувача залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається у зв'язку з пред'явленням його до виконання та у випадку повернення виконавчого документа стягувачу знову поновлюється на строк, встановлений статтею 21 Закону України «Про виконавче провадження», тобто на один рік.
Як свідчать матеріали справи, 12.12.2008 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за №5317), яким запропоновано звернути стягнення на будівлю торгово-виробничої бази, загальною площею 944,7 м.кв., що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Лугова, будинок, 70, та земельну ділянку площею 0,1791 га - цільове призначення для розміщення торгово-виробничої бази, кадастровий номер 0722880700:04:001:0119, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, село Рованці, що належать на праві власності ОСОБА_1 та які на підставі договору іпотеки, посвідченого 29.03.2007 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 за №2322, передані в заставу Відкритому акціонерному товариству «Кредобанк» (далі - ВАТ «Кредобанк»), строк за яким настав 10.12.2008 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищезазначених будівлі торгово-виробничої бази та земельної ділянки, запропоновано задовольнити вимоги ВАТ «Кредобанк» у загальному розмірі 1561447,32 грн. (а.с.8).
02.02.2009 року за заявою ВАТ «Кредобанк» відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №11153107 по примусовому виконанню виконавчого напису №5317, вчиненого 12.12.2008 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5, а 17.05.2010 року винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: у зв'язку з відмовою ВАТ «Кредобанк» в прийнятті у власність (на баланс) в рахунок погашення боргу вищевказане нерухоме майно (а.с.31-32).
04.06.2010 року за заявою ПАТ «Кредобанк» від 02.06.2010 року в.о.начальника ВДВС Луцького РУЮ ОСОБА_8 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №19614925 по примусовому виконанню виконавчого напису №5317 від 12.12.2008 року, вчиненого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 30.08.2011 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 3 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: стягувач ПАТ «Кредобанк» відмовився залишити за собою майно боржника (а.с.29-30).
25.06.2012 року на підставі заяви ПАТ «Кредобанк» від 21.06.2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Луцького РУЮ ОСОБА_6 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №33199916 по примусовому виконанню виконавчого напису №5317, вчиненого 12.12.2008 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5
З матеріалів справи слідує, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.03.2012 року замінено сторону виконавчого провадження за виконавчим написом приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 12.12.2008 року за №5317 на договір іпотеки від 29.03.2007 року, який укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Кредобанк», а саме: стягувача ВАТ «Кредобанк» на ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (а.с.23).
25.09.2013 року державним виконавцем винесено постанову у виконавчому провадженні ВП №33199916 про повернення виконавчого документа стягувачеві ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на підставі пункту 3 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки стягувач відмовився залишити за собою майно боржника (а.с.27-28).
Таким чином, матеріалами справи підтверджується той факт, що виконавчий напис №5317, вчинений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 12.12.2008 року, неодноразово був пред'явлений ВДВС Луцького РУЮ до виконання, а саме: 02.02.2009 року, 02.06.2010 року та 21.06.2012 року, а тому строк його пред'явлення переривався.
Відповідно до постанов про повернення виконавчого документа стягувачеві від 17.05.2010 року, від 30.08.2011 року, від 25.09.2013 року виконавчий напис №5317 від 12.12.2008 року був повернутий стягувачеві у зв'язку з відмовою останнього залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення.
Суд зазначає, що строк повторного пред'явлення виконавчого напису №5317 від 12.12.2008 року до виконання слід відраховувати з дня винесення останньої постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, тобто з 25.09.2013 року, оскільки його було перервано, а тому повторне пред'явлення виконавчого документу до виконання 03.10.2013 року було здійснено стягувачем з додержанням річного строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».
Суд не бере до уваги твердження представника позивача про те, що договір іпотеки, який посвідчений 29.03.2007 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 за №2322 та на підставі якого передано в заставу будівлі торгово-виробничої бази та земельну ділянку площею 0,1791 га, які належать на праві власності ОСОБА_1, був укладений саме з ВАТ «Кредобанк», відтак ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» не може бути стягувачем у виконавчому провадженні ВП №40040600 по примусовому виконанню виконавчого напису №5317 від 12.12.2008 року, з огляду на таке.
З ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14.03.2012 року вбачається, що 29.11.2011 року між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» був укладений договір факторингу, згідно якого відбулося відступлення/купівля-продаж права вимоги за кредитним договором №108/05 від 15.12.2005 року, що був укладений між ВАТ «Кредобанк» та ПП «Оланд». Відтак, суд зазначає, що до ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» перейшли всі права первісного стягувача, зокрема, право пред'явлення виконавчого напису №5317, вчиненого 12.12.2008 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, до виконання.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було прийнято виконавчий напис №5317, вчинений 12.12.2008 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5, до виконання та відкрито виконавче провадження ВП №40040600, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» про скасування постанови відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
ОСОБА_9Плахтій
Постанова в повному обсязі складена 28 січня 2016 року.